Постанова

від 25.09.2019 по справі 755/279/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року м. Київ

Справа №755/279/17-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 25 вересня 2019 року

Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач Акціонерне товариство Сбербанк

відповідач ОСОБА_1

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Еліон Стар

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Киричука Руслана Петровича, який діє на підставі довіреності в інтересах Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Виниченко Д.М.. від 06 травня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 16 травня 2019 року в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом Акціонерного товариства Сбербанк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Еліон Стар про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ Сбербанк звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 як поручителя заборгованість за кредитним договором в сумі 320 251,97 дол. США та 1 002 581,80 грн., а також судовий збір у розмірі 141 310,94 грн.

Справа №755/279/17-ц № апеляційного провадження:22-ц-824/10296/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28 серпня 2013 року між ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії та ТОВ Торгово-промислова група Центр було укладено Договір кредиту № 05-В/13/27/ЮО, виконання зобов`язань за яким було забезпечено шляхом укладення між позивачем та відповідачем Договору фінансової поруки від 28 серпня 2013 року. Оскільки станом на 15 грудня 2016 року заборгованість ТОВ Торгово-промислова група Центр за вказаним кредитним договором склала 320 251,97 дол. США та 1 002 581,80 грн. і не погашена, позивач просив стягнути суму заборгованості із поручителя ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.02.2019р. замінено третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю Торговопромислова-група Центр на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІОН СТАР (т.3 а.с. 85-86).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства Сбербанк до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІОН СТАР про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Сбербанк на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5 208 (п`ять тисяч двісті вісім) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Киричук Р.П. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

В судовому засіданні представник позивача Киричук Р.П. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_6. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 серпня 2013 року між ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії правонаступником якого є ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії та в подальшому ПАТ Сбербанк , що підтверджується Змінами до статуту (т.1 а.с. 77, т.2 а.с. 135-143), та ТОВ Торгово-промислова група Центр укладено Кредитний договір № 05-В/13/27/ЮО, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 400 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, визначені договором, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий кредит у розмірах та строки/терміни згідно Договору (т.1 а.с. 33-38). Цього ж дня укладено Додатки № 1, № 2 до вказаного Кредитного договору.

До Кредитного договору було укладено договори про внесення змін до нього, зокрема: Договір про внесення змін № 1 від 16 грудня 2013 року, Договір про внесення змін № 2 від 04 березня 2014 року, Договір про внесення змін № 3 від 28 серпня 2014 року, Договір про внесення змін № 4 від 23 жовтня 2014 року, Договір про внесення змін № 5 від 29 грудня 2014 року, Договір про внесення змін № 6 від 30 червня 2015 року, Договір про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року (т.1 а.с. 39-50).

Останній платіж по сплаті кредиту у розмірі 23 637,55 дол. США, згідно помісячного графіка погашення кредиту, встановленого договором про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року до кредитного договору, сплачується позичальником в строк до 27 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 47-50).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як убачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки від 28 серпня 2013 року (т.1 а.с. 51-54, 190-196). Згідно п. 2.1. вказаного Договору поруки відповідальність Поручителя перед кредитором включає: зобов`язання, які були невиконані Боржником та які передбачені Основним договором; зобов`язання сплатити Кредитору проценти за користування кредитом за основним договором.

Позивачем виконано свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується випискою по особовим рахункам ТОВ Торгово-промислова група Центр та меморіальним валютним ордером № 63098325 від 28 серпня 2013 року (т.1 а.с. 61-69).

Станом на 15 грудня 2016 року заборгованість ТОВ Торгово-промислова група Центр перед позивачем становить 320 251,97 дол. США та 1 002 581,80 грн. та складається з: - заборгованості за кредитною лінією 277 529,15 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23 грудня 2016 року (100 дол США = 2 628,6013 грн.) становить 7 295 134,84 грн.; - заборгованості по процентах за користування кредитною лінією - 42 722,82 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23 грудня 2016 року становить 1 123 012,60 грн.; - пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 835 889,96 грн.; - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 166 691,84 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 4-24).

02 серпня 2016 року позивачем на адресу ТОВ Торгово-промислова група Центр направлено повідомлення-вимогу позичальнику про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року (т.1 а.с. 78-80).

Також у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань умов Кредитного договору позичальником, а саме неповерненням в обумовлені строки банку кредиту, процентів у розмірах та термінах, що передбачено п.п. 1.2, 6.1-6.3, 8.1 Кредитного договору, позивачем направлено ОСОБА_1 повідомлення-вимогу поручителю про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року (т.1 а.с. 81-83).

Позивач звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував факт укладення договору поруки, посилаючись на те, що такий договір зі змінами до договору поруки він не підписував, проте підписував інші угоди від імені юридичних осіб, засновником та директором яких був.

Як убачається зі змісту протоколу № 30 від 07 липня 2013 року загальних зборів учасників ТОВ ТПГ Центр убачається згода учасників товариства на укладення кредитного договору із АТ Сбербанк Росії , а також намір передати банку в іпотеку та заставу майно, затвердження проектів договорів, звернутися до ОСОБА_1 з проханням виступити фінансовим поручителем по зобов`язанням товариства перед банком та звернутися з проханням виступити поручителем до ТОВ Євроальянс груп (т.1 а.с. 147-151).

На засіданні загальних зборів учасників ТОВ ТПГ Центр 24 грудня 2014 року, що оформлене протоколом № 39, учасники товариства, серед іншого, вирішили звернутися до ТОВ Євроальянс Групп , ТОВ Євроальянс Ріалті та ОСОБА_1 з проханням внести зміни, пов`язані з внесенням змін до Кредитного договору, зазначених в проекті додаткової угоди до Кредитного договору (т.1 а.с. 152-154).

У Протоколі № 4 Загальних зборів учасників ТОВ Євроальянс Ріалті від 24 грудня 2014 року ОСОБА_1 , єдиний учасник товариства, вирішив надати дозвіл товариству укласти додаткові угоди/договори про внесення змін до Договору застави № б/н від 23 серпня 2013 року, посвідченого Іваненко О.В., приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу 28 серпня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2348 від 28 серпня 2013 року, до Договору поруки б/н від 23 жовтня 2014 року, пов`язаних із внесенням змін до кредитного Договору (т. 1 а.с. 156).

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2017 року № 15787/15788/17-32, для проведення якої до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було надано цивільну справу № 755/279/17 та оригінали спірного договору поруки та договорів про внесення змін до нього, підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься на бірці зі зворотної сторони 4-го аркушу у Договорі про внесення змін № 3 до договору поруки б/н від 28 серпня 2013 року, укладеному 09 грудня 2015 року між ПАТ Сбербанк , що є правонаступником ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії , та ОСОБА_1 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису (т.2 а.с. 14-22).

Підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться у графах Поручитель у Договорі поруки від 28.08.2013р., Договорах про внесення змін до договору поруки, що укладені 21.08.2014р., 29.12.2014р., 09.12.2015р., виконані не рукописним способом, а являють собою зображення, які нанесені струменеві-крапельним способом друку за допомогою копіювально-множильної техніки.

Із висновку експерта № 3860/3861 за результатами судових технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи, що виконаний Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, убачається, що підписи:

- від імені ОСОБА_1 в Договорі поруки від 28.08.2013р., Договорі про внесення змін від 28.08.2014р. № 1 до Договору поруки від 28.08.2013р.; Договорі про внесення змін від 29.12.2014р. № 2 до Договору поруки від 28.08.2013р.; Договорі про внесення змін від 28.08.2013р. № 3 до Договору поруки від 09.12.2015р.;

- підписи від імені ОСОБА_3 в Договорі поруки від 28.08.2013р. та Договорі про внесення змін від 29.12.2014р. № 2 до Договору поруки від 28.08.2013р.;

- підписи від імені ОСОБА_4 в Договорі про внесення змін від 09.12.2014р. № 3 до Договору поруки від 28.08.2013р.,

нанесені не від руки приладом для письма, а за допомогою такого технічного засобу як знакосинтезуючий пристрій ПК - кольоровий струминний принтер, споряджений водорозчинним чорнилом (т. 2 а.с. 213-217).

Згідно ст. 547 ЦПК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно вказаної норми - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За нормою ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться у графах Поручитель у Договорі поруки від 28.08.2013р., Договорах про внесення змін № 1, № 2, № 3 до договору поруки від 28.08.2013р., що укладені 28.08.2014р., 29.12.2014р., 09.12.2015р., виконані не рукописним способом, а являють собою зображення, які нанесені струменеві-крапельним способом друку за допомогою копіювально-множильної техніки. Вказане підтверджується висновками експертів різних експертних установ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судових технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи.

Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між АТ Сбербанк та ОСОБА_1 Договору поруки від 28 серпня 2013 року, а також в подальшому договорів про внесення змін до договору поруки, позивач суду не надав, а висновки за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судових технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не підписував спірних правочинів, суд першої інстанції дійшов обґрунтваного висновку про порушення вимог ст.ст. 203, 207, 208, 547, 638 ЦК України, що в сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку показам свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які вказували, що були присутні та бачили як відповідач власноручно підписав договір поруки та договори про внесення змін до договору поруки, оскільки зазначені ними обставини спростовуються висновками експертів.

Щодо протоколу загальних зборів ТОВ ТПГ Центр , то з нього убачається лише намір товариства звернутися до ОСОБА_1 з проханням виступити фінансовим поручителем по зобов`язанням товариства перед банком, однак така обставина не є підтвердженням факту укладення відповідного договору поруки.

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано копії квитанцій від 09.12.2015р., у яких зазначено, що платник: ТОВ ТПГ Центр ОСОБА_1. здійснив платежі на суму 1 000,00 дол. США, 3 865,07 дол. США, 10 000,00 дол. США, призначення платежу: погаш. простроч. Кредиту кредит. дог. № 05-В/13/27/ЮО від 28.08.2013р. ТОВ ТПГ Центр (31648072), за дог. Поруки б/н від 28.08.2013р. поручитель ОСОБА_1 (Том 1 а.с. 144-146).

Колегія суддів вважає, що вказаним квитанціям, як доказам щодо укладення договору поруки від 28 серпня 2013 року зі змінами, суд першої інстанції дав вірну оцінку, так як квитанції виготовлялися співробітниками банку, особисто відповідач не вносив відомостей з інформацією стосовно призначення платежів, до того ж копії цих квитанцій надавались у відмінних один від одного примірниках, а саме вперше з підписами співробітників банку, в подальшому в копіях з підписами схожими на підписи відповідача. Однак, з урахуванням технічно виготовленого підпису відповідача на договорі про внесення змін до договору поруки № 3 від 09.12.2015 року суд вірно не прийняв до уваги підписи відповідача на квитанціях від 09.12.2015 року, як власноручні підписи останнього.

Не заслуговують також на увагу посилання представника позивача на те, що обов`язковою умовою видачі кредиту було укладення з відповідачем договору поруки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору від 28.08.2013 р. належне виконання Позичальником зобов`язань по цьому Договору забезпечується: а) заставою обладнання в кількості 13 одиниць; б) заставою обладнання в кількості 8 одиниць ТОВ Євроальянс Груп ідентифікаційний код 37035018; в) іпотекою комплексу, загальною площею 1 580,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; г) іпотекою земельної ділянки, загальною площею 0,6225 га за адресою: АДРЕСА_1; д) порукою ТОВ Євроальянс Груп ; е) порукою ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Разом з тим, пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що у банку виникають зобов`язання з надання позичальнику кредиту після виконання умов укладення, оформлення в письмовій формі і набрання чинності договорів забезпечення щодо застави майна/майнових прав/корпоративних прав або поруки фізичної/юридичної особи, зазначеного/их в підпункті/ах в-г пункту 2.1 цього договору.

Отже, умовами кредитного договору передбачалися альтернативні види щодо забезпечення виконання зобов`язання.

З пояснень представника позивача слідує, що за кредитним договором були укладені договори забезпечення застави обладнання, майнових прав, іпотеки.

Також встановлено, що відповідачем, як директором ТОВ Євроальянс ріелті , був підписаний договір про внесення змін № 1 до договору поруки від 29.12.2014 року з позивачем, що підтверджує обставини укладення між сторонами інших правочинів.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Киричука Руслана Петровича, який діє на підставі довіреності в інтересах Акціонерного товариства Сбербанк - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна