Рішення

від 27.09.2019 по справі 908/1667/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/121/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2019 Справа № 908/1667/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод , (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія , 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Леваневського, буд. 155)

про стягнення 134453, 61 грн.

05.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія , смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області про стягнення 134453,61 грн. заборгованості за договором № 1419/2018 від 14.08.2018, у тому числі 30000,00 грн. передплати, 69363,00 грн. неустойки, 26760,00 грн. штрафу, 1140,21 грн. 3 % річних та 7190,40 грн. інфляційних втрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 справу № 908/1667/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2019 у справі № 908/1667/19 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у зв`язку із усуненням недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1667/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/121/19, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 525, 526, 530, 599, 611, 693 ЦК України, ст., ст. 174, 193, 222 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 14.08.2018 сторонами у справі укладений договір № 1419/2018 з відповідними додатками до нього, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а позивач прийняти у власність та оплатити його, на умовах визначених договором. Так, виходячи з умов договору № 1419/2018 від 14.08.2018 сторони дійшли згоди щодо поставки товару за загальну суму 1338000,00 грн. на умовах 100 % попередньої оплати. Строк поставки сторонами обмовлений протягом 14 календарних днів з моменту 100 % передоплати, датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару. На виконання умов договору позивачем 31.08.2018 здійснена 100 % попередня оплата товару на суму 133800,00 грн. Отже, виходячи з умов договору, поставку товару відповідач мав здійснити у період з 01.09.2018 по 14.09.2018. В порушення умов договору 18.10.2018 згідно видаткової накладної № 02-181018 відповідач поставив позивачу товар на суму 75000,00 грн. і 26.12.2018 згідно видаткової накладної - товар на суму 28800,00 грн. Решту обумовленого договором товару на суму попередньої оплати в розмірі 30000,00 грн. відповідач позивачу не поставив. 16.05.2019, враховуючи тривале невиконання відповідачем зобов`язань по поставці товару, позивач звернувся до ТОВ Торговий Дім Машинерія з претензією за № 107/2278 про необхідність негайного повернення суми попередньої оплати, на яку не здійснено поставку товару, та сплату штрафних санкцій за порушення умов договору. Зазначена претензія відповідачем залишене без відповіді та задоволення. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач ані товар не поставив на всю суму попередньої оплати, ані повернув суму попередньої оплати, на яку не поставлено товар. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару та повернення попередньої оплати позивачем відповідачу нараховані неустойка на підставі п. 8.2 договору в розмірі 69363,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 7190,40 грн. та 3 % річних в розмірі 1140,21 грн. Крім того, за умовами п. 2.5 договору відповідач зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Враховуючи порушенням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, на підставі п. 8.6 договору позивачем відповідачу нарахований штраф в розмірі 26760,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 30000,00 грн. передплати за непоставлений товар, 69363,00 грн. неустойки, 26760,00 грн. штрафу, 1140,21 грн. 3 % річних та 7190,40 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2016,80 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі № 908/1667/19 відповідачу запропоновано у строк до 16.08.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія є: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Леваневського, буд. 155, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 про відкриття провадження у справі № 908/1667/19, яка направлялася на зазначену вище адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - Не працює .

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1667/19.

Судом також враховано, що про хід розгляду даної справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду у встановлений в ухвалі суду від 29.07.2019 у справі № 908/1667/19 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.08.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

14.08.2018 Приватним акціонерним товариством Дніпровський металургійний завод (Покупець, позивач у справі, надалі за текстом скорочено - ПрАТ ДМЗ ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія (Постачальник, відповідач у справі, надалі за текстом скорочено - ТОВ ТД Машинерія ) укладено Договір № 1419/2018 з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати Покупцю товар, а Покупець зобов`язався прийняти у власність товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджується сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору. Базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору. (п., п. 1.2, 2.2 Договору)

Згідно з п. 2.4 Договору датою поставки товару вважається дата, поставлена на видатковій накладній при отриманні товару, при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком).

За умовами п., п. 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 Договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 Договору. Загальна вартість Договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Оплата вартості партії товару здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений в Договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідних специфікаціях (додатках) до Договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками). Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений відповідачем рахунок.

