Рішення

від 19.09.2019 по справі 440/2302/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2302/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання дій протиправними, скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання протиправними дій та скасування відмови Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.03.2019 № 28-05/0428/33 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1" ;

- зобов`язання Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути та видати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ".

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - відповідач, Управління містобудування та архітектури), третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - третя особа, ВК Кременчуцької міської ради) про визнання дій протиправними, скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 08 липня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с. 2-3/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано на протиправність відмови відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1" .

Ця відмова, що оформлена листом від 25.03.2019 № 28-05/0428/33, стверджує про неможливість надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва у зв`язку з відсутністю затвердженого історико-архітектурного опорного плану, обов`язкова наявність якого передбачена вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №92. Також у листі відповідача від 25.03.2019 № 28-05/0428/33 зазначено, що відповідно до Генерального плану міста Кременчука, плану зонування території м. Кременчука Полтавської області, детального плану території центральної частини міста, функціональне призначення земельної ділянки - зона центрів громадського харчування, де не дозволяється будівництво індивідуальних гаражів.

Не погоджуючись зі вказаними підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, ОСОБА_1 вказав, що за даними Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуальних гаражів, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Згідно Класифікації видів цільового призначення землі, землі житлової та громадської забудови - це землі, які використовуються, зокрема, для розміщення гаражного будівництва. Відтак, цільове призначення орендованої позивачем земельної ділянки не змінювалося. Зазначено, що відповідач своїм рішенням та діями порушує право позивача, як власника, використовувати належну йому земельну ділянку за її цільовим призначенням.

Не погоджуючись із вимогами ОСОБА_1 , відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 14 серпня 2019 року /а.с. 44-45/.

У відзиві, зокрема, вказано, що відповідачем правомірно повідомлено позивача про неможливість надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва у зв`язку з відсутністю затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука. Відповідно до п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 13.03.2002, № 318 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 21.02.2018 № 92), проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

З огляду на відсутність такого плану відповідачем вказано на неможливість надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_1 .

Також вказано, на те, що вимога позивача про зобов`язання Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, у разі її задоволення, буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.46/.

Третя особа надіслала до суду заяву про неможливість направлення свого представника до суду, у зв`язку з чим просила розгляд справи здійснювати відповідно до норм чинного законодавства /а.с. 49/.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням п`ятої сесії шостого скликання Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області від 26 травня 2011 року "Про передачу гр. ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, а також передано гр. ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 28 кв. м. для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 /а.с. 19/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:08:005:0662, за адресою АДРЕСА_1, площею 28 кв. м., з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 /а.с. 20/.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2016 №НВ-5303953352016, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:08:005:0662 має цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва індивідуального гаража /а.с. 15/.

14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по. АДРЕСА_1 ".

Листом від 25.03.2019 №28-05/0428/33 Управління повідомило заявника, що у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (Генеральний план міста Кременчука, затверджений міською радою 25.12.2007 (зі змінами від 29.04.2014 та додатковими змінами від 01.04.2016); план зонування території м. Кременчука Полтавської області, детальний план території центральної частини міста), відповідно до частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 92, Управління не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта гаража по АДРЕСА_1 " у відповідності до наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 25.03.2019 № 15-мую.

Не погодившись із відмовою в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні .

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини 6 статті 29 Закону №3038-VI, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI.

Висновки щодо правозастосування

У даному випадку, приймаючи рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, відповідач не спростовував фактичного надання заявником документів із визначеного законом переліку, а лише посилався на невідповідність намірів забудови вимогам відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, доводячи невідповідність намірів забудови вказаної земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, відповідач зазначив про те, що згідно з Генеральним планом міста Кременчука, затвердженим міською радою 25.12.2007 (зі змінами від 29.04.2014 та додатковими змінами від 01.04.2016), планом зонування території м. Кременчука Полтавської області, затвердженим рішенням Кременчуцької міської ради від 30.09.2014 зі змінами від 07.09.2017, та відповідно до детального плану території центральної частини міста, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 21.08.2015 № 502, функціональне призначення земельної ділянки - зона центрів громадського обслуговування, де не дозволяється будівництво індивідуальних гаражів.

