Рішення

від 27.09.2019 по справі 824/791/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/791/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ПП "Транссервіс-Анна-Ніко" до Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ТОВ "Транссервіс-Анна-Ніко" (позивач), просить суд:

- визнати дії державного виконавця-начальника Хотинського районного відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області, Тавлуй О.О., щодо винесення постанови про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 58983063, неправомірними;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.04.2019 року за виконавчим провадженням № 58983063.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 58983063 є неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки нею накладено арешт на рахунок позивача, який призначений для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, що в свою чергу унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати ті інших виплат працівникам позивача, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

31.07.2019 року до суду надійшов відзив Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області на позов, в якому зазначено, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 58983063 не допущено порушень вимог законодавства, а тому вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими нормами матеріального права.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просили суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідач не з`явився в судове засідання, проте надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Транссервіс Анна-Ніко , зареєстроване, як юридична особа 12.01.2005 року, за адресою: 60020, Чернівецька область, Хотинський район, село Грозинці, вулиця Польова, будинок, 30, код ЄДРПОУ 33336673. (а. с. 40-46).

22.12.2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та позивачем укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 20-19/38. (а. с. 164-165).

31.01.2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. винесено наступні постанови:

- № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/3Б-1ФС/040 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на приватне підприємство "Транссервіс Анна-Ніко" накладено штраф у розмірі 12519,00 грн. (а. с. 90, 107);

- № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/041 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на приватне підприємство "Транссервіс Анна-Ніко" накладено штраф у розмірі 876330,00 грн. (а. с. 73-75, 120-122);

- № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/ІП-3ФС/042 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на приватне підприємство "Транссервіс Анна-Ніко" накладено штраф у розмірі 4173,00 грн. (а. с. 93-95, 113-114).

23.04.2019 року начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №58982982) з виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/3Б-1ФС/040 від 31.01.2019 року, про стягнення з Приватного підприємства Транссервіс Анна-Ніко штраф в сумі 12519,00 грн. на користь Держави. (а. с. 12, 32-33, 88-89, 105).

23.04.2019 року начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №58983115) з виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/ІП-3ФС/042 від 31.01.2019 року, про стягнення з Приватного підприємства Транссервіс Анна-Ніко штраф в сумі 4173,00 грн. на користь Держави. (а. с. 14, 34-35, 92, 111).

23.04.2019 року начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №58983063) з виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/041 від 31.01.2019 року, про стягнення з Приватного підприємства Транссервіс Анна-Ніко штраф в сумі 876330,00 грн. на користь Держави. (а. с. 16, 118).

24.04.2019 року відповідач викликом державного виконавця зобов`язав керівника Приватного підприємства Транссервіс Анна-Ніко з`явитися до виконавця 03.05.2019 року, щодо сплати боргу за виконавчим документом. (а. с. 10, 31, 76, 123).

24.04.2019 року відповідь № 1051641071 на запит відповідача № 56433579 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями. Параметри запиту: юридична особа, код ЄДРПОУ 33336673. Перелік рахунків: АТ Райффайзен Банк Аваль м. Києві, № рахунку НОМЕР_1 , код валюти рахунку UAH. (а. с. 77 зворотній бік, 126, 163).

25.04.2019 року начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про арешт коштів боржника (ВП № 58983063), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку 26003206445 Приватного підприємства Транссервіс Анна-Ніко . (а. с. 17, 78 зворотні бік - 79, 128).

02.05.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/235/19-а заяву Приватного підприємства "Транссервіс - Анна-Ніко" про забезпечення позову, задоволено частково.

Зупинено стягнення з Приватного підприємства "Транссервіс - Анна-Ніко" штрафів у розмірі 12519 грн., 876330,00 грн. та 4173,00 грн. на користь стягувача управління Держпраці у Чернівецькій області згідно постанов Управління Держпраці у Чернівецькій області від 31.01.2019 року № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/3Б-1ФС/040, від 31.01.2019 року № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/041, від 31.01.2019 року № ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/ІП-3ФС/042. (а. с. 19-22, 135-136).

06.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом в якому просив, зупинити виконавчі провадження № № 5898363, 58983115, 58982982, оскільки ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду справі № 824/235/19-а зупинено стягнення з приватного підприємства "Транссервіс - Анна-Ніко" штрафів. (а. с. 82, 133)

06.05.2019 начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій. (а. с. 85-86, 138).

07.05.2019 року АТ Райффайзен Банк Аваль листом № 81-15-8/49875-БТ повідомив Хотинський районний відділ ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області, що направлена на його адресу постанова-ухвала про арешт коштів боржника б/н від 25.04.2019 року ВП № 58983063 прийнята до виконання, арешт накладено на кошти в межах суми 982814,10 грн., що містяться на п/р 26003206445 (980) Приватне підприємство "Транссервіс - Анна-Ніко", код ЄДРПОУ 33336673 в АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805. Залишок коштів на п/р НОМЕР_1 недостатній для виконання даної постанови. (а. с. 86 зворотній бік, 139).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Абзацом 2 ч. 7 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Частинами 1-4 ст. 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 52 Закону № 1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як судом встановлено, 25.04.2019 року начальником відділу Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про арешт коштів боржника (ВП № 58983063), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 ПП Транссервіс Анна-Ніко . (а. с. 17, 78 зворотні бік - 79, 128).

Із змісту відповіді № 1051641071 на запит відповідача № 56433579 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, вбачається, що у позивача відкритий один рахунок в банку, саме: АТ Райффайзен Банк Аваль м. Києві, № рахунку НОМЕР_1 , код валюти рахунку UAH. (а. с. 77 зворотній бік, 126, 163).

Дослідженням виписки по рахунку № НОМЕР_1 АТ Райффайзен Банк Аваль м. Києві з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року та з 01.05.2019 року по 31.07.2019 року встановлено, що за вказані періоди позивачем відбувалася сплата до бюджету платежів нарахованих на заробітну плату, зокрема: єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір. (а. с. 166-173).

Крім того, сплата податків позивачем за період з січня по липень 2019 року підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 1370/2411. (а. с. 216, 212-215). Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. ст. 43, 48 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно ч. 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Положеннями Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Тобто, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Частиною 1 статті 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку та використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та суперечить ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці".

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. 3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Правова позиція зазначена в рішенні ВАСУ № К/800/53640/15 від 23.03.2016 року.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Вказаними нормами визначено, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Перелік способу захисту порушеного права в адміністративному судочинстві визначено частиною 2 статті 245 КАС України. При цьому адміністративний суд може застосувати інший спосіб захисту права, який би гарантував захист прав, свобод та інтересів осіб. Критерієм обрання способу захисту порушеного права є те, що він з урахуванням особливостей спірних відносин повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ Райффайзен Банк Аваль м. Києві, Приватне підприємство Транссервіс Анна-Ніко використовує не тільки для виплати по обов`язковим платежах на заробітну плату (заробітної плати працівникам боржника), а й для інших потреб. Тобто, цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, однак відокремити (встановити), які саме грошові кошти, в яких саме обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати саме заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі, неможливо. (а.с. 217-218, 212-216).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не врахував всі обставини, що може вказувати на протиправність дій пов`язаних із прийняттям оскаржуваного рішення про накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та для здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника, для сплати яких застосовується поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зняття арешту з коштів ПП "ТРАНССЕРВІС АННА-НІКО", які містяться на рахунку №26003206445, відкритого в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, в частині коштів призначених для виплати заробітної плати та відрахувань із неї.

А тому, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією № 163 від 09.07.2019 року. (а. с. 6).

Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 960,50 грн. (1921,00 грн./2) за рахунок бюджетних асигнувань Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії державного виконавця-начальника Хотинського районного відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області, Тавлуй О.О., щодо винесення постанови про арешт коштів боржника в частині арешту грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати та відрахувань з неї, за виконавчим провадженням № 58983063, неправомірними.

3. Зняти арешт з коштів Приватного підприємства "ТРАНССЕРВІС АННА-НІКО" (код ЄДРПОУ 33336673), які містяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві , код банку (МФО) 380805, у межах коштів призначених для виплати заробітної плати та відрахувань із неї.

4. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 960,50 грн., згідно з квитанцією № 163 від 09.07.2019 року, за рахунок бюджетних асигнувань Хотинського районного відділу ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області.

5. В іншій частині відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Приватне підприємство "Транссервіс-Анна-Ніко" (60020, Чернівецька область, Хотинський район, село Грозинці, вулиця Польова, 30, код ЄДРПОУ 33336673)

Відповідач: Хотинський РВ ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області (60000, Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вулиця Свято-Покровська, 60, код ЄДРПОУ 34907644).

Суддя Дембіцький П.Д.