Рішення

від 26.09.2019 по справі 640/20457/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2019 року № 640/20457/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія"

до Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

від 16.07.2018р. № 00008461402

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018р. № 00008461402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначив, що воно винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 04.06.2018р. № 9317 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Перша газопромислова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносин із ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" (код 40222133) та із ТОВ "ВАЙТЛАЙН" (код 40405918) за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.06.2018р. №396/26-15-14-02-04/39832909 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 47 988,00 грн.;

- п. 44.1, п.44.2, ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено його заниження на загальну суму 13 314 грн. за липень 2016 року.

17 липня 2018 року, на підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00008461402 про донарахування ТОВ "Перша газопромислова компанія" податкового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 13 314,00 грн. та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку у сумі 3 329,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Визначаючись щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/2549/17, адміністративне провадження №К/9901/49439/18) , визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах з подібним предметом спору, зокрема, у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних санкцій з цього податку стали господарські операції позивача з ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" та ТОВ "ВАЙТЛАЙН".

Щодо взаємовідносин ТОВ "Перша газопромислова компанія" з ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" , перевіркою встановлено, що 01.07.2016р. між вказаними особами було укладено договір поставки № 1.07.16/1, на виконання якого позивачем під час перевірки було подано прибуткову накладну № 83 від 31.07.2016р. та податкову накладну № 10 від 31.07.2016р. на загальну суму 204 393,60 грн. (з ПДВ) на поставку флокулянт Zetag 8127, катіоніт Ку-2-8, сульфовугілля. Проте аналізуючи надані для перевірки документи відповідач дійшов висновку про не підтвердженість реальних проведених господарських операцій.

Перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення операцій за вказаним договором з огляду на наступне:

- реєстрацію контрагента платником ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу від 21.02.2018р. у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року;

- засновник, директор, головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам за липень 2016р. до податкового органу платником податків подано кількістю працюючих 1 особа;

- податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались;

- згідно Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" з дати взяття на облік платником ПДВ реєстрував придбання наступних товарів: м`ясо курки, свині на відгодівлі, цукор білий, яйце столове, запчастини різного призначення тощо;

- ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності (ознака - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження) у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва № 559/23-00-23-020 від 03.11.2017 заведеної ГУ ДФС У Черкаській області (к/п № 32017250000000007 допитано в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що не має жодного відношення до реєстрації та діяльності підприємства, за грошову винагороду надавав невстановленим особам копії паспорта);

- наявність вироку Печерського районного суду м. Києв від 14.11.2017р., за матеріалами справи №757/61785/17-к в рамках кримінальної провадження № 12017100060005149 від 13.10.2017р., за ознаками кримінальної правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено наявність вироку Печерського районного суду м. Києв від 14.11.2017р. за матеріалами справи №757/61785/17-к в рамках кримінальної провадження № 12017100060005149 від 13.10.2017р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди покарання.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що: 12.01.2016, у денний період часу, ОСОБА_1 , знаходячись в Печерському районі м. Києва, у готелі Салют , достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підробив, тобто підписав від імені учасника (засновника) Протокол № 1 загальних зборів учасників та статут ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133), в який внесені завідомо неправдиві відомості.

На час підписання протоколу загальних зборів № 1 від 12.01.2016 та статуту Товариства, ОСОБА_1 розумів, що він придбає суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа домовились про те, що його буде введено у склад учасників товариства і він в подальшому до діяльності ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарську діяльність з використанням ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) будуть здійснювати інші особи.

Вказаний протокол №1 загальних зборів учасників та статут ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) в подальшому був переданий до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації зазначеного підприємства.

Підроблення ОСОБА_1 офіційних документів ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133), які посвідчуються установою і які надають права, з метою використання їх підроблювачем, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Крім цього, ОСОБА_1 , за грошову винагороду, перебуваючи в Печерському районі м. Києва, підписав протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) від 12.01.2016 та статут ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) щодо затвердження частки в статутному капіталі ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) в розмірі 100% - 1000 грн., без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, чим вчинив дії, направлені на придбання фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133).

В подальшому вищезазначені документи невстановленими слідством особами були передані до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для перереєстрації ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133).

Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства. .

Також у вироку зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України, які згідно ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/13301/14.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вироком у кримінальній справі діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 та ч.2 статті 205 КК України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи викладене первинні документи підписані від імені директора ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" в особі ОСОБА_1 , підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, суд приходить до висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" , є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі № 826/10170/17 адміністративне провадження №К/9901/46301/18.

В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № 2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час, за встановлення в судовому рішенні, прийнятого у межах кримінального провадження обставин фіктивності суб`єкта підприємницької діяльності, заперечення керівником такого суб`єкта свого відношення до його господарської діяльності та заперечення свого підпису у документах, підписаних від його імені, такі документи не можуть бути оцінені як доказ правомірності формування витрат та податкового кредиту на їх підставі.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, суд встановив відсутність документальних доказів руху на користь ТОВ "Перша газопромислова компанія" від контрагента ТОВ "АКРАМ ВЕСТ ТД" матеріальних активів (товарів), зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків - позивача.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом ("АКРАМ ВЕСТ ТД") належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум названого податку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Стосовно взаємовідносин ТОВ "Перша газопромислова компанія" з ТОВ "ВАЙТЛАЙН", перевіркою встановлено, що взаємовідносини між вказаними особами виникли на підставі начебто одержання товару (сульфовугілля, аніонтіт АВ-17-8) через видаткову накладну № 131 від 18.07.2016р.

Як вбачається з Акту перевірки, реєстрацію в якості платника, анульовано від 12.09.2017р. за рішенням контролюючого органу, у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Остання звітність подано платником податків з податку на додану вартість за жовтень 2016 рік. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за липень 2016 до податкового органу платником податків подано з кількістю працюючих 1 особа та середньою заробітною платою 1500 гривень. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ "ВАЙТЛАЙН" з дати взяття на облік платником ПДВ реєструвало придбання наступних товарів: скраплений газ СПБТ УКТ ЗЕД, скумбрія 400-600 с/м ціла (Німеччина), персик, нектарин, оселедець 350+ с/м цілий (Фарерські острови), паливо-мастильні матеріали тощо. ТОВ "ВАЙТЛАЙН" фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва № 2131/26-15-21-15 від 11.08.2016, заведеної ГУ ДФС у м. Києві (к/п № 32015100000000267 від 20.11.15 допитано гр. ОСОБА_2 , про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства). Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що дане підприємство являється фігурантом у кримінальному провадженні № 42014000000000375 від 07.05.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27,ч. 5 ст. 191, ч. 1, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 362, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки від 06.07.2016р. ТОВ Перша газопромислова компанія придбала, а ТОВ ВАЙТЛАЙН поставив хімічну речовину на загальну суму 79 884,00 грн. Проте, ні до перевірки, ні до позовної заяви Позивачем не надано сам договір поставки від 06.07.2016р., що унеможливлює визначити, яких домовленостей дійшли сторони при узгодженні зобов`язань.

На підтвердження реальності господарської операції, позивачем до позовної заяви додано видаткову накладну № 131 від 18.07.2016р., у якій зазначено найменування та кількість товару. Проте, на думку суду, наявність лише видаткової накладної не вказує на виконання задокументованих у договорі зобов`язань. Крім того, у зазначеній накладній відсутнє прізвище та посада особи, що отримала товар.

Документами, які б підтверджували факт поставки товару є: товарно-транспортна накладна або дорожній лист; податкова накладна; рахунок-фактура, тощо.

За відсутності первинних документів неможливо встановити, яким транспортним засобом здійснювалася поставка, ким, звідки та куди здійснювалося перевезення ТМЦ, тощо.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано оборотно-сальдову відомість за рахунком № 631 за 01.01.2016-05.06.2018, у якій зазначено, що розрахунок між Позивачем та ТОВ ВАЙТЛАЙН у сумі 79 884 грн. здійснено на підставі договору від 06.07.2016 № 6/07/16/2.

Тобто, дата укладання договору поставки, про яку зазначає Позивач у позовній заяві та дата цього договору у оборотно-сальдовій відомості за рахунком 631 за 01.01.2016-05.06.2018 відрізняються, що ставить під реальність укладання такого договору або ж укладання його без мети настання реальних наслідків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних висновків.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій