Рішення

від 26.09.2019 по справі 826/13938/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2019 року № 826/13938/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Мірель торг (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство Мірель торг (надалі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві: №00006141402 від 24.05.2018р., №00006121402 від 24.05.2018р., №00006131402 від 24.05.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що під час перевірки позивачем не було надано контролюючому органу первинних бухгалтерських документів в повному обсязі, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності вимог законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві віл 07.03.2018 р. №3606, проведена документальна планова виїзна перевірка ПП МІРЕЛЬ ТОРГ (код 38557073) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 31.01.2013 р. по 31.12.2017 р.

За результатом перевірки складено акт від 24.04.2018 р. №256/26-15-14-02-01-14/38557073 (надалі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: пункту 25, пункту 27 П(С)БО 8 Нематеріальні активи , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999р.за №750/4043. пункту 6. пункту 7. пункту 8, пункту 20 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого: занижено податок на прибуток на загальну суму 643520 гривень, в тому числі: за 2015 па суму 225000 гривень, за 2016 на суму 418500 гривень., за 2017 на суму 20 гривень; завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2017 на суму 2 094 000 гривень; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 180685,0 гривень, в тому числі: за червень 2017 на суму 143379 гривень; за липень 2017 на суму 37306 гривень.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем подано заперечення до контролюючого органу, листом від 23.05.2018 р. №23927/10/26-15-14-02-01, яким залишено без змін висновка акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018 р.: №00006121402 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 748150,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 643520,00 грн та штрафними санкціями на суму 104630,00 грн; №00006141402 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 225856,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 180685,00 грн та штрафними санкціями на суму 45171,00 грн; №00006131402 від 24.05.2018р. форми П , яким зменшено суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 2094000,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 06.08.2018 р. №25641/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем не надано всіх документів, які підтверджують виконання умов договорів з контрагентами.

Між позивачем (покупець), з однієї сторони, та ТОВ Мірель Трейд (постачальник), з іншої сторони, укладено договір купівлі-продаж від 01.12.2014 року №1122014/2 (надалі - договір №1122014/2).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1 Договору №1122014/2 Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товари широкого вжитку, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах , визначених цим Договором, прийняти й оплатити товар. Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені у специфікації або накладних Постачальника і які погоджені з Покупцем не пізніше ніж за 24 години до відвантаженої продукції. Асортимент продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначений у специфікації, яка додається до Договору або у видаткових накладних на кожну поставку.

Крім того, між сторонами 03.01.2015 р. підписано додаткову угоду №1 до договору №1122014/2, у відповідності до п. 1 сторони вирішили доповнити Договір п. 12.3 наступного змісту: Сторони погодили збільшити позовну давність за цим Договором та встановити позовну давність до вимог за цим Договором у 10 (десять) років. .

З аналізу умов договору з урахуванням додаткової угоди строк позовної давності становить до 2025 року.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №677 від 29.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 248248,32 грн (в т.ч. ПДВ 41374,72 грн), №674 від 28.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 251190,38 грн (в т.ч. ПДВ 41865,06 грн), №676 від 29.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 255048,01 грн (в т.ч. ПДВ 42508,00 грн), №678 від 30.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 323825,11 грн (в т.ч. ПДВ 53970,85 грн), №210 від 20.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 39206,40 грн (в т.ч. ПДВ 6534,40 грн), №673 від 28.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 269663,56 грн (в т.ч. ПДВ 44943,93 грн), №18 від 14.01.2015 р. на загальну суму з ПДВ 22770,24 грн (в т.ч. ПДВ 3795,04 грн); Податкові накладні: від 29.01.2015 р. №7 на загальну суму з ПДВ 248248,32 грн (в т.ч. ПДВ 41374,72 грн), від 28.01.2015 р. №4 на загальну суму з ПДВ 269663,56 грн (в т.ч. ПДВ 44943,93 грн), від 14.01.2015 р. №1 на загальну суму з ПДВ 22770,24 грн (в т.ч. ПДВ 3795,04 грн), від 20.01.2015 р. №3 на загальну суму з ПДВ 39206,40 грн (в т.ч. ПДВ 6534,40 грн), від 30.01.2015 р. №8 на загальну суму з ПДВ 323825,11 грн (в т.ч. ПДВ 53970,85 грн), від 29.01.2015 р. №6 на загальну суму з ПДВ 255048,01 грн (в т.ч. ПДВ 42508,00 грн), від 28.01.2015 р. №5 на загальну суму з ПДВ 251190,38 грн (в т.ч. ПДВ 41865,06 грн), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права вимоги вих. №13-05/2016 від 13.05.2016 р., в якому повідомлялося, що ТОВ Мірель Трейд відступило право вимоги позивача в розмірі 1084109,50 грн на користь ТОВ Лідербуд-Інвест .

Крім того, ТОВ Лідербуд-Інвест виставило позивачу претензію вих. 15-06/2017 від 15.06.2017 р., в якому повідомлялося не погашення заборгованості в розмірі 1084109,50 грн.

Позивачем надіслано на адресу ТОВ Лідербуд-Інвест лист вих. №24-07/17 від 24.07.2017 р. запит про надання договору про відступлення права вимоги ТОВ Мірель Трейд , оскільки на час виставлення претензії позивачу не відомо про переуступку право вимоги.

В подальшому, ТОВ Лідербуд-Інвест виставило позивачу претензію вих. №29-01/2018 від 29.01.2018 р. (повторно), в якому повідомлялося про не погашення заборгованості в розмірі 1084109,50 грн. перед ТОВ Мірель Трейд та надано договір №5-05/2016 про відступлення прав вимоги від 05.05.2016 р., укладеного між ТОВ Мірель Трейд та ТОВ Лідербуд-Інвест .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ Лідербуд-Інвест перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.11.2009 р., остання звітність подана до ДПІ за 2011 р. без ознак фінансово-господарської діяльності. Таким чином, копія договору відступлення прав вимоги від 05.05.2016 р. №5-05/2016 не підтверджує переуступку права вимоги виконання вимоги виконання грошового зобов`язання у розмірі 1084109,50 грн. з оплати поставленого на користь позивача.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Контролюючим органом ані у відзиві на позовну заяву, ані в акті перевірки не вказано на дефекти форми чи змісту первинних документів, наданих позивачем.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Так, між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), з іншої сторони, 30.12.2014 р. договір №14/12/30-1 про надання послуг з розробки дизайну етикеток та рекламних матеріалів (надалі - договір №14/12/30-1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.6 Договору №14/12/30-1 у порядку і на умовах визначених даним Договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати Замовнику послуги з розробки дизайну етикеток, рекламних матеріалів продукції та інтернет сайтів Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Перелік послуг, які надаються за цим Договором, вартість та строк їх надання, визначається Сторонами у Замовленні, яке є невід`ємною частиною Договору. У Замовленні Сторонами погоджується перелік продукції, торгових марок та інтернет сайтів Замовника відносно яких розробляється дизайн етикеток та рекламної продукції. Факт належного виконання цього Договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг. Після виконання кожного етапу Замовлення, Виконавець зобов`язаний підготувати та направити па адресу Замовника Звіт про виконання Замовлення. Зразки дизайну етикеток та рекламних матерів передаються Виконавцем Замовнику у електронній формі (на cd дисках, dvd дисках, флеш картах, засобами електронної пошти тощо) та направляються на електронну адресу Замовника разом із Звітом про виконання Замовлення. Після виконання Замовлення у повному обсязі або після виконання кожного етапу Замовлення, Виконавцем готується Акт прийому-передачі наданих послуг. До Акту прийому-передачі наданих послуг додаються зразки дизайну рекламних матеріалів на електронних носіях інформації (cd диски, dvd диски, флеш карти тощо).

