Постанова

від 26.02.2010 по справі 2а- 26460/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2а- 26460/09/1270

                                                  Категорія 2.33                                                                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року                                           м. Луганськ                                                      

    Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Шембелян В.С., при секретарі: Бородіній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «ТВК» до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про визнання недійсною постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,-

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обгрунтовуючи свої вимоги, він посилається на те, що 06.05.09р. відповідачем винесено постанову за № 1.1.1-34 від 06.05.09р. про накладення на позивача штрафу  за порушення в сфері містобудування. З зазначеною постановою позивач не згоден через наступне.

           Підставою розгляду справи інспекцією є протокол, який складається за результатами перевірки, підставою накладення штрафу також є проведена перевірка, однак, фактично перевірка підприємства позивача не проводилась, протокол про порушення позивачем норм у сфері містобудування складений щодо замовника виконаних позивачем робіт.

Крім того, для проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання повинна бути наявність згоди центрального органу виконавчої влади на проведення такого позапланового заходу.

            Відповідно до ст. 28  Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99р. № 687 обов’язок отримання дозволу покладається на замовника робіт, а не на виконавця.

            Інспекція в порушення Положення  про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 25.03.93р., вийшла за межі своїх повноважень, передбачених зазначеним Положенням,  самостійно визначила будівельні роботи, виконані позивачем, як капітальний ремонт.

            На думку позивача, здійснені будівельні роботи, згідно з договорами підряду, що укладені з  ДК «Уктрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» в особі Луганського ЛВУМГ філії УМГ «Донбастрансгаз» з проектування та ремонту систем опалення газорозподільних станцій і житлових будинків робітників,  які працюють на газорозподільних станціях, з заміною опалювальних котлів є поточним ремонтом, оскільки на час ремонту підприємство не зупиняло експлуатацію газорозподільних станцій, до того ж  роботи проводились не в опалювальний сезон. Відповідно до листа Держбуду України № м7\7-401, якщо не здійснюється весь комплекс робіт з капітального ремонту, а лише деякі роботи, які відносяться до капітального ремонту в цілому, то цей ремонт класифікується як поточний. Згідно з п.4  Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, що затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та   житлової політики України № 273 від 05.12.2000 року, не вимагається дозвіл на поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень, відновлення присілого або влаштування нового  мостіння навкруги будівлі, відновлення або улаштування нових прибудинкових проїзних доріг. На підставі викладеного позивач просив скасувати постанову про накладення штрафу від 06.05.09р. за № 1.1.1-34.  

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримала  та  пояснила, що відповідачем  був складений протокол без проведення перевірки позивача, на підставі перевірки замовника, що є порушенням вимог Положення про накладення штрафів у сфері містобудування, що затверджене Постановою КМУ від 06.04.1995 №244. Відповідач помилково вважає здійснений ремонт капітальним. Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.09р. «Про деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» затверджено перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл. Здійснення позивачем роботи з ремонту систем опалення газорозподільних станцій і житлових будинків робітників, які працюють на газорозподільних станціях, з заміною опалювальних котлів згідно з п.1, 2, 9, 18, 20  Постанови КМУ №1104 не потребують отримання дозволу. Цивільний кодекс України передбачає, що актами цивільного законодавства також є постанови  Кабінету Міністрів  України. Відповідно до п. 2 ст. 5  Цивільного  кодексу  України акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.  Оскільки вказана Постанова не мала чинності на час застосування штрафних санкцій, однак прямо передбачає, що проведені позивачем роботи не вимагають отримання дозволу в інспекції, що в свою чергу виключає підстави відповідальності позивача за вказане правопорушення. Як пояснила представник позивача суду, термін «капітальний ремонт» в договорі сторонами вжито помилково, крім того, він стосується системи опалення, а не будівель в цілому. Тому п редставник позивача просила суд визнати недійсним постанову про накладення штрафу від 06.05.09р. за № 1.1.1-34.

    Представник відповідача  в судовому  засіданні заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення, в яких зазначила наступне. Відповідач визнає, що фактично перевірки підприємства позивача проведено не було. Інспекцією проводилась перевірка замовника робіт, які виконувались позивачем. Стаття 1  Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування» передбачає, що за правопорушення в сфері містобудування несе відповідальність як замовник так і підрядник. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду  (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних або юридичних осіб щодо порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Що стосуються наявності згоди центрального органу виконавчої влади на проведення перевірки, то відповідно до листа Державної архітектурно – будівельної інспекції № 22\7-1665 від 17.06.08р. законні вимоги прокурора щодо проведення перевірок об’єктів будівництва є обов’язковими для виконання інспекціями, тому для проведення таких перевірок не треба згоди центрального органу виконавчої влади. На думку відповідача, ТОВ НВК «ТВК» виконувало будівельні роботи без відповідного дозволу на виконання будівельних робот, що є порушенням закону. Згідно з листом Державного комітету України з питань будівництва і архітектури від 30.04.03р. № 7\7 -401, капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення і модернізацію конструкцій і устаткування будівель у зв’язку з їх фізичною зношеністю і руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі і впорядкування території без змін  будівельних габаритів об’єкту. Поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичну і своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного устаткування. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (окрім робіт, які передбачають заміну і модернізацію конструктивних елементів будівлі). Відповідно до наданих довідок і актів ухвалення виконаних капітальних робіт на об’єктах  були здійснені роботи, які слід відносити до капітального ремонту. Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів  України від 18.10.06р. № 1434, остання не наділена повноваженнями щодо надання роз’яснень діючого законодавства України. Постанова Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.09р., на яку посилається позивач, не мала чинності ні на час скоєння правопорушення, а ні на час застосування санкцій, вона також не передбачає підстав для відповідальності, тому не має зворотної сили і не може бути застосована до спірних правовідносин. Просила суд відмовити  в задоволені позовних вимог.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо;  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Судом встановлено, що  Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ТВК» зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області як юридична особа за № 1 383 120 0000 001906 від 27.01.03р., і.к. 32269470 ( а.с.8, 9).

    Відповідно до  договорів № 596\11 та № 597\11 від 25.04.08р., укладених з одного боку між ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії УМГ «Донбастрансгаз» Луганське лінійно-виробниче  управління магістральних газопроводів та ТОВ НВК «ТВК» з іншого, останнє зобов’язалось виконати роботи з капітального ремонту систем опалення ГРС та будинків операторів с заміною опалювальних котлів, код 28.30.9 відповідно до «Державного класифікатора продукції та послуг» ДК 016-97, ( а.с. 38-39, 40-41).

    Відповідно до актів прийняття виконаних робіт за вказаними договорами ремонтні роботи по заміні котлів проводилися позивачем влітку, прийняті в серпні 2008 року, тобто не підчас опалювального сезону, що не вимагало відключення системи опалення об’єктів.

    Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимоги  Луганського транспортного прокурора від 11.03.09р. за № 531-09 посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області в період з 17.03.09р. по 30.03.09р. проводилась позапланова  перевірка додержання законодавства про власність в частині обґрунтованості використання державних коштів під час проведення капітальних ремонтів Луганським та Новопсковським ЛВУМГ УМГ «Донбастрансгаз»  ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України». В ході проведення перевірки було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю НВ «ТВК»  згідно з договором підряду від 25.04.08р. № 596\11 та № 597\11 виконала роботи з капітального ремонту систем опалення  ГРС та будинків операторів з заміною опалювальних котлів,  не маючи на це дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, тобто самовільно. Зазначене правопорушення зафіксоване в акті перевірки №1.1.1-20в від 30.03.2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено протокол від 21.04.09 року про правопорушення у сфері містобудування (арк. справи 35), з якого вбачається, що позивач порушив статтю 29 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій».

    На підставі протоколу від 21.04.09р. про правопорушення у сфері містобудування Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області винесла постанову від 06.05.09р. за № 1.1.1-34  про накладенення штрафу за правопорушення у сфері містобудування в сумі 22117 грн. – 50% вартості виконаних без дозволу робіт( а.с. 37).

Відповідач вважає, що ТОВ НВП «ТВК» було виконано  роботи з капітального ремонту систем опалення  ГРС та будинків операторів з заміною опалювальних котлів без відповідного дозволу, встановленого ст. 29 Закону  України «Про планування та забудову територій», тому на позивача постановою відповідача було накладено штраф, що передбачений абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств,  їх об'єднань, установ та організацій за  правопорушення у сфері містобудування».

Згідно із статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність у позивача обов’язку отримувати дозвіл на виконання будівельних робіт  та тип виконаних позивачем робіт як підстави відповідальності за порушення встановлених законодавчими актами правил у сфері містобудування .

Відповідно до ст.  29 Закону Україи «Про планування та забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт  — це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Замовник та  підрядник  для  одержання  дозволу  на виконання будівельних робіт  подають  до  відповідної  інспекції  державного архітектурно-будівельного   контролю   письмову   заяву та відповідні документи, перелік яких містить ця норма закону.

Згідно з Листом Державного комітету будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7/401 «Щодо від несення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів»: Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин, проте з пояснень сторін вбачається, що на час виконання ремонтних робіт, експлуатація будівлі, або її частин, не призупинялася.

Суд вважає слушною думку представника позивача, що оскільки ремонтні роботи системи опалення за вказаними договорами підряду проводилися позивачем влітку згідно з актами прийняття виконаних робіт, не було потреби зупиняти  експлуатацію об’єктів містобудування, де проводились ремонтні роботи, а саме: ГРС та будинків операторів з заміною опалювальних котлів не було потреби зупиняти  експлуатацію об’єктів містобудування, де проводились ремонтні роботи.

Згідно з умовами вказаних вище договорів підряду на позивача як на підрядника не покладався обов’язок щодо отримання дозволу на виконання робіт з капітального ремонту систем опалення у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за таке правопорушення, як проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Однією з обов’язкових умов притягнення до відповідальності є наявність вини у діях особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Статтею 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються, як правило, на підставі договору підряду.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України та ст. 875 Цивільного кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

З системного аналізу зазначених нормативних актів, обставин по справі, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов’язку отримувати дозвіл на будівництво, відповідно відсутня відповідальність за неотримання дозволу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ НВП «ТВК» на замовлення ДП «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України», філія УМГ «Донбастрансгаз», Луганське лінійно-виробниче  управління магістральних газопроводів проводило роботи з поточного ремонту, тому постанова відповідача щодо накладення штрафу за виконання робіт без належного дозволу є безпідставною.  

Як вбачається з пояснень представника відповідача та наданих ним документів   на виконання вимоги  Луганського транспортного прокурора від 11.03.09р. за № 531-09 посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області в період з 17.03.09р. по 30.03.09р. проводилась позапланова  перевірка додержання законодавства про власність в частині обґрунтованості використання державних коштів під час проведення капітальних ремонтів Луганським та Новопсковським ЛВУМГ УМГ «Донбастрансгаз»  ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» .

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон № 877

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877 підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Дозволу Державної архітектурно-будівельна інспекція на проведення відповідачем позапланової перевірки замовника будівництва - Луганським та Новопсковським ЛВУМГ УМГ «Донбастрансгаз»  ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»  надано не було. Тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на лист Державної архітектурно – будівельної інспекції № 22\7-1665 від 17.06.08р. як на підстави недотримання вказаних вимог Закону щодо порядку призначення  та проведення позапланових перевірок в частині неотримання згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення і вважеє цей факт грубим порушенням вимог законодавства щодо порядку і підстав проведення вказаної позапланової перевірки.

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою;

- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення);

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання;

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

- в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб’єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід’ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб’єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідач не оспорює, що фактично інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області для здійснення позапланової перевірки наказ не видавала, посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки не оформлювала, акт за результатами позапланової перевірки ТОВ НВП «ТВК», як того вимагає стаття 7 Закону № 877, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області не складався.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи, що позапланова перевірка ТОВ НВП «ТВК» інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області у відповідності до вимог Закону 877 взагалі не проводилась, суд вважає оскаржувану постанову, такою, що прийнято безпідставно з порушенням норм чинного законодавства, тому вона  підлягає скасуванню.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 25 вересня 2009 року № 1.1.31-5 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «ТВК» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про визнання недійсною постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 1.1.1 -34 від 06.05.09р. про накладення штрафу в розмірі 22117 гривень на Товариство з обмеженою відповідальністю  НВП «ТВК» за правопорушення у сфері містобудування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю  НВП «ТВК» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови  складено та підписано 03 березня 2010 року.

           Суддя                                                                                                              В.С. Шембелян