Рішення

від 25.09.2019 по справі 906/472/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/472/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: Давидюк П.К. - адвокат, ордер серії ЖТ № 062811

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтне підприємство "СпецЛІФТреммонтаж" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Полісся" (м. Житомир)

про стягнення 118772,06 грн.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява ПП "Спеціалізоване ремонтне підприємство "СпецЛІФТреммонтаж" до ТОВ "Управляюча компанія "Полісся" про стягнення 97901,97 грн., з яких, 90391,14 грн. основного боргу, 5339,27 грн. пені, 446,00 грн. 3% річних, 1725,56 грн. інфляційних, а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 21.05.2019 господарський суд вказану позовну заяву залишив без руху з підстав, у ній викладених.

28.05.2019 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з поясненнями щодо недоліків позовної заяви, та у зв`язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу у розмірі 18362,39 грн., заявлено до стягнення з заборгованості у розмірі 83658,51грн., з яких 72028,75 грн. основного боргу, 8446,03 грн. пені, 704,00 грн. 3% річних, 2479,73 грн. інфляційних нарахувань (а. с. 32 - 34 у т. 1).

Ухвалою від 03.07.2019 господарський суд задовольнив заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №02-44/883/19 від 20.06.2019) як заяву про зміну предмета позову, постановив подальший розгляд справи № 906/472/19 здійснювати з новою позовною вимогою - стягнення з ТОВ "Управляюча компанія "Полісся" на користь ПП "Спеціалізоване ремонтне підприємство "СпецЛІФТреммонтаж" 109042,10 грн., а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 63 у т. 1).

Ухвалою від 26.07.2019 господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 292 у т. 1).

Ухвалою від 27.08.2019 господарським судом відкладено розгляд справи по суті на 06.09.2019 о 14:30 (а. с. 5 у т. 2).

Господарським судом також постановлено додаткову ухвалу від 27.08.2019 (а. с. 6, 7 у т. 2) щодо здійснення подальшого розгляду справи з новою позовною вимогою - стягнення з відповідача на користь позивача 132736,39 грн., з яких 106730,36 грн. основного боргу, 1719,00 грн. 3% річних, 20395,66 грн. пені, 3891,37 грн. інфляційних нарахувань, а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 06.09.2019 господарським судом відкладено розгляд справи по суті на 11.09.2019 о 16:00 (а. с. 15 у т.2).

09.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог на загальну суму 130932,98 грн., щодо якої господарський суд постановив ухвалу від 11.09.2019 про відмову у її задоволенні (а. с. 26 у т.2).

Ухвалою від 11.09.2019 господарський суд відклав розгляд справи по суті, призначив наступне засідання на 25.09.2019 о 10:00 (а. с. 27 у т.2).

До суду від позивача надійшли такі документи:

- 23.09.2019 - заява про уточнення позовних вимог на загальну суму 116428,03 грн. разом з доданими до неї розрахунками (а. с. 31-53 у т. 2);

- 25.09.2019 - заява про відмову від частини позовних вимог (а. с. 55 у т. 2).

Відповідними ухвалами від 25.09.2019 господарським судом постановлено:

- відмовити в задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог на загальну суму 116428,03 грн. (а. с. 60 у т. 2);

- прийняти відмову позивача від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на загальну суму 13964,37 грн.; закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на загальну суму 13964,37 грн. (а. с. 61 у т. 2).

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, свого повноважного представника в судове засідання не направив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 28 у т. 2).

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

10.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Полісся" (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Спеціалізоване ремонтне підприємство "СпецЛІФТреммонтаж" (далі - виконавець, позивач) укладено підрядний договір № 97 на повне технічне обслуговування ліфтів (далі - підрядний договір), відповідно до п.1.1 якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах замовника згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 підрядного договору встановлено, що місячна вартість робіт визначається розрахунком на кожний ліфт окремо згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 № 369 "Про затвердження Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації" та затверджена рішенням виконкому Житомирської міської ради і на день укладання договору наведена в додатку № 1 до цього договору. Сума оплати складається у відповідності до фактичної кількості ліфтів.

