Рішення

від 19.09.2019 по справі 397/1680/18

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/1680/18

н/п : 2/397/50/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2019 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_14.,

третьої особи - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка у режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Черкаської області Богданова Галина Юріївна про визнання договору міни земельних ділянок недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок від 23.07.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про міну земельної ділянки площею 3,2673 га, що знаходиться за адресою: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520582500:02:000:0106, на земельну ділянку площею 0,0025 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Кам?янський район, Любенська сільська рада, кадастровий номер 7121883000:04:000:1736, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

В огрунтування позовної заяви зазначила, що 23.07.2015 між ОСОБА_3 та нею, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір міни земельних ділянок, згідно з яким ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 3,2673 га, що знаходиться за адресою: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520582500:02:000:0106, а вона, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 отримали у власність земельну ділянку площею 0,0025 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Кам`янський район, Любенська сільська рада, кадастровий номер 7121883000:04:000:1736.

Оскільки, оспорюваний договір міни земельних ділянок укладено у період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), тому, в силу положень Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , є підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 19-20).

05.02.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також заявив про застосування строків позовної давності.

У відзиві зазначає, що у дійсності 23.07.2015 укладено оспорюваний договір міни земельної ділянки. Під час його укладання сторонами договору повністю дотримано вимоги діючого на той час законодавства України. Сторони правочину добровільно висловили своє волевиявлення та обміняли належні їм на праві власності земельні ділянки добровільно, без будь-якого фізичного чи психологічного примусу на вигідних для усіх сторін умовах.

Зазначає, що у даній справі відбувся обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, які зареєстровані відповідно законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які можуть виступати об?єктом цивільних прав згідно чинного законодавства, отже дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання 3акону № 899, оскільки останній регулює обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані відповідно законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати об?єктом цивільних прав згідно чинного законодавства.

Свої обов?язки за даним договором міни земельних ділянок відповідач ОСОБА_3 виконала у повному обсязі, а саме: передала у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 7121883000:04:000:1736, площею 0,0025 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Жодних претензій від ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 або будь-яких інших третіх осіб, щодо даного договору міни земельних ділянок, відповідач не отримувала. Зміст правочину, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , щодо міни земельними ділянками не суперечить актам чинного законодавства та не є фіктивним чи удаваним правочином у розумінні статей 234 - 235 ЦК України, оскільки його умови у повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства.

Вказує, що позивачем не доведено недійсність договору міни земельної ділянки від 23.07.2015, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі (а.с. 48-52).

12.02.2019 на адресу Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача - адвокат Усатенко В.Ю. просив позов задовольнити у повному обсязі та визнати поважними причини пропущення строків позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що в час укладання оспорюваного договору чоловік позивача перебував у важкому хворобливому стані і потребував стороннього дозволу, а тому позивач підписуючи договір міни не звернула увагу на те, що їй переходить у спільну часткову власність земельна ділянка площею лише 0,0025 га, яка знаходиться на території Любенської сільської ради Кам?янського району Черкаської області. У зв`язку з хворобою чоловіка та необхідністю постійного догляду за ним, позивач була позбавлена можливості звернутися до суду. Зазначає, що лише після смерті її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї з?явилася можливість з?ясувати усі обставини та звернутися до суду з вказаним позовом.

Крім того, після укладення договору міни у 2016 та у 2017 позивач отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому жодних питань, щодо земельної ділянки у позивача взагалі не виникало.

У 2018 їй не була виплачена орендна плата з тих підстав, що вона не є власником земельної ділянки після чого вона звернулася до Державного земельного кадастру для отримання витягу про земельну ділянку.

Повідомляє, що відповідач просить застосувати позовну давність, тим самим визнаючи той факт, що відповідачем були порушені права позивача.

Зазанчає, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, так як унаслідок догляду за важкохворим чоловіком, який постійно потребував стороннього догляду не змогла вчасно звернутись до суду, крім того зазначає, що позивачу як співвласнику земельної ділянки сплачувалась орендна плата за 2016 та 2017 (а.с. 61-62).

12.02.2019 третьою особою ОСОБА_5 подано до суду пояснення щодо позовної заяви, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначив, що позивач у справі помилково визначив процесуальний статус ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, хоча вони як сторони оспорюваного правочину повинні були б виступати в якості співвідповідачів у справі. Повідомляє, що ними обровільно укладено договір міни земельної ділянки, вони як сторони правочину добровільно висловили своє волевиявлення та обміняли власну земельну ділянку на іншу без будь-якого фізичного чи психологічного примусу на вигідних для них умовах. Під час укладання оспорюваного договору було повністю дотримано вимоги діючого на той час законодавства України. Повідомляє про те, що він не визнає позовної заяви повністю, оскільки договір міни укладений згідно вимог чинного законодавства України.

Зазначає, що приватним нотаріусом Богдановою Г.Ю. при укладанні оспорюваного договору сторонам роз?яснено суть правочину, його правову природу, з чим вони погодились, визнали його дійсність та підписали. Усі підписи нотаріусом посвідчено, у зв`язку з чим вважає позов абсолютно необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 75- 76).

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому він зазначив, що з доводами представника позивача про пропущення строків позовної давності з поважних причин відповідач категорично не погоджується у зв?язку з тим, що згідно поданих представником позивача документів, позивач незважаючи на те, що її чоловік постійно потребував сторонньої допомоги, як виявилось могла їздити в СТОВ АФ Ясенівська за отриманням орендної плати на руки в 2016 та в 2017, при цьому долавши чималу відстань від м. Кропивницький до с. Ясенове. Під час укладення оспорюваного договору, сторонами повністю дотримано вимоги діючого на той час законодавства України. Сторони правочину добровільно висловили своє волевиявлення та обміняли належні їм на праві власності земельні ділянки, без будь-якого фізичного чи психологічного примусу, на вигідних для усіх сторін умовах.Повідомляє, що у п. 3.3. оспорюваного договору чітко зазначено, що сторони в присутності нотаріуса свідчать та гарантують один одному, щоукладення договору відповідає їх інтересам,волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін. На прохання сторін проект договору складений нотаріусом, після його прочитання сторонами вголос, він був схвалений та власноручно підписаний до нотаріального посвідчення.Зазначає, що позивач, підписавши договір міни у п. 3.2. вказала, що сторони свідчать та гарантують один одному, що він не укладається під впливом тяжких обставин для сторін.Також, у п. 5.5 оспорваного договору позивач підтвердила, що сторони по договору однаково розуміють значення, умови цього правочину та його правові наслідки, заперечень щодо умов договору у них немає, про що свідчать їх підписи. Отже, позивач знала про спірний договір з моменту його підписання (23.07.2015) і мала можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права починаючи з 2015, однак звернулася до суду з позовом більше ніж як через 3 роки лише у грудні 2018, тобто після спливу строку позовної давності. Зазначає, що стороною оспорюваного позивачем договору міни також є ОСОБА_5 , який, як колишній співвласник земельної ділянки та сторона оспорюваного договору міни, у своєму поясненні заперечує проти задоволення позову та зазначає, що під час укладення оспорюваного договору міни земельної ділянки, ними повністю дотримано вимоги діючого законодавства України, вони як сторони правочину добровільно висловили своє волевиявлення та обміняли власну земельну ділянку на іншу без будь-якого фізичного чи психологічного примусу, на вигідних для них умовах (а.с. 109-111).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 116-117).

Ухвалою від 12.04.2019 задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у цивільній справі № 227/1506/18 (а.с. 147-150).

У зв?язку із ухваленням Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/1506/18 від 15.05.2019, опублікованої 25.06.2019, ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2019 за клопотанням представника відповідача провадження у справі поновлено (а.с. 164-165).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що обмін відбувся земельними ділянками нерівнозначної площі, а враховуючи вартість земельних ділянок, яка здійснювалася при обміні, це був фактично договір дарування, а не договір міни земельної ділянки. Крім того, обмінювалися зовсім нерівнозначні земельні ділянки, про доплату у договорі взагалі нічого не зазначено, тобто у договорі відсутня така істотна умова як оплата. Посилаючись на законодавство України , яким передбачено можливість обміну земельних ділянок всередині одного масиву, зазначив, що відбувався обмін нерівнозначних земельних ділянок, їх вартість нерівнозначна, а земельні ділянки знаходяться не в межах одного масиву, а взагалі знаходяться в межах різних областей. Враховуючи відсутність доплати договором міни було приховано договір дарування. Також повідомив, що враховуючи вік позивача, а також тяжкий стан здоров?я її чоловіка, вона змогла ненадовго його залишити щоб підписати деякі папери, проте нотаріус їй не роз`яснив, що це фактично є відчуження земельної ділянки. Крім того, нотаріусом порушено процедуру посвідчення оспорюваного договору, оскільки остання, при посвідченні договору, не врахувала правові позиції Верховного суду України, які на той час існували, щодо заборони відчужувати або обмінювати земельні ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому що належних підстав, передбачених ЦК України, для визнання його недійсним, представником позивача не наведено.

Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечив, посилаючись на обґрунтування які надані у його поясненнях до суду 25.07.2019. Також повідомив, що ОСОБА_2 сама організувала укладання договору, який оспорює в суді, і не мала жодних претензій або зауважень до відповідача під час укладання договору. Доплату при укладанні договору за земельну ділянку вони не отримували.

Треті особи: приватний нотаріус Камянського районного нотаріального округу Черкаської області Богданова Г.Ю. та ОСОБА_4 повідомлялися належним чином про час, дату і місце судового засідання в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з?явилася, про причину неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 053763, належала земельна ділянка площею 3,27 га, кадастровий номер 3520582500:02:00:0106, яка розташована на території Голиківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Співвласники вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , по 1/3 частки у спільній власності. (а.с. 64).