Пунктом 13.5 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов Договору сторонами складена і підписана Специфікацію (додаток № 4) до Договору, якою сторони узгодили, що Постачальник поставляє Покупцю: рубильник Р3545 УХЛ2 2000А 1200В, код УКТ ЗЕД 8536, в кількості 7 штук, за ціною 12500,00 грн. без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 87500,00 грн. без ПДВ; автомат А3796-630а кількість полюсів - 3, з розчіплювачем, код УКТ ЗЕД 8536, кількістю 4 штуки, за ціною 6000,00 грн. без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 24000,00 грн. без ПДВ. Оплата товару, що поставляється за цією Специфікацією, здійснюється Покупцем на умовах: 100 % передоплата. Умови поставки: СРТ склад Покупця м. Дніпро (ІНКОТЕРМС 2010). Умова про перехід права власності на товар: при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати складання видаткової накладної, яка є датою фактичного приймання товару представником Покупця. Строк поставки: протягом 14 робочих днів з моменту 100 % передоплати з правом дострокового постачання. Загальна вартість Договору з урахуванням цієї Специфікації становить 133800,00 грн. з ПДВ.

Специфікація (додаток № 4) до Договору підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на оплату товару, поставка якого передбачалася договором № 1419/2018 від 14.08.2018 та специфікацією (додатком № 4) до нього, відповідачем позивачу виставлений рахунок-фактура № 01-1419/2018 від 28.08.2018 на загальну суму 133800,00 грн. з ПДВ.

Позивачем вказаний рахунок-фактура № 01-1419/2018 від 28.08.2018 оплачений 31.08.2018 в повному обсязі (на суму 133800,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку.

Враховуючи умови Договору та специфікації (додатку № 4) до Договору, строк поставки, обумовленого Специфікацією товару до 20.09.2018 (з 01.09.2018 по 20.09.2018 включно).

При цьому, суд зауважує, що в позовній заяві позивачем неправильно зазначено, що поставка обумовленого Договором № 1419/2018 від 14.08.2018 та Специфікацією (додатком № 4) до Договору товару мала бути здійснена у строк до 14.09.2018 включно, оскільки позивачем не враховано, що Специфікацію (додаток № 4) до Договору сторони чітко визначили строк поставки - протягом 14 робочих днів з моменту 100 % передоплати .

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідач за видатковою накладною № 02-181018 від 18.10.2018 поставив, а позивач прийняв передбачений Договором та Специфікацією (додатком № 4) товар - рубильник Р3545 УХЛ2 2000А 1200В, в кількості 5 штук, на загальну суму 75000,00 грн. з ПДВ.

Також за видатковою накладною № 01-261218 від 26.12.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв передбачений Договором та Специфікацією (додатком № 4) товар -автомат А3796-630а кількість полюсів - 3, з розчіплювачем, в кількості 4 штук, на загальну суму 28800,00 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні № 02-181018 від 18.10.2018 і № 01-261218 від 26.12.2018 підписані представниками сторін і скріплені печаткою Постачальника та штампом приймання Покупця без зауважень і претензій.

Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що відповідачем позивачу поставлений товар, щодо якого сторонами була досягнута згода за умовами Договору № 1419/2018 від 14.08.2018 та Специфікації (додатку № 4) до Договору, лише на суму 103800,00 грн. Поставку решти попередньо оплаченого товару на суму 30000,00 грн. відповідач суду не довів.

Крім того, поставка товару за видатковою накладною № 02-181018 від 18.10.2018 мала місце з прострочкою 27 днів, а за видатковою накладною № 01-261218 від 26.12.2018 - з прострочкою 96 днів.

Матеріали справи свідчать, що 16.05.2019, враховуючи тривале невиконання відповідачем зобов`язань по поставці товару, позивач звернувся до ТОВ Торговий Дім Машинерія з претензією за № 107/2278 про необхідність негайного повернення суми попередньої оплати, на яку не здійснено поставку товару, та сплату штрафних санкцій за порушення умов договору.

Відповідачем не надано жодних доказів реагування на вказане звернення позивача.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, обумовленого сторонами в Специфікації (додатку № 4) до Договору № 1419/2018 від 14.08.2018, у зв`язку з чим ПрАТ ДМЗ просить суд стягнути з ТОВ Торговий Дім Машинерія 30000,00 грн. передплати за непоставлений товар, 69363,00 грн. неустойки на підставі п. 8.2 Договору, 26760,00 грн. штрафу на підставі п. 8.6 Договору, 1140,21 грн. 3 % річних, та 7190,40 грн. інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

За змістом частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 509, 526 ЦК України та статей 173, 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач оплатив товар на умовах передплати, що є правовою підставою для його поставки відповідачем на користь позивача.

Відповідач оплачений позивачем товар на суму 133800,00 грн. в повному обсязі не поставив, у зв`язку із чим залишок здійсненої позивачем передплати, на яку не поставлено товар, становить 30000,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 ЦК України)

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач ані товар в повному обсязі не поставив, ані грошові кошти (попередню оплату) у розмірі 30000,00 грн. позивачу не повернув.

На час розгляду справи доказів повернення відповідачем передоплати не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 30000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару у строки, обумовлені Договором і Специфікацією (додатком № 4), яка є його невід`ємною частиною, позивачем пред`явлена до стягнення неустойка у розмірі 0,5 % від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення в сумі 69363,00 грн.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строків поставки товару з вини Постачальника, крім форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку в розмірі 0,5 % від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє постачальника від зобов`язань з поставки Товару.

Отже, передбачена сторонами в п. 8.2 Договору неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Як вже зазначалося раніше, приймаючи до уваги умови Договору та специфікації (додатку № 4) до Договору, строк поставки товару до 20.09.2018 (з 01.09.2018 по 20.09.2018 включно).

Фактично відбулася часткова поставка товару 18.10.2018 на суму 75000,00 грн. і 26.12.2018 на суму 28800,00 грн. Решта товару на суму попередньої оплати в розмірі 30000,00 грн. поставлена не була.

Перевіривши розрахунок неустойки (пені), наданий позивачем, судом встановлено, що цей розрахунок позивачем хоча і здійснений з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, проте виконаний неправильно, оскільки при з розрахунку позивачем неправильно визначений строк поставки товару.

Отже, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 65061,00 грн. неустойки (пені).

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача неустойки заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 65061,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення неустойки в задоволенні позову відмовляється.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 7190,40 грн. та 3 % річних в розмірі 1140,21 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

З урахуванням зазначеного, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги вище наведені висновки суду, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно.

Так, позивачем неправильно визначений строк поставки товару, що призвело, в свою чергу, до неправильного визначення періоду нарахування інфляційних втрат. Крім того, відповідні нарахування інфляційних втрат позивачем здійснені без урахування вищезазначених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції.

Отже, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 4648,20 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 4648,20 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволенні позову відмовляється.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок річних відсотків, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначений строк поставки товару, а також арифметично неправильно здійснено підрахунок днів прострочення у період з 18.10.2018 по 26.12.2018.

Отже, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 1069,41 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 1069,41 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволенні позову відмовляється.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 26760,00 грн. штрафу за не реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, п. 2.5 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема із застосуванням відображеного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних) скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За умовами п. 8.6 Договору у разі, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 20 % від вартості поставленого товару, податкова накладна по якому не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначає позивач, відповідачем податкова накладна на обумовлений Договором і Специфікацією (додатком № 4) до нього товар не була сформована та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно норм ст. 201 Податкового кодексу України, чим порушено його право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи зазначене, нормами Податкового кодексу України чітко встановлено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань, яка визначається подією, яка сталася раніше - або дата зарахування коштів або дата відвантаження робіт, або для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В даному випадку першою подією було дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був в період з 31.08.2018 по 21.09.2018 сформувати та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 24 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї сталі) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстр; податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Вищезазначена скарга подається у формі додатка 8 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи, що відповідачем не сформована та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника зв`язку з надходженням від позивача 31.08.2018 попередньої оплати в сумі 133800,00 грн., позивач подав до контролюючого органу скаргу у формі додатка 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року, що підтверджує не формування та реєстрацію Відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (копія податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 та додаток 8 до неї додаються).

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України)

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Враховуючи вище наведенні норми законодавства, позивачем відповідачу на підставі п. 8.6 Договору нарахований штраф за нереєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 26760,00 грн., що становить 20 % вартості товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню повністю в розмірі 26760,00 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00 грн. передплати, 65061,00 грн. неустойки, 26760,00 грн. штрафу, 1069,41 грн. 3 % річних та 4648,20 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія , смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області про стягнення заборгованості за договором № 1419/2018 від 14.08.2018, у тому числі 30000,00 грн. передплати, 69363,00 грн. неустойки, 26760,00 грн. штрафу, 1140,21 грн. 3 % річних та 7190,40 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Машинерія , 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Леваневського, буд. 155, ідентифікаційний код юридичної особи 39049132) на користь Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод , (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 05393056) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, 65061 (шістдесят п`ять тисяч шістдесят одну) грн. 00 коп. неустойки, 4648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1069 (одну тисячу шістдесят дев`ять) грн. 41 коп. 3 % річних, 26760 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу та 1913 (одну тисячу дев`ятсот тринадцять) грн. 08 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.