Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/6457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019Справа № 910/6457/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Восход" Кривенка Івана Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро"

про стягнення 510551,29 грн.

Представники:

від позивача: Колісниченко Д.О.

від відповідача: не з`явився ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство "Восход" Кривенка Івана Івановича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро" про стягнення 510551,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору постачання № 459 від 26.10.2018 не виконано зобов`язання з поставки товару, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 276721,20 грн. та штраф у розмірі 233830,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Восход" Кривенка Івана Івановича залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: - надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви;- зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

14.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.07.2019.

03.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

09.07.2019 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 09.07.2019 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 09.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.08.2019.

02.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

У підготовче засідання 02.08.2019 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 02.08.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2019.

У судове засідання 17.09.2019 з`явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 17.09.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 17.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником був укладений договір постачання №459 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі, паливо дизельне ДТ-Л-К5, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 виробництва Мозирського нафтопереробного заводу.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснити передоплату згідно з рахунком-фактурою №1672 від 26.10.2018 протягом доби з моменту його отримання.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник відвантажує (передає) продукцію власним транспортом на об`єкт покупця за адресою Кіровоградська обл. , Бобринецький район , с. Кетрисанівка, вул. Садова, 22.

Постачальник зобов`язаний відвантажити продукцію покупцю не пізніше, ніж протягом 2 діб з моменту отримання грошових коштів від покупця (п. 4.3. Договору).

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що при порушенні термінів постачання продукції, при відмові від продажу продукції, у разі недопостачання продукції постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої або непереданої продукції за кожен день прострочення.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру №0001672 від 26.10.2018 на суму 276721,20 грн.

26.10.2018 позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 276721,20 грн. з призначенням платежу: за паливо дизельне згідно з рах. № 0001672 від 26.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №228 від 26.10.2018.

Судом встановлено, що 18.04.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою від 17.04.2019 про відмову від договору та повернення оплати, відповідно до якої позивач вимагав повернення отриманої передоплати у розмірі 276721,20 грн. за Договором (докази направлення вимоги долучені до позову).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем всупереч умовам договору постачання № 459 від 26.10.2018 не виконано зобов`язання з поставки товару, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 276721,20 грн. та штраф у розмірі 233830,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 2.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснити передоплату згідно з рахунком-фактурою №1672 від 26.10.2018 протягом доби з моменту його отримання.

Як встановлено судом, відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру №0001672 від 26.10.2018 на суму 276721,20 грн.

26.10.2018 позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 276721,20 грн. з призначенням платежу: за паливо дизельне згідно з рах. № 0001672 від 26.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №228 від 26.10.2018.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник відвантажує (передає) продукцію власним транспортом на об`єкт покупця за адресою Кіровоградська обл. , Бобринецький район, с. Кетрисанівка, вул. Садова, 22.

Постачальник зобов`язаний відвантажити продукцію покупцю не пізніше, ніж протягом 2 діб з моменту отримання грошових коштів від покупця (п. 4.3. Договору).

Таким чином, відповідач повинен був поставити товар не пізніше 29.10.2018 (оскільки 28.10.2018 вихідний день).

В той же час, будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за Договором сторонами надано не було, факт невиконання відповідачем такого обов`язку ним не спростовано.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару абоповернення суми попередньої оплати .

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

Як встановлено судом, 18.04.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою від 17.04.2019 про відмову від договору та повернення оплати, відповідно до якої позивач вимагав повернення отриманої передоплати у розмірі 276721,20 грн. за Договором (докази направлення вимоги долучені до позову).

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов`язання за рахунком-фактурою №0001672 від 26.10.2018 на суму 276721,20 грн.) через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару такий договір (зобов`язання щодо поставки за рахунком-фактурою №0001672 від 26.10.2018) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту в цій частині є припиненими.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів вказаній сумі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 276721,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 233830,09 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частинами 3, 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що при порушенні термінів постачання продукції, при відмові від продажу продукції, у разі недопостачання продукції постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої або непереданої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення штраф відповідно до п. 7.3. Договору, однак, виходячи з передбаченого вказаним пунктом Договору механізму розрахунку, умовами п. 7.3. Договору сторонами погоджено штрафні санкції у вигляді пені.

Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції за нездійснення відповідачем поставки товару у строк, встановлений договором, у розмірі 233830,09 грн. за період з 30.10.2018 по 16.04.2019.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити товар не пізніше 29.10.2018 (оскільки 28.10.2018 вихідний день).

Як встановлено судом, 18.04.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою від 17.04.2019 про відмову від договору та повернення оплати.

Виходячи з наведеного, визначений позивачем період прострочення поставки є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично неправильним, а тому здійснивши перерахування штрафних санкцій за заявлений позивачем період, суд зазначає, що розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню, становить 233829,41 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро" (02097, м. Київ, вул. Лісківська, 12/1, оф. 6; ідентифікаційний код: 41629624) на користь Селянського (фермерського) господарства "Восход" Кривенка Івана Івановича (27247, Кіровоградська обл., Бобринецький район, с. Кетрисанівка, вул. Садова, 22; ідентифікаційний код: 23685584) грошові кошти у розмірі 276721 (двісті сімдесят шість тисяч сімсот двадцять одна) грн. 20 коп., штрафні санкції у розмірі 233829 (двісті тридцять три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 7658 (сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.2019

Суддя Ю.В. Картавцева