Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/6318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019Справа № 910/6318/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВ метал груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль ОК

про стягнення 609555,30 грн.

Представники:

від позивача: Загуліна М.В.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль ОК" про стягнення 609555,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 204/Z від 14.07.2017 не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати товару, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Зважаючи за це, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 499889,07 грн., 3% річних у розмірі 26516,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 83150,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви №153-юр від 13.05.2019; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

28.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25.06.2019.

У підготовче засідання 25.06.2019 прибув представник позивача. Представники відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 25.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.07.2019.

У підготовче засідання 30.07.2019 прибув представник позивача. Представники відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 30.07.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2019.

У судове засідання 17.09.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 17.09.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 17.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №204/Z (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується у порядку та у строки, встановлені Договором, передати у власність покупця оцинкований металопрокат з полімерним покриттям, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у специфікації та/або в рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного Договору. Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.3., 3.4. Договору порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено в специфікації. Строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено в специфікації/ях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 509889,07 грн., що підтверджується видатковими накладними №5066820 від 04.08.2017 на суму 256243,03 грн. та №23022633 від 07.08.2017 на суму 253646,04 грн.

Судом встановлено, що 16.02.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. з призначенням платежу - сплата за товар згідно з рахунком №500068679 від 03.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №361 від 16.02.2018; 16.02.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. з призначенням платежу - сплата за товар згідно з рахунком №500068647 від 03.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №362 від 16.02.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 204/Z від 14.07.2017 не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати товару, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Зважаючи за це, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 499889,07 грн., 3% річних у розмірі 26516,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 83150,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.3., 3.4. Договору порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено в специфікації. Строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено в специфікації/ях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 509889,07 грн., що підтверджується видатковими накладними №5066820 від 04.08.2017 на суму 256243,03 грн. та №23022633 від 07.08.2017 на суму 253646,04 грн.

Як встановлено судом, 16.02.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. з призначенням платежу - сплата за товар згідно з рахунком №500068679 від 03.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №361 від 16.02.2018; 16.02.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. з призначенням платежу - сплата за товар згідно з рахунком №500068647 від 03.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №362 від 16.02.2018.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 499889,07 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не подано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 499889,07 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 26516,03 грн. 3% річних та 83150,20 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з першого дня прострочення за кожною видатковою накладною, з урахуванням часткових оплат, по 10.05.2019, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль ОК (04053, м. Київ, провулок Бехтерівський, 10, кв. 7; ідентифікаційний код: 39631901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВ метал груп (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 5; ідентифікаційний код: 36441934) основний борг у розмірі 499889 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 26516 (двадцять шість тисяч п`ятсот шістнадцять) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 83150 (вісімдесят три тисячі сто п`ятдесят) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 9143 (дев`ять тисяч сто сорок три) грн. 33 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.2019

Суддя Ю.В. Картавцева