Ухвала

від 20.09.2019 по справі 640/14393/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

20 вересня 2019 року м. Київ № 640/14393/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами громадської організації Всеукраїнська асоціація вкладників банків України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним договору купівлі-продажу акцій, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Всеукраїнська асоціація вкладників банків України (код ЄДРПОУ 41742736, адреса: 04210, м. Київ, площа Оболонська, 1, кв. 206) (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) (далі - відповідач-1) та Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) (далі - відповідач-2), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України №266 від 05.06.2015 про погодження товариству з обмеженою відповідальністю Українська Бізнес Група на набуття істотної участі у перехідному банку, створеному на базі неплатоспроможного банку ПАТ Омега Банк ;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2015 про визнання ТОВ Українська Бізнес Група переможцем конкурсу щодо обрання інвестора в процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ Омега Банк ;

- визнати нечинним договір купівлі-продажу акцій ПАТ Перехідний банк РВС Банк укладений 26.08.2015 між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ Українська Бізнес Група .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно- правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 805/4506/1б-а, від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16.

Частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до пункту 4 частини з статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач оскаржує правомірність набуття ТОВ Українська Бізнес Група істотної участі у перехідному банку, створеному на базі неплатоспроможного банку ПАТ Омега Банк , обрання першого інвестором в процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ Омега Банк та оскаржує договір купівлі-продажу акцій ПАТ Перехідний банк РВС Банк укладений 26.08.2015 між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ Українська Бізнес Група .

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України як суб`єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття ТОВ Українська Бізнес Група частки у перехідному банку, створеному на базі неплатоспроможного банку ПАТ Омега Банк , що свідчить про наявність корпоративного спору та відсутність публічно-правового характеру спірних правовідносин.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав б принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження, оскільки вказаний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а належить до юрисдикції господарського суду.

Керуючись положеннями статей 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі 826/14393/19 за позовом громадської організації Всеукраїнська асоціація вкладників банків України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним договору купівлі-продажу акцій.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук