Рішення

від 25.09.2019 по справі 707/591/19

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/591/19

2/707/668/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2019 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації правочину та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача:

19.03.2019 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації правочину та зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги позивач обргунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої, увійшло наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,63 га, кадастрові номери НОМЕР_1 :01:003 : 0207, 7124980500:01:003: 0206 , розташована за АДРЕСА_1 .

Вказаним майном незаконно заволодів рідний брат батька - ОСОБА_8 , який у Черкаській державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво № 2-1539 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; свідоцтво № 2-1542 на земельну ділянку площею 0,63 га, кадастрові номери: НОМЕР_1 :01 : 003:0207, 7124980500:01:003: 0206 , розташовану за АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаського районного суду від 10.06.2014 року (справа № 707/517/14), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області, вищевказані свідоцтва про право на спадщину за законом визнано недійсними, але ним не визнано право власності на згадане майно за позивачем як спадкоємцем за законом.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2017 року за ОСОБА_6 визнано право власності на вищевказане майно.

У серпні 2018 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради та подав документи для реєстрації права власності на вищевказане майно. Але у здійсненні реєстрації йому було відмовлено, оскільки з`ясувалося, що будинок і земельна ділянка перебувають у власності третьої особи - ОСОБА_3 . Відповідно до наявної інформації, вказане майно належить їй на підставі договору дарування № 2-434 від 13.03.2014 року, виданого Черкаською державною нотаріальною конторою та посвідчено нотаріусом Дмитренком Д.М.

Вказану відмову ОСОБА_6 було оскаржено до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області. Наказом № 801/06 від 24.10.2018 року у задоволенні скарги відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, не зважаючи на те, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно являється рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 цього ж Закону відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч. 1 цієї статті, заборонена.

У переліку підстав для відмови в державній реєстрації, передбачених ч. 1 ст. 24 згаданого Закону таких перешкод для конкретного факту не зазначено.

Окрім того Головним територіальним управлінням юстиції в Черкаській області в наказі № 801/06 від 24.10.2018 року було порушено вимоги ч. 2 ст. 24 згаданого Закону, де зазначено, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Під час розгляду Черкаським районним судом справи про визнання свідоцтв про права власності на спадкове майно недійсними, відповідачем по справі ОСОБА_8 було приховано від суду факт перебування майна у власності третьої особи, а саме у ОСОБА_3 , що унеможливило залучення її до справи в якості співвідповідача.

Ухвалою Черкаського районного суду від 11.03.2014 було накладено арешт на вищевказане спадкове майно, але дана ухвала виконана не була.

Незважаючи на достеменну обізнаність про наявність цивільної справи в Черкаському районному суді Черкаської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, відповідачем ОСОБА_8 було вчинено незаконні дії, унаслідок яких спірне майно було зареєстровано на сторонню особу. Також відповідачем даний факт було приховано під час розгляду справи Соснівським районним судом.

ОСОБА_3 у фактичне володіння майном не вступила, жодного дня у будинку не проживала, витрат по його утриманню не несла.

Перереєструвати належне позивачу за рішенням суду майно ОСОБА_3 відмовляється, тому ОСОБА_6 вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Оскільки право власності на майно у порядку спадкування за ОСОБА_8 визнано судом недійсним, то всі інші правочини, вчинені після нього, також вважаються недійсними.

Позивач просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 належне йому майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,63 га, кадастрові номери НОМЕР_1 : 01: 003 : 0207, 7124980500:01:003: 0206 , розташовану по АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію правочину, а саме договору дарування № 2-434 від 13.03.2014 року, та зобов`язати Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради вчинити перереєстрацію згаданого майна на позивача.

Стислий виклад відзиву відповідача :

08.05.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог, викликати свідків та витребувати цивільну справу з Придніпровського районного суду м. Черкаси для огляду. До того ж відповідач зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду оскільки про реєстрацію спірного майна за нею ОСОБА_9 знав раніше 10 червня 2014 року, оскільки саме за його клопотанням ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року було накладено арешт на спірне майно. Крім того відповідач вважає позивача неналежним спадкоємцем.

Стислий виклад відповіді на відзив:

30.05.2019 року від представника позивача - адвоката Станчука М.Г. надійшла відповідь на відзив в якій він просить не брати до уваги відзив відповідача і попередити його про недопустимість зловживання процесуальними правами. Так позивач, отримавши судове рішення про скасування свідоцтв про право на спадщину від 29.07.2014 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину, проте йому неодноразово усно відмовляли через те, що рішення суду було не зрозумілим і потребувало роз`яснення. У 25.02.2017 році у роз`ясненні рішення судом було відмовлено. 19.10.2017 року Черкаська районна державна нотаріальна контора офіційно повідомила у своєму листі про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. До того ж за позовом ОСОБА_8 про усунення від спадкування було відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якого затягувався і 25.05.2016 року позовну заяву залишено без розгляду. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.11.2017 року за позивачем було визнано право власності в порядку спадкування, в тому числі і на спірне майно.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі:

04.04.2019 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області позовна заява прийнята розгляду з відкриттям провадження.

08.05.2019 року ОСОБА_3 подала позовну заяву про застосування строків позовної давності.

21.05.2019 року від представника Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради надійшло письмове клопотання про залучення державного реєстратора в якості співвідповідача, а департамент Департамент організаційного забезпечення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

24.06.2019 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про виклик свідків.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24.06.2019 року закрито підготовче провадження з призначення справи до судового розгляду по суті. Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради відмовлено у задоволенні клопотання. Задоволено клопотання ОСОБА_3 про виклик свідків.

Пояснення сторін у судових засіданнях:

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Відповідач та представник відповідача заперечили проти позовних вимог. Зазначили, що позивачем пропущений строк на звернення до суду та просили застосувати позовну давність.

Встановлені судом обставини:

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2017 року визнано за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування на майно, що залишилось після смерті його батька - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, площею 0,63 га, кадастрові номери 7124980500:01:003:0207 та 7124980500:01:003:0206, розташовані по АДРЕСА_1 та інше (Т.1, а.с. 8-10).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.09.2018 року №42806084 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_18 діюча при Департаменті організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області відмовила у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року, подану ОСОБА_11 за довіреністю, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7124980500:01:003:0207 зареєстрована за новим власником - ОСОБА_3 на підставі договору дарування №2-434 від 13.03.2014 року (Т.1, а.с. 11).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.09.2018 року №42805648 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_18 діюча при Департаменті організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області відмовила у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року, подану ОСОБА_11 за довіреністю, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7124980500:01:003:0206 зареєстрована за новим власником - ОСОБА_3 на підставі договору дарування №2-434 від 13.03.2014 року (Т.1, а.с. 12).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.09.2018 року №42804772 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_12 діючий при Департаменті організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області відмовив у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року, подану ОСОБА_11 за довіреністю, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований за новим власником - ОСОБА_3 на підставі договору дарування №2-434 від 13.03.2014 року (Т.1, а.с. 13).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 24.10.2018 року №801/06 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_11 від 04.10.2018 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_13 в особі представника ОСОБА_11 від 04.10.2018 року на рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.09.2018 року №42804772, №42805648 та №42806084 у звязку з тим, що державними реєстраторами прийнято такі рішення відповідно до законодавства (Т.1, а.с. 15).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2019 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124980500:01:003:0206, земельна ділянка за кадастровим номером 7124980500:01: 003 :0207, належать на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, серія та номер: 2-434 від 13.03.2014 року, що виданий Черкаською районною державною нотаріальною конторою. Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, серія та номер: 2-431 від 13.03.2014 року, що виданий Черкаською районною державною нотаріальною конторою. Попереднім власником вказаних об`єктів був ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину ( Т .1, а.с. 17-21).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року за клопотанням ОСОБА_6 було забезпечено позовом шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії відчуження іншим особам належного їй на праві власності майна, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,63 га, кадастрові номери НОМЕР_1 :01:003:0207, 7124980500:01:003:0206, розташована по АДРЕСА_1 . До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією переходу права власності та/або реєстрацією обтяжень на наступне майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,63 га, кадастрові номери НОМЕР_1 :01 : 003:0207, 7124980500:01:003:0206, розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року позов ОСОБА_15 задоволено. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Шиятому Григорію Васильовичу, а саме: свідоцтво від 15.11.2013 року № 2-1539 про право на спадщину на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; свідоцтво від 15.11.2013 року № 2-1542 про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,63 га., кадастрові номери НОМЕР_6 , 7124980500 :01 :003: 0206 , розташовану по АДРЕСА_1 ; свідоцтво від 23.12.2013 року № 2-1969 про право на спадщину на частку в статутному фонді Приватної виробничо-комерційної фірми Стара Січ , яка складає 21600, 00грн., що становить 20% статутного фонду ПВКФ Стара Січ ; свідоцтво від 23.12.2013 року № 2-1968 про право на спадщину на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю НЛС Ко , яка складає 187690, 00 грн., що становить 99,31 % статутного фонду ТОВ НЛС Ко . Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.07.2014 року вказане рішення залишено без змін.

Суд не приймає до уваги наступні докази, що подані відповідачем ОСОБА_3 : копії накладних, товарних чеків, довідку про причину смерті, виписки по епікризу ОСОБА_7 , оскільки вказані докази є неналежними, зокрема не стосуються предмету позову.

Також, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які будучи допитаними в суді кожен окремо пояснили, що позивач мав неприязні стосунки зі своїм батьком, не приймав участь в його лікуванні та похованні. Вказані покази на думку суду є неналежними доказами, оскільки не стосуються предмету позову.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 року справа № 2-6620/08, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно . При цьому спадкоємець має право звернутись із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом.

Якщо право власності спадкодавця не було зареєстроване, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно, в такому випадку, зокрема, рішення суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 року по справі № 372/2366/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року по справі 488/5027/14-ц, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Зазначена норма передбачає вичерпний перелік підстав, в разі наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

Згідно пункту 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

У пункті 114,115,116 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 83-86 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності та повноті приходить до наступного.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2017 року визнано за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування на майно, що залишилось після смерті його батька - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, площею 0,63 га, кадастрові номери 7124980500:01:003:0207 та 7124980500:01:003:0206, розташовані по АДРЕСА_1 . На сьогодні позивач позбавлений можливості зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно, оскільки останнє належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договорів дарування № 2-434 та №2-431 від 13.03.2014 року, що видані Черкаською районною державною нотаріальною конторою. Вказані договори не були надані сторонами для дослідження судом. Попереднім власником спірного майна був ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину, які рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року були визнані недійсними.

Спірні земельні ділянки та будинок вибули з власності позивача поза його волею на підставі свідоцтв про право на спадщину, які були визнані недійсними рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року.

Отже ОСОБА_6 має право на витребування належного йому майна від ОСОБА_3 , яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останньої і для такого витребування оспорювання договору дарування щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи, що ОСОБА_3 набула спірне майно на безоплатній основі, вилучення з її володіння земельних ділянок та будинку не стане для неї надмірним тягарем і буде відповідати принципу пропорційності очікуваним наслідкам, оскільки неможливість ОСОБА_6 . отримати дозвіл на реєстрацію права власності власності порушує його право на мирне володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 7 листопада 2018 року по справі 488/5027/14-ц звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вимога позивача про витребування спірних земельних ділянок є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення. Оскільки скасування договору дарування є неефективним способом захисту порушеного права, враховуючи що попередніми судами скасовані свідоцтва про право на спадщину, суд вважає дану позовну вимогу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Крім того питання про зобов`язання вчинити Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради певні дії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розглядається в порядку КАС України, зокрема завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах , а тому суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Представник відповідача адвокат Дубинський В.М., в судовому засіданні заявив, що сплинув строк позовної давності стосовно позовної вимоги про витребування житлового будинку та земельної ділянки, представник відповідача обгрунтовує свою позицію тим, що позивачу було відомо, що спірне майно зареєстроване за відповідачем ще до 10.06.2014 року, оскільки саме в цей день позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, а даний позов про витребування поданий до суду 19.03.2019, тобто більше ніж через три роки після того як позивач довідався, що майно зареєстроване за відповідачем. Суд не погоджується з твердженням відповідача та його представника і вважає, що строк позовної давності необхідно рахувати з моменту, коли набрало законної сили рішення суду від 21.11.2017 року про визнання права власності на спірний будинок і земельну ділянку за позивачем, оскільки саме вказане рішення надало позивачу законне право на витребування будинку та земельної ділянки від відповідача.

Судові витрати:

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, площею 0,63 га, кадастрові номери 7124980500:01:003:0207 та 7124980500:01:003:0206, розташовані по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 .

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відповідно до Розділу ХІІІ п.15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького,36, код ЄДРПОУ: 38764723.

Повний текст рішення підписано 25.09.2019 року

Суддя: Є. П. Тептюк