У розділі 4 підрядного договору сторонами погоджено обов`язки виконавця та замовника. Так, виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити технічне обслуговування ліфтів відповідно до положень НПАОП 0.00-1.02-08; виконувати весь комплекс робіт навченим і атестованим персоналом; сприяти замовнику в оформленні актів технічного стану ліфтів (п. п. 4.1.1; 4.1.2; 4.1.6 підрядного договору).

Замовник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати якісне, надійне електропостачання ліфтового обладнання; проводити позачерговий та періодичний технічні огляди ліфтів згідно з п. 9.4.1 та 9.5.1. ПББЕЛ; своєчасно і у повному обсязі сплачувати за надані послуги і виконані роботи (п. п. 4.2.1; 4.2.9; 4.2.14 підрядного договору).

Згідно з п. п. 6.1, 6.2, 6.3 підрядного договору у кінці поточного місяця виконавець надає замовнику акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів. Замовник не пізніше, як за 2 (два) дні підписує акт, засвідчує підпис печаткою і повертає один екземпляр акту виконавцю. На підставі підписаних актів замовник самостійно без додаткових рахунків оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно з п. 6.4 підрядного договору платежі зараховуються в порядку черговості - в першу чергу погашається заборгованість, яка за терміном настала першою.

За п. п. 8.1, 8.2 підрядного договору, цей договір є чинним з 10.06.2018 по 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору ні одна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається продовженим ще на один рік.

На підставі актів приймання виконаних робіт, позивачем за період з січня 2019 року до червня 2019 року включно виконано роботи, обумовлені у підрядному договорі.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за технічне обслуговування ліфтів, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 2 та № 3 про несплату заборгованості (а. с. 21,22 у т. 1).

У зв`язку з наявністю боргу, який відповідачем не сплачено, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості за виконані ним роботи. Після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив позивачу борг у розмірі 30362,39 грн.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема, на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 853 ЦК України закріплено зобов`язання замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 106730,36 грн.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на технічне обслуговування ліфтів.

Позивачем на підтвердження факту виконання умов підрядного договору надано суду акти приймання виконаних робіт (наданих послуг): за січень 2019 р. - на суму 25362,39 грн.; за лютий 2019 р. - на суму 25362,39 грн.; за березень 2019 р. - на суму 25362,39 грн.; за квітень 2019 р. - на суму 14304,23 грн.; за травень 2019 р. - на суму 23782,51 грн.; за червень 2019 р. - на суму 22918,84 грн. згідно з додатком до акту, а всього на загальну суму 137092,75 грн. (а. с. 86 - 91 у т.1).

В матеріалах справи є засвідчена копія дозволу №140.12.18 Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області виданий позивачу на виконання робіт підвищеної небезпеки при будівельно-монтажних роботах за переліком згідно з додатком, з якого вбачається, що строк дії дозволу продовжено до 10.05.2022 на підставі заяви № 2130 від 25.04.2017 (а. с. 281 у т. 1).

Також позивачем надано для долучення до матеріалів справи засвідчені копії журналів технічного огляду ліфтів (а. с. 107-170 у т.1), паспортів ліфтів (а. с.171-266 у т. 1) з висновками (відмітками) відповідної відповідальної особи стосовно технічного стану ліфтів, наказу від 02.01.2019 № 2 "Про призначення відповідальних", відповідно до якого, зокрема, призначено відповідальними за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів директора Муравського С.В . та заступника директора Тимченка Ю.В. відповідно до затвердженого переліку; призначено відповідальним за справний стан ліфтів визначених у цьому наказі електромеханіків; зазначено закріпити ліфти за електромеханіками згідно з дислокаціями (а. с. 267 у т. 1).

В матеріалах справи є також дислокації закріплення як відповідні додатки до наказу № 2 від 02.01.2019 (а. с. 268-273 у т. 1), графік на 2019 рік технічного обслуговування ліфтів, закріплених за електромеханіками (а. с. 274-280 у т. 1).

Після відкриття провадження у справі № 906/472/19, відповідач перерахував позивачу 30362,39 грн. боргу, про що свідчать платіжні доручення № 692 від 17.05.2019 на суму 10000,00 грн.; № 710 від 24.05.2019 на суму 8362,39 грн.; № 750 від 05.06.2019 на суму 12000,00 грн. (а. с. 92 - 94 у т.1).

Тому, зважаючи на часткове погашення відповідачем боргу, заборгованість становить 106730,36 грн., виходячи з такого розрахунку: (137092,75 - 30362,39).

Станом на дату розгляду справи, відповідачем доказів сплати боргу в повному обсязі за виконані роботи суду не надано.

За таких обставин, суд вважає вимогу щодо стягнення 106730,36 грн. основного боргу обґрунтованою.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 9615,42 грн. пені, згідно з заявою про відмову від частини позовних вимог (а. с. 55 у т. 2).

Як вбачається з додаткової ухвали від 27.08.2019, суд постановив здійснювати подальший розгляд справи, зокрема, в частині стягнення пені, у сумі 20395,66 грн.

25.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, у тому числі пені (а. с. 55 у т. 2), яка задоволена ухвалою господарського суду від 25.09.2019; суд прийняв відмову позивача від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10780,24 грн. пені та закрив провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 7.2. підрядного договору сторонами погоджено, що при невиконанні пунктів 4.2.15, 6.3., 6.4 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки Нацбанку, збитки від інфляції та інші збитки.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторонами у підрядному договорі погоджено відповідальність за невиконання обов`язку зі сплати боргу у вигляді пені.

Судом встановлено, що нарахування пені позивачем проводилось за такі періоди:

- з 11.02.2019 до 16.05.2019 на суму боргу 25362,39 грн.;

- з 17.05.2019 до 23.05.2019 на суму 15362,39 грн.;

- з 24.05.2019 до 04.06.2019 на суму 7000,00 грн.;

- з 11.03.2019 до 04.06.2019 на суму 25362,39 грн.;

- з 05.06.2019 до 16.07.2019 на суму 20362,39 грн.;

- з 11.04.2019 до 16.07.2019 на суму 25362,39 грн.;

- з 11.05.2019 до 16.07.2019 на суму 14304,23 грн.;

- з 11.06.2019 до 16.07.2019 на суму 22918,84 грн.;

- з 11.07.2019 до 16.07.2019 на суму 22918,84 грн..

Перевіряючи уточнену суму пені за допомогою комп`ютерної програми "Калькулятор розрахунку боргу і штрафних санкцій", розміщену на сайті http://buh.ligazakon.ua/calculator/ff.html, суд дійшов висновку, що розмір пені повинен становити 9700,56 грн.

Однак, оскільки перевірений судом розмір пені являється більшим, ніж уточнено позивачем, суд вважає правильним суму пені за розрахунком позивача у розмірі 9615,42 грн.

Слід зазначити, що розрахунок пені позивача проведений з врахуванням шестимісячного строку її нарахування пені (ст. 232 ГК України), законодавчо встановленого розміру пені (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання") та за періоди боргу по кожному акту приймання виконаних робіт (наданих послуг), з врахуванням сплачених відповідачем сум боргу, тому позовна вимога щодо стягнення 9615,42 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 816,00 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1610,28 грн. згідно з заявою про відмову від частини позовних вимог (а.с.55 у т.2).

Як вбачається з додаткової ухвали від 27.08.2019 судом постановлено, що подальший розгляд справи № 906/472/19, зокрема, в частині стягнення 3% річних слід здійснювати у сумі 1719,00 грн., а інфляційних нарахувань - 3891,37 грн.

25.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, у тому числі 3% річних та інфляційних нарахувань (а. с. 55 у т. 2), яка ухвалою господарського суду від 25.09.2019 задоволена; судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 903,00 грн., а також інфляційних - 2281,09 грн. та закрито провадження у справі № 906/472/19 в цих частинах.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем уточнений розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, суд прийшов до висновку про його правильність у сумі 823,42 грн., однак, оскільки перевірений судом розмір 3% річних являється більшим, ніж уточнено позивачем, суд вважає правильним суму 3% річних за розрахунком позивача у розмірі 816,00 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань становить у сумі 1610,28 грн. за такі періоди: з 11.02.2019 до 16.07.2019 у сумі нарахувань 795,23 грн.; з 11.03.2019 до 16.07.2019 - 665,09 грн.; з 11.04.2019 до 16.07.2019 - 149,96 грн.; розрахунки інфляційних нарахувань за актами прийняття виконаних робіт за квітень, травень, червень місяці 2019 року містять нульове інфляційне збільшення боргу.

6. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, докази сплати боргу у повному обсязі відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 118772,06 грн., з яких 106730,36 грн. основний борг, 9615,42 грн. пеня, 816,00 грн. 3 % річних, 1610,28 грн. інфляційні нарахування.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

7.1. Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, п. 2 ч. 1 якої унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

7.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. ч. 4, 8 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм ст. ст. 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі за принципом пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості предмета спору, ціну позову; складність справи; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правова позиція щодо застосування приписів процесуального закону (ст.ст. 126, 129 ГПК України) була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

10.04.2019 між позивачем та Давидюком П.К. укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір) (а. с. 10,11 у т. 1).

Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджено ордером серії ЖТ №062811 за підписом адвоката Давидюка П. К. (а. с. 35 у т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта та його працівників в суді, в органах прокуратури, поліції та в інших органах державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з п. 4.1. договору гонорар адвоката складається із суми відповідно до акту виконаних робіт, який узгоджується сторонами.

Слід відзначити, що для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання послуг професійної правничої допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві зазначено про стягнення з відповідача, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу та додано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого вказано суму вказаних витрат у розмірі 18500,00 грн. (а. с. 25 у т.1). Також в матеріалах справи є орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого вказано суму вказаних витрат у розмірі 12500,00грн. (а. с. 44 у т. 1).

В обґрунтування витрат з оплати послуг адвоката, надано суду: копії: договору про надання юридичних послуг від 10.04.2019 (а. с. 10,11 у т.1); ордера серія ЖТ № 062811, виданого ПП "Спеціалізоване ремонтне підприємство "Спецліфтреммонтаж" адвокату Давидюку П.К. для надання правничої допомоги позивачу (а. с. 35 у т. 1); рахунок на оплату № 18/07/2019 від 18.07.2019 на суму 17500,00 грн. (а.с. 100 у т. 1); платіжне доручення № 4086 від 18.07.2019 за надання правової допомоги згідно з рахунком № 18/07/2019 від 18.07.2019 на суму 17500,00 грн (а. с. 99 у т. 1).

Поряд з цим, судом встановлено, що матеріали даної справи містять документи за підписом адвоката Давидюка П.К., а саме: заяв про уточнення позовних вимог (а. с. 32 -34, 52-53, 69-70,79-80 у т.1; а.с.17-18, 31-32 у т.2 ); описи вкладення у цінний лист (а.с.38 у т.1; а.с. 23,35 у т.2), заява про відмову від частини позовних вимог (а. с. 55 у т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надав платіжне доручення №4086 від 18.07.2019, яка підтверджує перерахування позивачем на рахунок Давидюка П. К. 17500,00 грн., призначення платежу: за надання правової допомоги зг. рах. № 18/072019 від 18.07.2019 (а. с. 99 у т. 1).

Проаналізувавши подані представником позивача адвокатом Давидюком П.К. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт та оплати позивачем наданих послуг та факт понесених позивачем витрат у розмірі 17500,00 грн.; вказана сума є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом Давидюком П.К. роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Зважаючи на викладене та враховуючи фактичність понесених витрат позивачем згідно з зазначеним платіжним дорученням № 4086 від 18.07.2019, яке міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Полісся" (10024, м. Житомир, проїзд Академіка Тутковського, буд. 15, код ЄДРПОУ 40682529) на користь Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтне підприємство "СпецЛІФТреммонтаж" (10024, м. Житомир, проїзд Академіка Тутковського, буд. 15, код ЄДРПОУ 13550340)

- 106730,36 грн. основного боргу;

- 9615,42 грн. пені;

- 816,00 грн. 3% річних;

- 1610,28 грн. інфляційних нарахувань;

- 1921,00 грн. судового збору;

- 17500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)