Рішення

від 23.09.2019 по справі 200/9438/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 р. Справа№200/9438/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Глазової Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі структурного підрозділу: Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі структурного підрозділу: Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно до якого просила суд визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 та зобов`язати повторно розглянути заяву від 12.07.2019 року про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , із врахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду даної справи, та призначити страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника від 12.07.2019 року.

Листом Покровського відділення ФСС від 15.07.2019 позивачу було повідомлено про відмову у призначенні страхових виплат з посиланням на ст.41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №1105-ХІУ від 23.09.1999 року та п.5.2.7 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 року, оскільки право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах або не є фізичною особою - підприємцем) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Зазначено, що нею було надана копія трудової книжки, в якій згідно останнього запису від 01.10.2007 року вона до теперішнього часу перебуває у відносинах з ПП Поліпрес , яке зареєстроване у м. Макіївка. Вказано, що для призначення страхових виплат, позивачу необхідно звернутись до суду щодо підтвердження знаходження в трудових відносинах або ні з 02.08.2018 року до теперішнього часу.

Позивач не погоджується з такими висновками, та вказує на те, що згідно з п.п.14 п.1 Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року, м. Макіївка Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Таким чином, м. Макіївка Донецької області, де розташоване Приватне підприємство Поліпрес , знаходяться на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, що унеможливлює існування трудових відносин між нею та ПП Поліпрес .

Крім того вказала, що нарахування їй заробітної плати з боку ПП Поліпрес провадилось протягом липня 2004 року - серпня 2014 року, що відображено в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

У період з травня 2017 року по травень 2019 року включно провадилося нарахування та сплата за неї єдиного внеску Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області у зв`язку із виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зауважила, що викладене вказує на однозначний висновок, що вона починаючи з вересня 2014 року не перебувала та не могла перебувати у трудових відносинах з ПП Поліпрес .

Просила суд визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 та зобов`язати повторно розглянути заяву від 12.07.2019 року про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , із врахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду даної справи, та призначити страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 .

Ухвалою від 29 липня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 06 серпня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 серпня 2019 року суд відклав розгляд справи на 09 вересня 2019 року.

06 вересня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

09 вересня 2019 року розгляд справи відкладено на 23 вересня 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 12.07.2019 року звернулась до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю 02.03.2019 року годувальника (батька ОСОБА_2 )

Листом від 15.07.2019 року за №03-10/1866 Покровське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило позивача про те, що їй необхідно звернутись до суду щодо підтвердження знаходження або ні в трудових відносинах з ПП Поліпрес з 02.03.2018 року до теперішнього часу, оскільки згідно наданої копії трудової книжки, останній запис від 01.10.2007 року вказано про те, що вона перебуває в трудових відносинах з приватним підприємством Поліпрес . Вказав, що право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи визначені ст.41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-ХІУ (зі змінами та доповненнями). Згідно Закону України та п. 5.2.7 Порядку про призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. №11, право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах або не є фізичною особою-підприємцем) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся з позовом до суду.

В обґрунтування позову позивач вказала на те, що м. Макіївка Донецької області, де розташоване Приватне підприємство Поліпрес , відноситься до території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, що унеможливлює існування трудових відносин між нею та ПП Поліпрес .

Зазначила, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) стосовно неї, у період з липня 2004 року Приватне підприємство Поліпрес (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 32442630) здійснювало нарахування заробітної плати, а також нараховувало та сплачувало за неї страхові внески, а згодом - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зауважила, що нарахування їй заробітної плати з боку ПП Поліпрес провадилось протягом липня 2004 року - серпня 2014 року, що відображено в індивідуальних відомостях про застраховану особу. При цьому, з серпня 2014 року розпочалося проведення активної фази антитерористичної операції, що змусило її покинути м. Макіївка Донецької області та фактично припинити трудові відносини з ПП Поліпрес .

Крім того вказала, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу стосовно неї вбачається, що у період з травня 2017 року по травень 2019 року включно провадилося нарахування та сплата за єдиного внеску Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 25953161) у зв`язку із виплатою їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На думку позивача, викладене вказує на однозначний висновок, що вона починаючи з вересня 2014 року не перебувала та не могла перебувати у трудових відносинах з ПП Поліпрес .

Суд не погоджується з такими висновками позивача та вважає їх не обґрунтованими та недоведеними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Так, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Постановою правління Фонду соціального страхування від 19.07.2018 року №11, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982, затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Відповідно до п. 5.2. 1 Порядку, право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону.

Відповідно до підпункту 16 пункту 5.1. Порядку, Управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім`ї та особам, які мають на це право, за умови подання, зокрема копії трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, засвідчені страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу.

Згідно пунктів 1.3, 1.4 Порядку, Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Судом установлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй одноразової допомоги як члену сім`ї потерпілого, яким помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. До заяви надала документи, передбачені частиною 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно останнього запису копії трудової книжки ОСОБА_1 від 03 грудня 1997 року НОМЕР_1 вбачається, що з 01.10.2007 року вона переведена на посаду заступником (комп`ютерного) відділу на Приватному підприємств Поліпресс .

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно відомостей трудової книжки позивача, остання вважається такою, що перебуває у трудових відносинах з ПП Поліпресс .

Судом не приймаються посилання позивача на несплату ПП Поліпресс з вересня 2014 року заробітної плати та єдиного внеску та знаходження підприємства в зоні проведення АТО, що на її думку, є належним доказом того, що на час звернення до відповідача з відповідною заявою, вона фактично не перебувала у трудових відносинах та є безробітною.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство Поліпресс код ЄДРПОУ 32442630 не перебуває в процесі припинення та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Враховуючи те, що підприємство, де працювала позивач, на теперішній час, знаходиться на непідконтрольній Україні території, у неї відсутня об`єктивна можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.

У відповідності до вимог ст. 234 Цивільно-процесуального кодексу України, суди розглядають справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 256 Цивільно-процесуального кодексу України - про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеної у свідоцтві про народження або паспорті.

Суд зауважує, що для вирішення подібних справ (щодо встановлення факту припинення трудових відносин) в Україні, існує спеціально визначена процедура розгляду цивільних справ у місцевому загальному суді в порядку окремого провадження.

Відповідно до положень ст. 109 і 110 ЦПК, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися до суду як за місцем проживання/місцем знаходження відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджено припинення трудових відносин позивача на час звернення до відповідача з заявою про призначення страхових виплат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Фонду соціального страхування викладених у листі від 15.07.2019 року за №03-10/1866.

Таким чином, з наявних матеріалів справи, суд не вбачає порушення прав позивача, оскільки орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідач у своїй діяльності не може підміняти інший орган та встановлювати на власний розсуд юридичні факти, лише зі слів заявника та не звертаючи уваги на фактичні дані, що містяться зокрема у трудовій книзі позивача.

Відповідно до чинного законодавства припинення трудових правовідносин є правомірним лише за умови дотримання певного порядку звільнення та внесення відповідних записів у трудову книгу.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушень відповідачем вимог чинного законодавства. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі структурного підрозділу: Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 27 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко