Постанова

від 24.09.2019 по справі 2а-9501/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №2а-9501/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/9157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Гулид Р.М., Щавель Р.М.) у справі № 2а-9501/12/1370 (876/975/13) за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Приватного підприємства Експортевуд про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Експортевуд (далі - ПП Експортевуд ), в якому просила суд стягнути з банківських рахунків відповідача в рахунок погашення податкового боргу грошові кошти у розмірі 5809,95 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, слід розглядати в спеціальному порядку, що визначений статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданням податкового органу.

ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в порядку скороченого провадження подання подається на 61 календарний день з моменту надіслання (вручення) податкової вимоги, а в інших випадках стягнення коштів з рахунків платника податків може здійснюватися в загальному порядку шляхом подання відповідної заяви у строки, визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не вжив визначених Кодексом адміністративного судочинства України щодо перевірки фактичних обставин справи шляхом витребування додаткових доказів, що призвело до висновків суду, які суперечать матеріалам справи та не відповідають фактичним обставинам.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковий борг ПП Експортевуд виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток відповідно до поданої до ДПІ у Жовківському районі Львівської області 12.11.2011 за вх. №9010963522 в електронному вигляді податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, згідно якої сума податку, яка підлягала до сплати в бюджет становить 3135,00 грн. Оскільки по вказаному платежу платник здійснив переплату в сумі 1097,07 грн., то, відповідно залишок до сплати становить 2037,93 грн.

В результаті поданої до ДПІ у Жовківському районі Львівської області 09.02.2012 в електронному вигляді податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік сума, яка підлягала до сплати в бюджет становить 110,00 грн.

Крім того, ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС проведено перевірку ПП Експортевуд з питань дотримання вимог валютного законодавства, за наслідками якої складено акт від 03.02.2012 №149/22-0/36761736, відповідно до якого встановлено порушення відповідачем статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

На підставі акту перевірки від 03.02.2012 №149/22-0/36761736 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 №66/2200/1765/36761736 про нарахування пені в розмірі в сумі 2022,76 грн.

Згідно з актом перевірки від 03.08.2012 №535/22-0/36761736 встановлено порушення відповідачем статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

На підставі вказаного порушення, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0000/71/2200/36761736 про застосування пені в розмірі 3303,73 грн.

Крім того, відповідно до акту перевірки від 14.08.2012 №559/15-20/36761736 встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме відповідачем не подано звітність з ПДВ за травень 2012 року.

Згідно з актом перевірки від 14.08.2012 №559/15-20/36761736 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 №305/15-20/6492/36761736 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в розмірі 170,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржував.

На виконання пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова направила на адресу відповідача податкову вимогу від 23.11.2011 №403 на суму 3037,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення спірної суми податкового боргу суд першої інстанції, з виходив з того, що наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, відповідачем самостійно не сплачено узгоджену суму податкового боргу, а здійсненні контролюючим органом заходи не призвели до його погашення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. В порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, слід розглядати в спеціальному порядку, що визначений статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданням податкового органу на що суд першої інстанції не звернув увагу. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що сума податкового боргу у в розмірі 5809,95 грн. є узгодженою.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

Подання органу державної податкової служби про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України може бути внесено протягом двадцяти чотирьох годин з моменту спливу 60 днів, наступних за днем надіслання платникові податків податкової вимоги.

Між тим, приписи Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення органу державної фіскальної служби в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України як обов`язкової підстави при стягненні коштів за податковим боргом.

Відповідно, у разі не внесення податковим органом подання протягом двадцяти чотирьох годин, заявник має право на звернення до суду в загальному порядку позовного провадження.

Тобто, ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області в розглядуваній ситуації правомірно звернулась до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, в порядку позовного провадження.

Проте, обставини щодо з`ясування фактичної суми податкового боргу, а також правильність висновків суду першої інстанції, залишено поза межами дослідження апеляційного суду, що вказує на неповноту встановлення обставин судом, які входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої апеляційної скарги ПП Експортевуд зазначає, що стягнення податкового боргу у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання за податковою декларацією за ІІ та ІІІ квартал квартали 2011 року, поданої 12.11.2011 (дата виникнення податкового боргу 19.11.2011) було предметом розгляду адміністративної справи №2а-1791/12/1370, за результатами розгляду якої вимоги податкового органу про стягнення податкового боргу було задоволено.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо з`ясування фактичної суми податкового боргу не враховано.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Наведена норма кореспондує статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017

Отже, під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду