Рішення

від 25.09.2019 по справі 620/1834/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

25 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1834/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - Плисківська сільська рада, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до графічних матеріалів бажана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, що автоматично унеможливлює вчинення відповідачем будь-яких дій щодо передачі її безоплатно у власність позивачу, доки така земельна ділянка не буде передана органами Держгеокадастру до комунальної власності відповідача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 по даній справі витребувано письмові докази.

29.08.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду призначено справу за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті та призначено підготовче судове засідання. Також залучено третю особу.

Представником третьої особи надано пояснення, в яких зазначено, що за інформацією відділу у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області згідно відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі 06.02.2019 зареєстровано право комунальної власності Плисківською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:04:001:0015, яка була утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7420886000:04:001:0014. В подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:04:001:0015 було поділено. В результаті цього поділу 28.02.2019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про формування земельної ділянки з кадастровим номером 7420886000:02:001:0002, в межах якої, як слідує з позовної заяви, позивач у справі просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. 27.05.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 7420886000:02:001:0002 була поділена на земельні ділянки з кадастровим номером 7420886000:02:001:0003 (зареєстровано право комунальної власності Плисківської сільської ради 06.06.2019) та земельні ділянки з кадастровими номерами 7420886000:04:001:0018 та 7420886000:04:001:0017, які були сформовані за рішенням Плисківської сільської ради для передачі у власність громадянам. Отже, з часу державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7420886000:02:001:0003, 7420886000:04:001:0018 та 7420886000:04:001:0017, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7420886000:02:001:0002 у зв`язку з її поділом на підставі рішення власника - Плисківської сільської ради.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомили.

Судове засідання здійснювалося в порядку встановленому ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області, до якої було додано копії документу, що посвідчує особу, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал бажаної земельної ділянки (а.с.9).

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 18.04.2019 № 482-21/VII позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, оскільки вказана земельна ділянка, як вбачається з графічних матеріалів розташована на території земельних ділянок, які не зареєстровані на праві комунальної власності за Плисківською сільською радою, та в цілому не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з ДРРП (а.с 14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Також, згідно позиції Верховного суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Водночас, позивачем при зверненні до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельним кодексом України.

Проте відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами Земельного кодексу України.

Відповідач, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у оскаржуваній відмові послався на той факт, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018.

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.

При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що підставою для відмови позивачу у наданні вказаного дозволу, що бажана для позивача земельна ділянка органами та підрозділами Держгеокадастру не інвентаризувалась, не передавалась відповідачу в комунальну власність, не зареєстрована, не сформована та перебуває за межами населеного пункту, а також те, що у переліку земельних ділянок, які передавались в комунальну власність, визначених в наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та відповідному акті приймання-передачі, земельна ділянка, бажана для позивача, відсутня, зважаючи на те, що наведені у відзиві обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеної у відповідному рішенні.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 168, 229, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453, код ЄДРПОУ 04414885).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (прос. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881).

Повне судове рішення складено 27.09.2019.

Суддя О.М. Тихоненко