Вказані доводи відповідача суд вважає юридично неспроможними, оскільки згідно з рішенням п`ятої сесії шостого скликання Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області від 26 травня 2011 року гр. ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 28 кв. м. саме для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1

Вказане рішення на даний час є чинним, і у встановленому законодавством порядку не скасовувалось та не визнавалось недійсним.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного рішення, гр. ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки встановлені обмеження в частині заборони зміни цільового призначення (без проекту), дотримання природоохоронного режиму її використання, врахування інтересів і прав суміжних землекористувачів та дотримання правил добросусідства.

Тобто, вказане свідчить, що встановлені в рішенні обмеження на земельну ділянку жодним чином не стосуються обмежень в здійсненні будівництва гаража, а навпаки, вказана земельна ділянка надана у власність позивача для будівництва гаража.

Поряд з цим, згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2016 №НВ-5303953352016, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:08:005:0662 відноситься до земель із цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва індивідуального гаража /а.с. 15/.

Суд зауважує, що діючим земельним законодавством не передбачено можливості визначення (встановлення та/або зміни) функціонального призначення земельних ділянок Генеральним планом міста чи планом зонування території міста.

Отже, наразі відсутні будь-які докази невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Посилання відповідача як на відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану, обов`язкова наявність якого передбачена вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 92, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 13.03.2002, № 318 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 21.02.2018 № 92), проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

Із пояснень відповідача вбачається, що станом на дату звернення позивача із заявою та станом на дату розгляду справи у суді місто Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.

Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно із п. 3 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На пленарному засіданні сесії Кременчуцької міської ради, яке відбулось 13 грудня 2018 року, було лише розглянуто питання внесення змін в Програму розробки містобудівної документації в місті Кременчуці на 2016-2020 роки, а саме: доповнення її розділом "11. Розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Кременчука" з терміном виконання - 2019 рік".

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 02.06.2011 N 64, історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування суб`єктами господарювання, спеціалізованими у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат (далі - розробник). З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність погодженого та затвердженого Історико-архітектурного опорного плану.

Отже, обов`язок вчинити дії щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану лежить на виконавчих органах місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, суд зазначає, що невчинення органами державної влади дій щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану рівноцінно як і зволікання з їх вчиненням не може стати підставою для позбавлення позивача правомочностей щодо земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, оскільки це суперечить принципу "належного урядування", який передбачає обов`язок органів державної влади діяти невідкладно, виправляючи свої помилки та заповнюючи прогалини у нормативному регулюванні відносин.

Також, суд, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В п. 167 рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що "система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи викладене, суд вважає підставу відмови, вчиненої відповідачем: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - такою, що не відповідає фактичним обставинам, тому ця відмова є неправомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування відмови Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у формі листа від 25.03.2019 № 28-05/0428/33 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1" .

Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач у відзиві стверджував про те, що видача містобудівних умов та обмежень є його дискреційним повноваженням, у здійснення якого суд не може втручатися.

Суд критично ставиться до цього твердження.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За змістом частини 6 статті 29 Закону №3038-VI, відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви особи приймає рішення або про надання містобудівних умов та обмежень, або про відмову в їх наданні.

Перелік підстав для відмови в їх наданні є вичерпним.

Суд надав оцінку застосованим у даному випадку підставам для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, розцінивши їх як необґрунтовані. Інших підстав для відмови - не встановлено судом та не виявлено відповідачем.

Отже єдино можливим способом дій відповідача залишається видача ОСОБА_1 містобудівних умов і обмежень.

Таким чином, належним засобом захисту порушеного права позивача у даній справі є зобов"язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівних умов і обмежень, про яку він клопотав.

Отже позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії підлягає задоволенню.

При цьому, задоволення позову в цій частині не є втручанням суду в дискреційне повноваження відповідача, оскільки відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790), третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) про визнання дій протиправними, скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ", оформлену листом від 25.03.2019 № 28-05/0428/33.

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков