Рішення

від 09.09.2019 по справі 461/3621/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/3621/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року . м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Чорненької К.М.,

представника позивача Таргонія ОСОБА_1 В ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №1458/20900/19 від 23.04.2019р., за якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного проступку передбаченого ст.485 МК України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 102 981,72 грн. Дана справа розглядалась без повідомлення позивача та за його відсутності. Копію оскаржуваної постанови про порушення митних правил №1458/20900/19 від 23.04.2019 р. позивачем отримано 06.05.2019р. поштовим відправленням, що підтверджується відповідним конвертом. З вищевказаної постанови в справі про порушення митних правил вбачається, що громадянин України ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді керівника ТОВ "Бізнеспромстиль", під час митного оформлення транспортного засобу марки "RENAULT MAGNUM DXI 460.18", номер шасі НОМЕР_1 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA209190/2017/114102 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо відправника, одержувача та митної вартості товару, та надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Зазначає, що наведені відповідачем в оскаржуваній постанові висновки не відповідають дійсності, оскільки усі зазначені в документах, що були подані при проходженні митного контролю обставини, в тому числі й щодо продавця, покупця та вартості транспортного засобу відповідають дійсності та підтверджуються первинними документами. Зазначає, що основним видом діяльності ТОВ Бізнеспромстиль , керівником якого є позивач, була торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Наголошує, що жодного доказу того, що відчуження транспортного засобу Компанією відправником « T.A.C. EURO L.P» на користь української Компанії ТОВ Бізнеспромстиль відбулось за ціною іншою, ніж 3050 Євро у матеріалах справи та в протоколі про порушення митних правил не міститься. Щодо посилання в протоколі про порушення митних правил на експортну декларацію MRN 17CZ5500002G5DB9V3 від 22.08.2017р., згідно якої транспортний засіб відчужено за 7629 Євро,- то з даної інформації відсутні відомості про завершення експорту автомобіля за межі ЄС по вказаній експортній декларації, а тому дана експортна декларація MRN 17CZ5500002G5DB9V3 не є визначальним доказом остаточного переходу прав на транспортний засіб і його вартість. Однак, митним органом не було вжито жодних дій для встановлення обставин, передбачених ст. 489 МК України.

Тому висновки митного органу про наявність в діях позивача, як директора ТОВ Бізнеспромстиль , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України ґрунтуються виключно на припущеннях, що відповідно до ст. 62 Конституції України є неприпустимим. Просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, доручивши представляти свої права та інтереси адвокату Таргонію П.В.

Представник позивача адвокат Таргоній П.В. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підтвердження про направлення на адресу відповідача судової повістки. Письмові пояснення, заперечення, відзив на позов від відповідача до суду не поступали.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в.о. заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальника Управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, відзиву на позов чи письмових заперечень суду не надав.

Судом встановлено, що постановою у справі про порушення митних правил №1458/20900/19 від 23 квітня 2019 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 102981,72 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що органом митниці ставиться у вину ОСОБА_3 те, що перебуваючи на посаді керівника ТОВ "Бізнеспромстиль", під час митного оформлення транспортного засобу марки "RENAULT MAGNUM DXI 460.18", номер шасі НОМЕР_1 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA209190/2017/114102 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо відправника, одержувача та митної вартості товару, та надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Згідно з ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Разом з тим, з урахуванням диспозицій статей 468 - 485 Митного кодексу України суб`єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб`єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України, наділені певними додатковими ознаками.

Частиною 1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Позивач у адміністративному позові зазначив, що основним видом діяльності ТОВ Бізнеспромстиль , керівником якого є позивач, була торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Зазначення в поданих при проходженні митного контролю документах відомостей про саме такого покупця, відправника та вартість товару зумовлена наступними правовідносинами, що виникли між вказаними в документах юридичним особами. 06.07.2017 року між ТОВ Бізнеспромстиль та іноземною компанією T.A.C. EURO L.P було укладено міжнародний контракт №03/17-Т у відповідності до умов якого продавець (іноземна компанія) зобов`язався поставити покупцю (ТОВ Бізнеспромстиль ), а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі. Саме на виконання умов довгострокового міжнародного контракту на адресу ТОВ Бізнеспромстиль компанією T.A.C. EURO L.P здійснювалась доставка вказаного в постанові про порушення митних правил транспортного засобу, що підтверджується відповідним інвойсом №170822.36-ТАС/BPS від 24.08.2017 р.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази відчуження транспортного засобу Компанією відправником T.A.C. EURO L.P на користь української Компанії ТОВ Бізнеспромстиль за ціною іншою, ніж 3050 Євро та відсутня належна оцінка таких доказів.

Також слід взяти до уваги, що подані позивачем для митного оформлення транспортного засобу документи ніким не скасовані і не визнані недійсними.

Отже, Львівська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи митних органів Чеської Республіки, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують експортером товару по чеських документах та документах, поданих до митного оформлення ТОВ «Бізнеспромстиль» .

З наведених міркувань суд вважає, що самі по собі документи митних органів Чеської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_3 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

В оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам отриманим від митних органів Чеської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Львівській митниці ДФС.

Отже, позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статті 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони правопорушення.

Крім цього, митне оформлення транспортного засобу передбачає сплату акцизного податку, що справляється з огляду на об`єм циліндрів двигуна (ст.215 ПК України), а також ввізного мита і податку на додану вартість, що обраховуються, в тому числі, з митної вартості транспортного засобу (Закон України "Про митний тариф", розділ V ПК України).

Згідно із п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

По справі встановлено, що митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ № UA2095190/2017/114102, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом.

В порядку ст.55 МК України митниця коригування митної вартості транспортного засобу, в тому числі із застосуванням основного методу (за ціною договору), не проводила, відповідне рішення в матеріалах справи відсутнє.

Відтак самостійне визначення управлінням адміністрування митних платежів Львівської митниці розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від митних органів Чеської Республіки, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості, через що відповідна службова записка є недопустимим доказом.

Оскільки визначення розміру митних платежів прямо впливає на розмір штрафу за порушення митних правил, вбачаються підстави для висновку про неповноту і необ`єктивність провадження в справі про порушення митних правил.

Отже, сукупність наведених обставин дає підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною і її скасування.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Суд враховує, що відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 485 Митного Кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, оскільки представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не поступав. Тому суд вважає позовну вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, оскільки у останнього не було жодного умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, під час накладення на останню адміністративного стягнення не здобуто жодного доказу з цього приводу, не здобуто цих доказів і в ході розгляду справи в суді, а тому оскаржувану постанову слід скасувати.

Крім цього, суд звертає увагу, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил проводився за його відсутності та без належного виклику останнього.

Згідно з ст.268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право давати пояснення, подавати докази, користуватись юридичною допомогою. Справа розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце слухання і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач не надав доказів повідомлення ОСОБА_3 про час і місце складення постанови, чим позбавив його можливості надати пояснення, докази та (або) заперечення. В тому числі, через неповідомлення ОСОБА_3 було порушено передбачене ст. 268 КУпАП право на захист.

Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 240, 271, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1458/20900/19 від 23.04.2019 р. про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 за ст. 485 КУпАП - закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2019 року.

Суддя О.Р. Юрків.