Згідно договору міни (обміну) земельних ділянок від 23.07.2015, який посвідчено та зареєстрований в реєстрі за № 922 приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Черкаської області Богдановою Г.Ю., ОСОБА_3. від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_7 , передала у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, розташовану на території Лубенської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, кадастровий номер 7121883000:04:000:1736, загальною площею 0,0025 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що належала їм на праві спільної часткової власності, яка розташована на території Голиківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520582500:02:000:0106, площею 3,2673 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Міну (обмін) земельними ділянками сторони договору здійснили без доплати (а.с. 8-10).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3506201552018 від 06.11.2018 встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3520582500:02:000:0106, площею 3,2673 га, яка розташована на території Голиківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на праві власності належить ОСОБА_3 Орендарем вказаної земельної ділянки є СТОВ Агрофірма Ясенівська , строк дії речового права - 15 років; дата державної реєстрації речового права - 04.12.2006 (а.с. 65).

Згідно довідок, виданих СТОВ АФ Ясенівська від 11.07.2017 № 26 та від 15.05.2018 № 31, згідно договору оренди № 101 від 04.12.2006, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,27 га ріллі, позиавчу нараховано орендну плату за 2016 та 2017 у розмірі по 3379,74 грн., утримано, щороку, прибутковий податок за ставкою 18% в сумі по 608,35 грн., військовий збір 1,5% в сумі по 50,69 грн.; виплачено на руки в 2016 та 2017 по 2720,70 грн. Орендна плата становила 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проіндексована в 2016 та становить 112658 грн. (а.с. 66-67).

Згідно поданих до суду довідок, вбачається, що чоловіку позивача ОСОБА_8 встановлено першу групу інвалідності безстроково; він потребує стороннього догляду, у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, самостійно пересуватися не може (довідки МСЕ серії 2-13 АЗ № 070993 та Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Кропивницького від 19.10.2018) (а.с. 68-69).

Лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причини смерті № 162 від 24.10.2018 підтверджується, що чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 70).

Довідкою Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Кропивницького від 21.01.2019, підтверджується, що позивач перебуває на обліку у сімейного лікаря та за станом здоров`я постійно отримує амбулаторне лікування (а.с. 78).

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору міни) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). В подальшому заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена Законом України Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель від 6 жовтня 2016 № 1669-VIII до 01 січня 2018, а Законом України Про внесення зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 07.12.2017 № 2236-VIII у такому ж формулюванні заборона відчуження продовжена до 01 січня 2019.

Згідно статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п?ята статті 203 ЦК України).

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов?язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону україни Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ), а в редакції, чинній з 1 січня 2019, до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, які, згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягають врахуванню судом при вирішенні даного спору.

Таким чином, обмін земельними ділянками між сторонами відбувся з дотриманням вимог законодавства, тобто не суперечить йому.

З дослідженого у судовому засіданні оспорюваного договору міни встановлено, що він відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і порушення будь-яких вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, під час його укладення судом не встановлено.

Крім цього, оспорюваний договір посвідчено приватним нотаріусом Богдановою Г.Ю., тобто останньою також під час його посвідчення не було встановлено будь-яких підстав, які б слугували для неможливості його укладення і посвідчення.

Посилання представника позивача щодо передачі відповідачу значно більшої за розміром земельної ділянки та знаходження земельних ділянок у різних місцевостях (різних областях) не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки чинним законодавством цього не заборонено.

Вказаний договір містить усі істотні умови, передбачені ЦК України, які характерні для укладення договору міни (обміну).

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642-643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Доказів, що укладання оспорюваного правочину не відповідало внутрішній волі ОСОБА_2 позивачем не надано, оскільки позивач особисто підписала оспорюваний договір, тобто розуміла його суть, у тому числі і була ініціатором укладення оспорюваного правочину, що підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями третьої особи.

Дії нотаріуса з приводу нероз?яснення позивачу умов договору та що фактично відбулося відчуження земельної ділянки, а також, що нотаріусом не враховано правові висновки на той час Верховного суду України, про що зазначав представник позивча, позивач не оскаржувала та у судовому засіданні не доведено.

Твердження представника позивача про відсутність істотної умови договору, а саме: відсутності умов доплати у договорі, є необґрунтованими.

Так, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов?язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Тобто встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості може бути визначено в договорі за домовленістю сторін. З договору вбачається що сторони погодили обмін земельних ділянок без грошової доплати, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Доводи представника позивача про порушення публічного порядку та нікчемність договору (фактично був договір дарування) не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, тобто є його припущеннями.

За таких обставин, підстав для визнання недійсним договору міни не вбачається, а отже позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

У зв?язку з тим, що позов не підлягає задоволенню через те, що не ґрунтується на законі, а це є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, тому суд не вбачає підстав досліджувати питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові, судові витрати, понесені позивачем, необхідно віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Черкаської області Богданова Галина Юріївна про визнання договору міни земельних ділянок недійсним - відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_7.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_12 , місце реєстрації: АДРЕСА_8

Треті особи які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

- ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

- ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

- Богданова Галина Юріївна - приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Черкаської області, місце знаходження: 20800, Черкаська область, м. Кам`янка, вул. Пушкіна, 54.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Рішення набуло законної сили

Оригінал рішення зберігається у цивільній справі № 397/1680/18 (н/п 2/397/50/19)

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області Д.В.Мирошниченко