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Додаток №1 (з переліком послугом, які надаються за договором: розробка дизайну упаковок продукції, яка реалізується під брендом замовника MIKADO PASTA VITALIA ; розробка дизайну етикеток для продукції, яка реалізується під брендом замовника MIKADO ; розробка дизайну етикеток для продукції, яка реалізується під брендом замовника MIKADO PASTA VITALIA ); Акти прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг з розробки дизайну етикеток та рекламних матеріалів: №1 від 31.08.2015 р. на загальну суму без ПДВ 500000,00 грн, №2 від 25.12.2015 р. на загальну суму без ПДВ 750000,00 грн, №3 від 28.03.2016 р. на загальну суму без ПДВ 720000,00 грн, №4 від 24.06.2016 р. на загальну суму без ПДВ 115000,00 грн, №5 від 30.12.2016 р. на загальну суму без ПДВ 790000,00 грн, №6 від 31.03.2017 р. на загальну суму без ПДВ 760000,00 грн; Звіти про виконання Замовлення щодо надання послуг з розробки дизайну етикеток та рекламних матеріалів: від 28.03.2016 р., від 31.08.2015 р., від 30.12.2016 р.; копії етикеток та рекламної продукції за Договором №14/12/30-1 від 30.12.2014р.; копії Макет-етикетки розробленої за договором №14/12/30-1, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець), з іншої сторони, 01.12.2014 р. договір №14/12/01-1 про надання послуг з розробки рекламних матеріалів (надалі - договір №14/12/01-1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.6 Договору №14/12/01-1 у порядку і на умовах визначених даним Договором, Виконавець надає Замовнику послуги з розробки рекламних матеріалів продукції Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Перелік послуг, які надаються за цим Договором, вартість та строк їх надання, визначається Сторонами у Замовленні, яке є невід`ємною частиною Договору. У Замовленні Сторонами погоджується перелік продукції, торгових марок та інтернет сайтів Замовника відносно яких розробляється дизайн етикеток та рекламної продукції. Факт належного виконання цього Договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг. Після виконання кожного етапу Замовлення, Виконавець зобов`язаний підготувати та направити па адресу Замовника Звіт про виконання Замовлення. Зразки дизайну етикеток та рекламних матерів передаються Виконавцем Замовнику у електронній формі (на cd дисках, dvd дисках, флеш картах, засобами електронної пошти тощо) та направляються на електронну адресу Замовника разом із Звітом про виконання Замовлення. Після виконання Замовлення у повному обсязі або після виконання кожного етапу Замовлення, Виконавцем готується Акт прийому-передачі наданих послуг. До Акту прийому-передачі наданих послуг додаються зразки дизайну рекламних матеріалів на електронних носіях інформації (cd диски, dvd диски, флеш карти тощо).

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Додаток №1 (з переліком послугом, які надаються за договором: зйомки рекламних матеріалів щодо продукції Замовника - торгова марка MIKADO PASTA VITALIA у кількості 3 відеоролики; зйомки рекламних матеріалів щодо окремих видів продукції Замовника - торгова марка MIKADO у кількості 11 відеороликів; зйомки рекламних відеоролики щодо усього асортименту продукції Замовника - торгова марка MIKADO ); Акти прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг з розробки рекламних дизайну матеріалів №14/12/01-1: від 26.12.2014 р. на загальну суму без ПДВ 1500000,00 грн, від 31.12.2014 р. на загальну суму без ПДВ 1596496,00 грн, від 30.12.2016 р. на загальну суму без ПДВ 700000,00 грн, 30.06.2017 р. на загальну суму без ПДВ 250000,00 грн; Звіти про виконання Замовлення щодо надання послуг з розробки дизайну етикеток та рекламних матеріалів: від 30.12.2016 р., від 30.06.2017 р., скріншоти з відео, які розроблені виконавцем за договором, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що акти прийому-передачі наданих послуг та звіти про надання послуг містять детальний зміст виконаних робіт (послуг) та їх вартість, та дозволяє визначитися з характером та обсягом проведених робіт, місцем їх проведення та реальністю їх виконання.

Крім того, в матеріалах справах міститься лист Державної агенції України з питань кіна від 13.04.2012 р. №591/9/06-12, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 13.04.2012 р. включений до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів та демонстраторів фільмів, як виробник ігрових та неігрових фільмів на кіноплівці, магнітних та електронних носіях на найманій виробничій базі та присвоєно серію В номер 000229.

Відповідач зазначає, що ПП МІРЕЛЬ ТОРГ займається оптовим продажем продукції під торговою маркою МІКАДО . При цьому, ПП МІРЕЛЬ ТОРГ не є виробником продукції торгової марки МІКАДО , не має власних виробничих потужностей, необхідних для виробництва продукції, в тому числі продукції торгової марки МІКАДО . Вартість основних фондів ПП МІРЕЛЬ ТОРГ станом на 01.01.2015 становила 3,4 тис. грн, станом на 31.12.2017 - 23,8 тис. грн. (група 4, комп`ютерне обладнання). Нематеріальні активи на підприємстві не обліковуються. ПП МІРЕЛЬ ТРЕЙД не укладався ліцензійний договір на використання торгової марки МІКАДО в інших цілях (розробки дизайну етикеток та розміщення їх на продукції, створення відеороликів та інш.), ніж реалізація готової продукції торгової марки МІКАДО .

Так, між позивачем (користувач), з однієї сторони, та ШМІДТ Хандельсгелельшафт М.Б.Х (власник), з іншої сторони, 23.01.2014 р. укладено договір про передачу прав на використання торгівельних марок (надалі - договір від 23.01.2014 р.).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 договору від 23.01.2014 р., Власник, що володіє правом власності на зареєстровані торговельні марки (знаки для товарів і послуг) "МІКАДО" (надалі - "Торговельні марки"), які засвідчені свідоцтвами на знаки для товарів і послуг №151904 (зареєстровано 27.02.2012) та №133267 (зареєстровано 10.01.2011), безоплатно надає Користувачу, як офіційному дилеру в Україні, дозвіл не використання Торговельних марок. Під використанням Торговельних марок у цьому Договорі розуміється нанесення її на будь-який товар, для якого зареєстровано Торговельні марки, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із нанесеним зазначеним знаком з метою пропонування для продажу, застосування їх в діловій документації, в рекламних матеріалах, зокрема, в рекламних відеороликах, що розміщуються на сайтах, в соціальних мережах у мережі Інтернет, радіо, телебаченні, друкованих виданнях та будь-яких інших засобах масової Інформації.

Суд звертає увагу, що договором від 23.01.2014 р. надано право позивачу бути представником торговельної марки (знаки для товарів і послуг) "МІКАДО" з метою проведення рекламних послуг та нанесення на товар відомостей (етикеток).

З аналізу первинної документації, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів того, що замовлені послуги (реклами: дизайну, друкованої продукції) використані підприємством в інакших цілях, окрім як для реклами товарів, що реалізуються підприємством, а сам по собі акт перевірки не містить обставин з яких контролюючий орган дійшов відповідного висновку.

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб`ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацами в , ґ підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати).

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання рекламних (маркетингових) послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані послуги, про проведення певних рекламних (маркетингових) послуг, в яких мають бути викладені результати наданих послуг.

Зважаючи на те, що проведені позивачем заходи були спрямовані на збільшення обсягів реалізації товарів, торгівлю якими здійснює позивач, на поглиблення співпраці з контрагентами, свідчать про зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю товариства, понесені позивачем витрати на оплату наданих контрагентом послуг є витратами, пов`язаними зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та у відповідності до пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України правомірно включені позивачем до складу витрат на збут.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (надалі - Положення №73).

Відповідно до частини 3 розділу І Положення №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 8 розділу ІІ Положення №73, встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Так, пунктами 4 - 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (надалі - Положення №318) встановлено, що об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 19 Положення №318 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, враховуючи визначальну ознаку господарської операції - те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, суд приходить до висновку, що під час перевірки позивачем було надано всі необхідні документи які свідчать про реальність операції та реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу матеріалів справи та норм права Суд приходить до висновку, що на підтвердження правомірності формування валових витрат, враховуючи специфіку господарських операцій та договорів, за якими позивачем сформовано валові витрати, підприємство мало відповідні первинні документи, що передбачені законодавством, які належно оформлені та в сукупності свідчать про факт вчинення (здійснення) таких операцій та їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податків, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2017 р. №1192615147/1, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2016 р. у розмірі 2587034,00 грн прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 29 січня 2019 року по справі №810/3639/17 (адміністративне провадження №К/9901/59443/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства є такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018р. №00006141402 від, №00006121402, №00006131402 на підставі висновків акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Мірель торг (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00006141402 від 24.05.2018р. форми Р , яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 225 856,00 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 180 685,00 грн. та штрафними санкціями на суму 45 171,00 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00006121402 від 24.05.2018р. форми Р , яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 748 150,00 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 643 520,00 грн. та штрафними санкціями на суму 104 630,00 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00006131402 від 24.05.2018р. форми П про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 094 000,00 грн.

5. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Приватного підприємства Мірель торг (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14) судові витрати у розмірі 46020,20 грн. (сорок шість тисяч двадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій