Постанова

від 25.09.2019 по справі 376/2371/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року місто Київ

справа № 376/2371/18

провадження №22-ц/824/7323/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Махлай Л.Д., Поливач Л.Д., за участю секретаря судового засідання - Довгополої А.В.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Оріховецьке

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод

відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства

Реєстрація нерухомості Клімкіна Наталія Іванівна

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Овчаренком Дмитром Костянтиновичем,

на рішення Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Коваленка О.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховецьке до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Клімкіної Наталії Іванівни про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ТдВ Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Клімкіної Н.І. про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 серпня 2014 року позивач ТОВ Оріховецьке уклав Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3224085200:04:004:0018 з ОСОБА_1 , який зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області 12 вересня 2014 року. Договір укладено строком на 10 років, тобто він є чинним до 12 вересня 2024 року.

20 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав новий договір оренди землі на цю ж земельну ділянку з іншим орендарем - відповідачем по справі ТдВ Шамраївський цукровий завод , зареєстрований Державним реєстратором КП Реєстрація нерухомості Клімкіною Н.І. 21 серпня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 137 617 729. ТОВ Оріховецьке добросовісно та належним чином виконує обов`язки орендаря відносно договору оренди земельної ділянки від 2014 року.

ОСОБА_1 незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства, перешкоджаючи нормальному веденню господарської діяльності ТОВ Оріховецьке , уклав новий договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем - ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Позивач просив визнати недійсним договір оренди землі № б\н від 20 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , зареєстрований 21 серпня 2018 року державним реєстратором Клімкіною Н.І.; скасувати державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод від 20 серпня 2018 року щодо земельної ділянки, площею 2, 737 га, кадастровий номер 3224085200:04:004:0018.

В подальшому позивач ТОВ Оріховецьке позовні вимоги в частині стягнення судових витрат з відповідачів змінив, а саме просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача 3524 грн. судових витрат та 1000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката з кожного в рівних частинах.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ТОВ Оріховецьке до ОСОБА_1 , ТДВ Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Клімкіної Н.І. про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності.

Визнано недійсним договір оренди землі № б\н від 20 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , зареєстрований 21 серпня 2018 року державним реєстратором Клімкіною Н.І.

Скасовано державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод від 20 серпня 2018 року щодо земельної ділянки, площею 2,737 га, кадастровий номер 3224085200:04:004:0018.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко Д.К. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції під час прийняття позовної заяви порушив норми ст. ст. 175, 176, 177 ЦПК України.

ТОВ Оріховецьке , надав суду разом з позовною заявою копію договору оренди землі від 27 серпня 2014 року, разом з тим, відповідач ОСОБА_1 заперечує, те, що даний договір він підписував, а саме в розділі Реквізити сторін в графі Орендодавець .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без його участі /а.с.173/.

Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,737 га з кадастровим номером 322 408 5200 :04:004:0018, що розташована у межах Оріховецької сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю, Серія ІІІ-КВ № 032967 (а.с.15,16) та копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17-21).

27 серпня 2014 року між позивачем ТОВ Оріховецьке та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі, згідно п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7370 га, кадастровий номер 3224085200:04:004:0018 (копія договору а. с. 10).

Згідно п. 6 вищевказаного договору Договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 7 Договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2650 грн. і виплачується Орендодавцю сільськогосподарською продукцією або в грошовій формі (а.с.10).

Згідно п. 32 Договору оренди землі: Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації юридичної особи - орендаря; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних проблем або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 33 Договору передбачено: Дія договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду (а.с. 10 зворотна сторона).

17 вересня 2014 року Державний реєстратор реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області Іванець В.В. провів державну реєстрацію вищевказаного Договору оренди землі Індексний номер 269 129 80, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.23).

Протягом усього часу дії Договору ТОВ Оріховецьке користується, належно виконує обов`язки орендаря та сплачує орендну плату відповідачу ОСОБА_2 , про що останній не заперечує, оскільки не надав до суду жодних заперечень та доказів не належного виконання умов договору позивачем.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Номер інформаційної довідки: 137 617 729, Дата формування 13 вересня року (а.с. 32) вбачається, що 21 серпня 2018 року Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Клімкіна Н.І. прийняла документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,7370 га, яка належить ОСОБА_1 за ТДВ Шамраївський цукровий завод на підставі договору оренди землі б/н від 20 серпня 2018 року та 21 серпня 2018 року прийняла рішення, яким зареєструвала за відповідачем по справі ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на вищевказану земельну ділянку.

Встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився, та договір є чинним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився та договір є чинним. Суд вказав, що в порушення частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор Клімкіна Н.І. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме: наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Оріховецьке , що існувала на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини 1 статті 24 цього Закону. Окрім того, суд відповідно до вимог статті 152 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України визнав оспорюваний договір оренди земельної ділянки недійсним, мотивуючи порушенням законодавства при його укладенні, зокрема той факт, що земельна ділянка перебувала в оренді іншого орендаря.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених обставинах і відповідає вимогам матеріального права.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положеннями частини 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з вимогами частин 2 і 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В силу положень частин 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частини 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі містять аналогічні приписи.

З наведеного убачається, що ані умови Договору оренди, ані положення чинного законодавства не передбачають можливості розірвання договору оренди землі на підставі одностороннього повідомлення про таке розірвання, якщо установлені певні умови для виникнення на це права, які потребують встановлення та доказування належними та допустимими доказами.

Пунктом 1, 2 частини 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Зважаючи на вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору оренди землі № б\н від 20 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , оскільки строк дії договору оренди укладений з позивачем ТОВ Оріховецьке (на цю ж земельну ділянку) не закінчився та не був розірваний за згодою сторін чи за рішенням суду.

Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано за іншою особою (ТОВ Оріховецьке ), є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що дії державного реєстратора КП Реєстрація нерухомості Клімкіної Н.І. під час державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод не відповідають вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому державна реєстрація права оренди, яка виникла на підставі договору оренди землі, укладеного з ТДВ Шамраївський цукровий завод від 20 серпня 2018 року щодо спірної земельної ділянки підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про окремі недоліки при подачі позову відхиляються колегією суддів, оскільки таке саме по собі не спростовує висновок суду про доведеність позовних вимог та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав заяву, посвідчену секретарем Оріховецької сільської ради Сквирського району Київської області 27 серпня 2019 року, в якій заявив про визнання позову (а.с. 173).

Відповідно до п. ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.. 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання ОСОБА_1 позову на стадії апеляційного розгляду не суперечить закону, проте ОСОБА_1 та його представник - адвокат Овчаренко Д.К. не заявляли про відмову від поданої апеляційної скарги у цьому провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 договір оренди землі від 27 серпня 2014 року не підписував, відхиляються колегією суддів, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з`ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Овчаренком Дмитром Костянтиновичем, - залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Махлай

Л.Д. Поливач