Постанова

від 27.09.2019 по справі 482/692/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.09.19

22-ц/812/1330/19

Справа 482/692/15-ц

Провадження № 22-ц/812/1330/19 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2015 року, постановлену під головуванням судді - Гажі О.П. в приміщенні того ж суду за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області (надалі - Новоодеській відділ ДВС) Волошиної Вікторії Олександрівни про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, -

в с т а н о в и л а:

22 квітня 2015 року державний виконавець Новоодеського відділу ДВС Волошина В.О. звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_1 до виконання своїх зобов`язань.

У поданні державний виконавець зазначала, що на виконанні в Новоодеському відділі ДВС перебуває виконавчий лист № 482/2475/2013, виданий 18 квітня 2014 року Новоодеським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 34 797,48 грн.

Примусове виконання не дало дієвих результатів, боржник на виклики державного виконавця не з`являється та ніяким чином не реагує, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Посилаючись на викладене, на положення Закону України Про порядок виїзду з України та порядок в`їзду в Україну громадян України , вимоги п. 19 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець просила задовольнити подання.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2015 року подання державного виконавця Новоодеськоговідділу ДВС задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 до повного погашення заборгованості по виконавчому листу № 482/2475/2013, виданого 18 квітня 2014 року Новоодеським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 34 797,48 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права просив її скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні подання державного виконавця Новоодеськоговідділу ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду його за межі України.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник стягувача посилаючись на її необґрунтованість просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання Новоодеського відділу ДВС та обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, суд першої інстанції виходив з того, що боржник може по загальнонаціональному паспорту громадянина України виїжджати за межі України в держави колишнього СНГ, з якими існують відповідні договори без наявності паспорту для виїзду за кордон.

Однак, з таким висновком суду погодитись в повній мірі не можна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності (ст. 12 ЦПК ).

Кожна сторона повинна довести обставини, на які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст . 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України однією з підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення ним від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Положеннями статті 11Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 05 квітня 2015 року) передбачено, що державному виконавцю надано право у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Особливістю даної категорії справи є та обставина, що питання щодо обмежень у праві виїзду боржника за межі України вирішується без участі боржника, за участю державного (приватного) виконавця, який звертається з поданням, та на підставі тих доказів (матеріалів виконавчого провадження), які підтверджують обґрунтованість зазначених у поданні вимог.

За положеннями статті 377-1 ЦПК України (в редакції від 28 березня 2015 року) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Як на підставу задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України державний виконавець посилається на те, що примусове виконання дієвих результатів не дало, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення.

Із змісту подання та матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2014 року Новоодеським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 482/2475/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк кредитну заборгованість за кредитним договором від 13 лютого 2008 року в розмірі, яка існує станом на 28 листопада 2013 року в загальній сумі 34 452 грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 344 грн. 53 коп.( а.с.77).

16 січня 2015 року постановою державного виконавця Новоодеського відділу ДВС відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 78).

Того ж дня копію постанови було направлено боржнику рекомендованим листом, але не було вручено з причин відсутності за його адресою проживання ( а.с. 79).

Інших доказів направлення на адресу боржника повідомлень стосовно виконання виконавчого листа № 482/2475/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 34 797,48 грн., матеріали справи не містять.

Отже, встановлене свідчить про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність виконавчого провадження відкритого відносно нього 16 січня 2015 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за боржником ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване (а.с.80).

Відкритих рахунків в установі ФТВБВ на ім`я ОСОБА_1 не має, про що свідчить довідка (а.с.84).

Крім того, також відсутні земельні ділянки та автотранспортні засоби, що зареєстровані за ОСОБА_1 ( а.с. 85, 86).

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 27 січня 2015 року відомості про доходи ОСОБА_1 відсутні (а.с.87).

Доказів про вжиття заходів державним виконавцем за період з лютого 2015 року по день звернення до суду з відповідним поданням матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів і на підтвердження умисного ухилення боржника від виконання судових рішень.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що ухилення - це навмисне чи інше свідоме невиконання обов`язків особою, яка має невиконані зобов`язання і не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання, а не лише за наявності невиконаного зобов`язання, та чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що у поданні державним виконавцем не зазначено доказів про умисне чи інше свідоме невиконання боржником своїх зобов`язань, не з`ясував від яких дій він ухилявся та чи перешкоджав проведенню стягнення боргу.

Сам по собі факт наявності заборгованості не є тотожним поняттю ухилення від виконання зобов`язань, покладених відповідним рішенням , відсутність якого унеможливлює застосування обмежень у реалізації громадянином гарантованого статтею 33 Конституції України права свободи пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України.

Надані державним виконавцем суду матеріали подання не свідчать про наявність підстав для його задоволення. Сам по собі факт наявності заборгованості, також не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а обмеження його у праві виїзду за межі України не зможе забезпечити ефективне виконання такого зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про не доведення державним виконавцем зазначеного у поданні доводу про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

За таких обставин, ухвала суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця з підстав не доведення ним ознак ухилення боржника - ОСОБА_1 від виконання покладених на нього зобов`язань за виконавчим листом № 482/2475/2013 від 18 квітня 2014 року.

Разом з тим, стягувач не позбавлений можливості при наявності належних доказів щодо ухилення боржника від виконання обов`язків покладених на нього судовим рішенням ініціювати повторно звернення державного виконавця до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорту.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області Волошиної Вікторії Олександрівни про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України .

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.