Рішення

від 28.12.2018 по справі 682/1196/18

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/1196/18

Провадження № 2/682/597/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Маршал І.М.,

секретаря Мелашенко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обгрунтування позову вказувала, що вона із відповідачем перебувала у шлюбі з 04.11.2000 р. по 23.11.2017 р. Сторони мають двох неповнолітніх дітей. В період перебуванняв шлюбі, а саме 20.08.2004 р. сторони за договором купівлі-продажу придбали ѕ частини квартири в АДРЕСА_1 . ј цієї ж квартири належить відповідачу. Позивач просила розділити майно придбане сторонами в період шлюбу виділивши позивачу у власність 3/8 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , а відповідачу - також 3/8 частини вказаної квартири.

В судове засідання сторони не зявилися, про день та час судового розгляду повідомлялися належним чином, до суду від сторін надійшли заяви із проханням проводити судовий розгляду справі за їх відсутності, зокрема від позивача із підтвердженням заявлених нею позовних вимог, від- відповідача - про визнання позову.

Вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Беручи до уваги, що спір між сторонами щодо поділу майна виник після набрання чинності Сімейним кодексом України та Цивільним кодексом України (від 16.01.2003 року), тому відповідно до ст.5 ЦК України, під час вирішення спору слід застосувати положення цих нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 04.11.2000 року по 23.11.2017 року. Шлюб розірвано за судовим рішенням Славутського міськрайонного суду від 23.11.2017, яке набрало законної сили 04.12.2017. Сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2001 р. та серії НОМЕР_2 від 07.07.2010 р. Діти проживають з відповідачем. Під час перебування в шлюбі, а саме, 20.08.2004 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу частини квартири , а саме ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується вказаним договором.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірна частина квартири( ѕ) зареєстрована одноособово за відповідачем. Він також є власником у цій же квартирі ј частини, яку набув у порядку приватизації 31.07.1995 р. тобто ще до шлюбу із позивачкою.

Здійснивши системний аналіз правових норм, дослідивши письмові докази по справі суд знайшов доведеними обставин, на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог в частині виділення їй у власність в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя 3/8 частини квартири АДРЕСА_2 , оскільки спірна частина квартири є набутою в період шлюбу, шляхом укладення договору купівлі-продажу частини квартири. Разом з тим відсутні підстави для задоволення вимог позову про виділення відповідачу ОСОБА_2 у власність 3/8 частин квартири АДРЕСА_2 , оскільки він із такими позовними вимогами не звертався, та його власність на решту частин квартири не скасовувалася.

За ухвалою суду від 09.11.2018 року позивача звільнено від сплати судового збору, тому підстав для стягнення із відповідача судових витрат на користь позивача у вигляді судового збору не має. Разом з тим, приймаючи до уваги факт визнання заявленого позову відповідачем, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, суд не вбачає за доцільне покладати на сторону відповідача понесені судом витрати.

Керуючись ст.ст. 5, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України , ст. 368 ЦК України, ст.ст. 69, 70 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Виділити у власність ОСОБА_1 3/8 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Маршал І. М.