Постанова

від 26.09.2019 по справі 640/8127/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8127/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СА-НАТА , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11 березня 2019 року № 1324 про проведення інспекційного відвідування ТОВ СА-НАТА .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

20 вересня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держпраці у Київській області, у якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ СА-НАТА є юридичною особою, яку включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37689478).

ГУ Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується та відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

11 березня 2019 року відповідачем було видано оскаржуваний наказ № 1314 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ СА-НАТА , яким визначено провести інспекційне відвідування ТОВ СА-НАТА з 12 березня по 25 березня 2019 року, на предмет не оформлення трудових відносин товариства (а.с. 17).

Вважаючи наказ відповідача про проведення інспекційного відвідування протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що про прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на вищезазначену норму, інспекційне відвідування є однією з форм проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю, чим спростовується відповідне твердження апелянта щодо відсутності закріплення на нормативному рівні такої форми контролю як інспекційне відвідування.

Проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань також врегульовано Порядком № 295.

Так, згідно з пунктом 5, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2019 року відповідачем було видано оскаржуваний наказ № 1314 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ СА-НАТА , зі змісту якого вбачається, що підставою для його прийняття було рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством (а.с. 17).

Також, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що посадовим особам ГУ Держпраці у Київській області наказано провести інспекційне відвідування ТОВ СА-НАТА з 12 березня по 25 березня 2019 року, на предмет не оформлення трудових відносин товариства.

Наказ від 11 березня 2019 року підписаний заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області С.Стахівським.

Колегією суддів заперечується твердження апелянта про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки в оскаржуваному наказі відповідачем було чітко вказано підставу проведення відповідної перевірки ТОВ СА-НАТА , передбачену пп. 3 п. 5 Порядку № 295: інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Окрім того, апелянт стверджує, що оскаржуваний наказ Головного управління Держпраці в Київській області № 1314 від 11 березня 2019 року було нелегітимно підписано не начальником ГУ Держпраці в Київській області, а його заступником.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наказ від 11 березня 2019 року підписаний заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області С.Стахівським.

В матеріалах справи міститься копія наказу Головного управління Держпраці в Київській області № 139-к від 02 травня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держпраці в Київській області з 03 травня 2018 року (а.с. 29).

Положеннями п. 5 Порядку № 295 визначено, що рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ, підписаний заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області С.Стахівським, є таким, що виданий повноважною на це особою.

Наразі, позивач оскаржує визнання протиправним та скасування наказуГоловного управління Держпраці в Київській області № 1314 від 11 березня 2019 року про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА , який, в розумінні наведених норм, є індивідуальним актом (ненормативним правовим актом).

У рішенні Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.1997 року № 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскаржуваний наказ від 11 березня 2019 року № 1314 є індивідуальним правовим актом, тобто офіційно оформленим результатом волевиявлення органу державної влади, здійснюваним в односторонньому порядку і спрямованим на виникнення певних юридичних наслідків, стосується конкретно інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА , його прав і обов`язків, оскільки породжує для нього певні юридичні наслідки.

За результатом відповідного інспекційного відвідування, відповідно до Порядку № 295, інспекторами було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ/677/1698/НД від 12 березня 2019 року.

Відтак, з огляду на наведене, правові наслідки оскаржуваних дій та рішень за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення адміністративного позову, не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права позивача можуть бути порушені лише наслідками проведення відповідної перевірки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ від 11 березня 2019 року № 1314, як акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом свого виконання, а тому він не може бути скасований після його виконання.

Аналогічна позиція була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 807/2062/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7100/16, від 25 січня 2019 року у справі №823/1154/18, від 26 березня 2019 року у справі № 815/4691/16 та інших.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СА-НАТА на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.09.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма