Рішення

від 19.09.2019 по справі 520/4213/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/4213/18

Провадження № 2/520/1885/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Белінська Ганна Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУР-СЕРВІС" (ЄДРПОУ 22046557, місце знаходження: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 39), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про захист прав споживачів , -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Позивачі направили до суду почтовим відправленням позовну заяву, яка 10.04.2018 року зареєстрована в канцелярії суду. Позивачі просять визнати недійсним договір про туристичне обслуговування від 02.03.2013 року, що укладений від впливом обману; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ТОВ "ТУР-СЕРВІС", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 збитки у розмірі 68880,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 12279,82 грн., три проценти річних у розмірі 2672,17 грн., а всього у розмірі 83831,99 грн.; також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів по 25000,00 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; солідарне стягнення з ОСОБА_5 на користь позивачів здійснювати у межах її внеску до статутного фонду, який складає розмір 4900,00 грн.

Ухвалою від 16.04.2018 року провадження у справі відкрито.

18.06.2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Білоуса Р.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить в задоволенні позову відмовити. Окрім того, у відзиві представник відповідача ОСОБА_6 .Ю. заявляє про застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

31.08.2018 року до суду від позивачів надійшли відповідь на відзив та заява про збільшення загального розміру позовних вимог та зменшення позовних вимог в іншій частині, відповідно до якої позивачі просять: визнати недійсним договір про туристичне обслуговування від 02.03.2013 року, що укладений від впливом обману; стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ "ТУР-СЕРВІС", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 збитки у розмірі 225443,46 грн.; також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів по 25000,00 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; солідарне стягнення з ОСОБА_5 здійснювати у межах її внеску до статутного фонду, який складає розмір 4900,00 грн.

24.09.2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Білоуса Р.А. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив та заяву про збільшення загального розміру позовних вимог та зменшення позовних вимог в іншій частині.

17.05.2019 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов лист, в якому відповідач просить слухати справу без її особистої участі та підтримує позицію сторони ОСОБА_3 щодо пропуску позивачами строку позовної давності.

19.09.2019 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи судом також розглянуто клопотання позивача щодо витребування доказів.

До судового засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Враховуючи положення ст. ст. 223 та 279 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи без участі учасників справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивачі посилаються на те, що в зв`язку з невиконанням договору про туристичне обслуговування від 02.10.2013 року судовими рішеннями на користь позивача ОСОБА_2 стягнуто солідарно з ТОВ Тур-Сервіс та ОСОБА_4 36080,00 грн., а також інфляційні втрати, три проценти річних, моральна шкода в розмірі 34447,37 грн. Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року відповідач ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України та їй призначено загальне покарання шість років позбавлення волі. Саме після ухвалення вироку стали зрозумілі обставини вчинення позивачами договору під впливом обману. При цьому обман у момент укладення договору мав місце також з боку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки перерахування грошових коштів за туристичні послуги здійснювались на картковий рахунок у ПАТ КБ ПриватБанк , що належить ОСОБА_3 . Стосовно відповідача ОСОБА_5 . позивачі зазначають, що вона є засновником ТОВ Тур-Сервіс з розміром внеску до статутного фонду 4900 грн., тому має відповідати за позовом в межах вказаної суми.

