Рішення

від 20.08.2019 по справі 160/2990/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Справа № 160/2990/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.,

представника позивача Кравцова І.В.,

представника відповідача Сербулової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Моравія Сервіс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Моравія Сервіс (далі - ТОВ Моравія Сервіс , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 № 0000641417 на загальну суму 163277,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 у справі № 160/2990/19 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки перевіряючими був залишений поза увагою той факт, що здійснення спірних господарських правовідносин підтверджується реальною зміною майнового стану учасників господарських операцій. Реальність отримання доходу від наслідків виконання угод вбачається у русі активів, змінах у власному капіталі та зобов`язаннях, про що свідчать господарські операції, здійснені оплати за отримані послуги, відображені на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та підтверджені наданими копіями первинних документів. На момент виконання господарських зобов`язань за укладеними договорами контрагент позивача та його контрагенти-постачальники були платниками ПДВ, не мали відкритих кримінальних проваджень відносно себе та/або своїх посадових осіб, вчасно подавали податкову звітність та знаходились за місцем реєстрації. Позивач вважає, що неправомірними є дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області в частині визнання господарських операцій не реальними, керуючись недоліками виявленими у товарно-транспортних накладних. Сертифікат якості, це не первинний документ, а супровідний та він прямо не підтверджує факт купівлі товарів, а запчастини, що поставлялись позивачу від ТОВ Техролл не підлягають обов`язковій сертифікації.

Представником відповідача 05.06.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що зі змісту акту перевірки вбачається, що надані до перевірки ТТН мають недоліки, а саме: номери видаткових накладних не співпадають з номерами видаткових накладних, які зазначені в ТТН, невідповідність в ТТН розділів замовник , вантажоодержувач відсутні дані в ТТН; відпуск за довіреністю вантажоодержувача , невідповідність в ТТН розділу, отримав водій/експедитор , прийняв водій/експедитор , здав водій/експедитор , невідповідність ТТН адреси вантажовідправника та адреси пункту навантаження, невідповідність цін в ТТН вантаж (ТМЦ) в розділі відомості про вантаж та у видаткових накладних, в розділі вантажно-розвантажувальні операції - не зазначений жоден запис в даних графах. До перевірки надано лише сертифікат якості тільки на одну придбану продукцію, а саме: корпус КШСО 12.010 в кількості 50 шт., дата випуску: квітень 2018 р., вимоги: виріб відповідає вимогам техдокументації ТОВ Укрспецналадка . Інші сертифікаті на придбану продукцію відсутні. З огляду на вищенаведене, ТОВ Моравія Сервіс здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Техролл , первинні документи укладені між вищезазначеними контрагентами, не опосередковуються реальним виконанням операцій, які вони фіксують.

В судовому засіданні, призначеному на 13.08.2019 року, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 20.08.2019 року.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 27.11.2018 року №13159, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 27.11.2018 року №6729-п, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Моравія Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Техролл (код ЄДРПОУ 40644856) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2018 року №72453/04-36-14-17/38548069.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130622 грн., в тому числі за березень 2018 року - 130622 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2018 року №72453/04-36-14-17/38548069 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року №0000641417 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 163277,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 130622 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 32655,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України, рішенням якої від 20.03.2019 року №12977/6/99-99-11-04-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Техролл , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Моравія Сервіс зареєстровано 24.12.2002 року, перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ, основний вид економічної діяльності - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Між ТОВ Моравія Сервіс (покупець) та ТОВ Техролл (постачальник) укладені договір купівлі-продажу №20161020 від 20.10.2016 року, згідно умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в кількості, асортименті, за ціною та якісними характеристиками, погодженими в цьому договорі та специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що як доказ поставки постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні товарно-супровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, товарно-супровідні накладні, сертифікат якості і технічний паспорт (за наявності), сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації).

На підставі пункту 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року.

Додатковими угодами №1 від 01.04.2017 року та №2 від 29.12.2017 року строк дії договору подовжено до 31.12.2018 року.

На виконання умов договорів сторонами договору складені наступні документи на поставку корпусу КШСО.12.010 у кількості 50 шт. на загальну суму 551520 грн., в тому числі ПДВ 91920 грн.:

- специфікацію від 05.03.2018 року;

- рахунок фактуру від 05.03.2018 року №3;

- видаткову накладну від 24.04.2018 року №4.

Транспортування товару здійснено відповідно до товарно-транспортної накладної від 24.04.2018 року №24/04 автомобілем Mitsubisi, держ. номер НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 , замовник - ТОВ Моравія Сервіс , вантажовідправник - ТОВ Укрспецналадка , вантажоодержувач - ТОВ Техролл , пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Наукова, буд.7, пункт розвантаження/переадресування вантажу - м. Павлоград/ТОВ Моравія Сервіс м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, 3Б.

Оплату за поставлений товар здійснено в повному обсязі, що підтверджено в акті перевірки.

На поставку товару з наступною номенклатурою: ходового патрону, фільтру забивного, пружини, упорного кільця, О-кільця, втулки, кільця упорного, циліндричного болту на загальну суму 233185,72 грн., в тому числі ПДВ 38864,29 грн. сторонами договору складені наступні документи:

- специфікацію від 15.03.2018 року №2;

- рахунок фактуру від 16.03.2018 року №4;

- видаткову накладну від 16.03.2018 року №2.

На поставку товару з наступною номенклатурою: корпусу іЕА27 та клапану магнітного на загальну суму 550548 грн., в тому числі ПДВ 91758 грн. сторонами договору складені наступні документи:

- специфікацію від 15.03.2018 року №3;

- рахунок фактуру від 16.03.2018 року №5;

- видаткову накладну від 16.03.2018 року №3.

Транспортування товару здійснено відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.03.2018 року №12 автомобілем Mitsubisi, водієм ОСОБА_2 , замовник - ТОВ Техролл , вантажовідправник - ТОВ Вансам , вантажоодержувач - ТОВ Техролл , пункт навантаження - Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Леніна, буд. 135-Б, пункт розвантаження -м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, 3Б.

Оплату за поставлений товар здійснено в повному обсязі, що підтверджено в акті перевірки.

На підтвердження повноважень на перевезення вантажу вказаним водіями, позивачем надано до перевірки та до суду копію договору оренди легкового автомобіля №1.01/3 від 31.12.2017 року з визначенням строку користування автомобілем з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

Вказані товарно-матеріальні цінності були придбані позивачем у ТОВ Техролл з метою виконання договору підряду на виконання ремонту обладнання, вузлів та комплектуючих на території ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , згідно договору від 21.12.2017 року №5301-ПУ-УМТС-У, укладеного між позивачем (підряник) та ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля (замовник).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення №88.

Належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату за червень 2018 року не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі ДФС, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентом суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Також, суд зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших належних доказів. З огляду на що певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ Техномаш податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ Моравія Сервіс у взаємовідносинах з ТОВ Техролл .

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів купівлі - продажу, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

Щодо твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості на придбані позивачем товари, то суд зазначає, що Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28, не містить положень, які б вказували на обов`язковість сертифікації товару, що було поставлену позивачу від ТОВ Техролл .

Крім того, договір №20161020 від 20.10.2016 року передбачає надання сертифікату якості та відповідності лише у випадку, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації.

Оскільки така продукція не відповідає обов`язковій сертифікації, то відсутність сертифікатів якості та відповідності не свідчить про безтоварність досліджуваної операції.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2019 № 0000641417 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Представником відповідача, як суб`єктом владних повноважень, в судовому засіданні не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Моравія Сервіс (51400, м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, буд. 3-Б) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2019 № 0000641417.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Моравія Сервіс (51400, м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 38548069) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А. код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) грн. 16 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Врона