При цьому позивачі зазначають, що вироком та іншими наведеними в позові обставинами підтверджується, що відповідачі навмисно ввели позивачів в оману щодо обставин за договором, які мають істотне значення, тому такий договір має бути визнаний судом недійсним. Також позивачі зазначають, що стороною за договором зазначений позивач ОСОБА_2 , проте договір був укладений з урахуванням у тому числі інтересів позивача ОСОБА_1 , права якого невиконанням договору були порушені, оскільки його відпочинок не відбувся. В заяві про збільшення загального розміру позовних вимог та зменшення позовних вимог в іншій частині позивачі обґрунтовують розмір завданої їм шкоди застосовуючи грошову оцінку реальних майнових втрат, яку визначають виходячи із вартості туристичного продукту у доларах США. Окрім того, в письмових поясненнях позивач ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, в зв`язку з чим в даному випадку перебіг позовної давності слід відраховувати з дня постановлення 15.06.2016 року або оголошення у реєстрі судових рішень 22.06.2016 року апеляційним судом Житомирської області ухвали, якою вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року по справі №278/5360/13-к у частині визнання винною відповідача ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України, залишено без змін. Також позивач ОСОБА_2 просить у випадку, якщо суд прийде до висновку, що строк позовної давності пропущений, поновити строк в зв`язку з поважністю причин його пропуску.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи позивачів щодо того, що обман у момент укладення договору мав місце не тільки з боку відповідача ОСОБА_4 , але і з боку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , протирічать обставинам, встановленим у вироку Корольовського районного суду м. Житомира. Також представник ОСОБА_7 зазначає, що доводи сторони позивачів про наявність майна ОСОБА_3 та перерахування на її рахунок коштів, що свідчить про участь ОСОБА_3 у введені в оману позивачів, є надуманими припущеннями. Окрім того, позивачі непослідовно вказують, що зобов`язання недійсне, потім, що воно не є припиненим, не є виконаним тощо. В будь-якому разі, як зазначає представник відповідача ОСОБА_3 , позивачами пропущено строки позовної давності, в зв`язку з чим відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заявляє про застосування строку позовної давності, що є підставою відмови в позові.

Відповідач ОСОБА_5 в заяві від 17.05.2019 року посилається на те, що вона не має жодного відношення до оспорюваного договору про туристичне обслуговування, оскільки вона не працює на ТОВ Тур-Сервіс з 2010 року, але залишається його номінальним співзасновником, в зв`язку з чим не відповідає за зобов`язаннями ТОВ Тур-Сервіс . Окрім того, відповідач ОСОБА_5 підтримує позицію щодо пропуску строку позовної давності та просить розглядати справу без її особистої участі.

Відповідач ОСОБА_4 правом на подання відзиву не скористалась, будь-яких заяв щодо розгляду справи до суду не надала.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Договору №114 на туристичне обслуговування від 02.03.2013 року, укладеного між ТОВ Тур-Сервіс в особі директора ОСОБА_4 , Турагент , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , Турист , з іншої сторони /а.с.88-90/, Турагент зобов`язується забезпечити Туристу надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а Турист зобов`язується на умовах цього Договору прийняти та оплатити ці послуги. Загальна вартість туристичних послуг за договором - 36080,00 грн.

З квитанції до прибуткового касового ордера №101 від 02.03.2013 року вбачається, що ТОВ Тур-Сервіс прийнято від ОСОБА_8 36080,00 грн. Підстава: оплата тура до Туреччини /а.с.13/.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.08.2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 до ТОВ Тур-Сервіс , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів та, зокрема, стягнуто у солідарному порядку з ТОВ Тур-Сервіс та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 36080,00 грн. /а.с.9-10/.

Вказане заочне рішення набрало законної сили та 14.10.2013 року був виданий відповідний виконавчий лист.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.01.2019 року ВП №50987900 Старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Журавель О.В. встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, в зв`язку з чим виконавчий лист №296/4883/13-ц, виданий 14.10.2013 року Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ТОВ Тур-Сервіс на користь ОСОБА_2 36080 грн. повернуто стягувачу.

Згідно з постановою про поновлення вчинення виконавчих дій від 25.01.2019 року ВП №40284709 Старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Поліщуком М.О. встановлено, що у боржника є інше майно, в зв`язку з чим поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №296/4883/13-ц, виданий 14.10.2013 року Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 36080 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Тур-сервіс", ОСОБА_4 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволені частково, а саме стягнути солідарно з ТОВ "Тур-сервіс" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 27 371,53 грн., три проценти річних у розмірі 2 075,84 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а також пеню у розмірі 15 953,29 грн. /а.с.11-12/.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.01.2019 року ВП №50988069 Старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Журавель О.В. встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і, всі заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, в зв`язку з чим виконавчий лист №520/11830/15-ц, виданий 01.12.2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ТОВ Тур-Сервіс на користь ОСОБА_2 пені у розмірі 15953,29 грн. повернуто стягувачу.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.01.2019 року ВП №50871133 Старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Журавель О.В. встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і, всі заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, в зв`язку з чим виконавчий лист №520/11830/15-ц, виданий 01.12.2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ТОВ Тур-Сервіс на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 34447,37 грн. повернуто стягувачу.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року встановлено, що в невстановлений досудовим слідством та судом день та час у ОСОБА_4 , яка перебувала на посаді директора ТОВ Тур-Сервіс відповідно до статуту вказаного товариства від 19.02.2010 року, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами громадян, яка для прикриття свого злочинного умислу використовувала приміщення ТОВ Тур-Сервіс , під приводом оформлення туристичних путівок та отримання грошових коштів від громадян у вигляді позичок на розвиток туристичного бізнесу та використовуючи зазначені кошти у власних інтересах, вчинила наступні злочинні дії. Зокрема, продовжуючи свої злочинні дії, 28.03.2013 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні офісу Тур-Сервіс , що по вул. В.Бердичівській, 39 в м. Житомирі, маючи на меті заволодіти майном шляхом зловживання довірою, повторно, під приводом оформлення туристичної поїздки до Туреччини, запропонувала ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 , які звернулись до ОСОБА_4 , для оформлення путівки, на відпочинок за кордоном, а саме в Туреччині в період з 01.07.2013 року по 11.07.2013 року, загальною вартістю 108 240 гривень. У свою чергу ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 , будучи впевненими в правдивості, та щирості слів ОСОБА_4 , та довіряючи останній погодилися на її пропозицію, та в той же день ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 гроші в сумі 108 240 гривень на оплату поїздки до Туреччини, при цьому гроші отримані від ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 на суму по 36080 грн. з кожного не збиралася повертати, і використала на власні потреби, чим заподіяла останнім матеріального збитку на вищевказану суму.

Зазначеним вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України та призначено їй покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15.06.2016 року у вказаній частині вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року залишено без змін.

Позивачем суду надано копії квитанцій від 04.03.2013 року про внесення на рахунок/карту 4405885827261618 грошових коштів в сумах: 9900,00 грн.; 9900,00 грн.; 344,40 грн.; 9900,00 грн.; 4395,60 грн.

При цьому Платником вказаних грошових сум в квитанціях вказано ОСОБА_3 /а.с.14/.

В ході судового розгляду справи судом витребувано з АТ КБ ПриватБанк виписку по рахунку ОСОБА_3 , якою підтверджено факт надходження на рахунок/карту 4405885827261618 грошових коштів в сумах: 9900,00 грн.; 9900,00 грн.; 344,40 грн.; 9900,00 грн.; 4395,60 грн. /а.с.171-182/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Загальні положення про правочин визначені главою 16 ЦК України .

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що 02.03.2013 року між ТОВ Тур-Сервіс в особі директора ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений Договір №114 на туристичне обслуговування.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України та призначено їй покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Таким чином, судом встановлено, що спір між сторонами стосується визнання недійсним правочину внаслідок шахрайських дій ОСОБА_4 щодо позивача ОСОБА_2 , оскільки саме його було введено в оману, що підтверджено вироком суду, який набрав законної сили.

Оскільки встановлення складу злочину в діях ОСОБА_4 є правовою підставою для визнання вказаного договору недійсним в зв`язку з введенням позивачів в оману, суд вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску позивачами строку позовної давності, що є підставою для його поновлення.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 , від 04 червня 1993 року № 3 та від 25 травня 1998 року № 15 ) при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі статті 57 ЦК Української РСР суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Обман може виражатися у різноманітних формах. Відповідно до ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування. Отже, можна виділити дві основні форми обману: активна форма - навмисне повідомлення ствердження неправдивих фактів про правочин чи будь-які інші обставини, що мають істотне значення, тобто дезінформація контрагента; пасивна форма - свідоме замовчування дійсних фактів, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України .

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року встановлено, що 28.03.2013 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні офісу Тур-Сервіс , що по вул. В.Бердичівській, 39 в м. Житомирі, маючи на меті заволодіти майном шляхом зловживання довірою, повторно, під приводом оформлення туристичної поїздки до Туреччини, запропонувала ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 , які звернулись до ОСОБА_4 , для оформлення путівки, на відпочинок за кордоном, а саме в Туреччині в період з 01.07.2013 року по 11.07.2013 року, загальною вартістю 108 240 гривень. У свою чергу ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 , будучи впевненими в правдивості, та щирості слів ОСОБА_4 , та довіряючи останній погодилися на її пропозицію, та в той же день ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 гроші в сумі 108 240 гривень на оплату поїздки до Туреччини, при цьому гроші отримані від ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 на суму по 36080 грн. з кожного не збиралася повертати, і використала на власні потреби.

Таким чином, доводи сторони позивача ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_4 ввела його в оману, замовчуючи існування обставин щодо того, що вона не мала на меті виконання взятих на себе зобов`язань за договором про туристичне обслуговування та вже взяла грошові кошти у інших осіб і не виконала зобов`язання за аналогічними договорами, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 суд зазначає, що на підтвердження обставин, викладених в позові, стосовно того, що позивач ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди внаслідок того, що його відпочинок не відбувся, суду належних та допустимих доказів в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України не надано, також суду не надано і доказів щодо участі ОСОБА_1 в сплаті грошових коштів за договором туристичного обслуговування.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що станом на 28.03.2013 року позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім та в силу закону не мав повної цивільної дієздатності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, в зв`язку з чим його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо кола відповідачів, визначених в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги обставини, встановлені вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року, а також те, що стороною в оспорюваному договорі про туристичне обслуговування вказано ТОВ Тур-Сервіс в особі директора Глушкової С ОСОБА_11 ., суд вважає належним відповідачем по даній справі саме відповідача ОСОБА_4 . При цьому доводи сторони позивачів щодо того, що відповідач ОСОБА_3 діяла разом з ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не підтверджені.

Доводи сторони позивачів щодо того, що перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 та наявність у відповідача ОСОБА_3 у власності об`єктів нерухомості, підтверджує спільність їх волі щодо договору, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому суд приймає доводи представника ОСОБА_3 щодо того, що вказане майно було набуто відповідачем до виникнення спірних відносин.

В ході судового розгляду справи судом витребувано з АТ КБ ПриватБанк виписку по рахунку ОСОБА_3 , якою підтверджено факт надходження на рахунок/карту 4405885827261618 грошових коштів в сумах: 9900,00 грн.; 9900,00 грн.; 344,40 грн.; 9900,00 грн.; 4395,60 грн., які співпадають з сумами на квитанціях, наданих позивачами до позовної заяви. Проте вказані докази не підтверджують факт укладення оспорюваного договору про туристичне обслуговування, в зв`язку з чим відхиляються судом.

Стосовно вимог позивачів, заявлених до відповідача ОСОБА_5 , суд зазначає про їх безпідставність, приймаючи до уваги, що участь відповідача ОСОБА_5 будь-яким чином при укладенні оспорюваного договору не доведена.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням встановлених вироком Корольовського районного суду м. Житомира обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 щодо визнання договору про туристичне обслуговування недійсним підлягає задоволенню, в зв`язку з чим також підлягає задоволення і вимога щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 збитків у подвійному розмірі. При цьому суд вважає обґрунтованим розмір збитків в сумі 72160,00 грн. (36080 х 2), оскільки саме ця сума визначена в договорі та підтверджена квитанцією, виданою ТОВ Тур-Сервіс .

Доводи сторони позивачів щодо необхідності стягнення збитків з урахуванням реальної шкоди шляхом перерахування по курсу долара США на час укладення договору та на теперішній час, суд відхиляє, оскільки в тексті договору про туристичне обслуговування зазначено грошову суму саме в грошовій одиниці - гривні без зазначення еквіваленту в доларах США.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Положеннями пунктів 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно завдання йому моральної шкоди відповідачем ОСОБА_4 . При цьому, суд враховує наданий позивачем розрахунок суми моральної шкоди /а.с.27-28/, однак суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений в позовній заяві є завищеним, в зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору за позовні вимоги про захист прав споживачів, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1540,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 230 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУР-СЕРВІС" (ЄДРПОУ 22046557, місце знаходження: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 39), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати укладений під впливом обману Договір №114 про туристичне обслуговування від 02.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТУР-СЕРВІС та ОСОБА_2 , - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) збитки у розмірі 72160,00 грн. /сімдесят дві тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок/.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. /п`ять тисяч гривень 00 копійок/.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1540,00 грн. /одна тисяча п`ятсот сорок гривень 00 копійок/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 27.09.2019 року.

Суддя Васильків О. В.