Рішення

від 27.09.2019 по справі 910/9949/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2019Справа № 910/9949/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. , розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа

про стягнення 115 860, 00 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Орт Медіа (далі - відповідач) про стягнення 115 860, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 30/17 від 01.11.2017, на виконання умов якого позивач надав послуги з виготовлення рекламних матеріалів та/або їх розміщення на рекламних носіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми на період рекламної кампанії, проте відповідачем надані послуги у встановлений строк оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/9949/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/9949/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0103051206570) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Означена ухвала була отримана відповідачем 16.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103051206570.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 30/17 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати послуги з виготовлення рекламних матеріалів та/або їх розміщення на рекламних носіях відповідно до затвердженої сторонами адресною програмою на період рекламної компанії, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що порядок, строки і вартість виготовлення та/або розміщення рекламних матеріалів, перелік робіт, терміни, порядок і вартість проведення рекламної компанії, місця розташування рекламних носіїв, їх кількість, формат та інші відомості про проведення рекламної компанії визначаються сторонами в Додатках до цього Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами і є його невід`ємною частиною.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і дії протягом 1 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1. Договору).

30.11.2018 року сторони уклали Додаток № 21 до Договору, відповідно до змісту якого позивач зобов`язався розмістити рекламні матеріали Замовника у відповідності з наступними умовами

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього позивач надав відповідачу послуги з розміщення рекламних матеріалів на загальну суму 115 860, 00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000753 від 31.12.2018, на суму 38 640, 00 грн., № ОУ-000697 від 30.11.2018 на суму 25 500, 00 грн., № ОУ-000698 від 30.11.2018 на суму 378 760, 00 грн., № ОУ-000719 від 19.11.2019 на суму 6 480, 00 грн., № ОУ-000728 від 26.11.2018 на суму 6 480, 00 грн.

За умовами пункту 4.2. Договору оплата послуг за Договором здійснюється на умовах попередньої 100% оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в п. 10 цього Договору або іншим способом, окремо узгодженим сторонами і не забороненим чинним законодавством України. Розрахунки проводяться згідно з Договором та/або рахунком, виставленим Виконавцем, не залежно від факту отримання Замовником оригіналу рахунку. У Додатках до цього Договору сторонами може бути визначено інший порядок оплати.

Пунктом 4 Додатків № 19 від 01.11.2018, № 20 від 01.11.2018, № 21 від 30.11.2018 визначено, що оплата за розміщення рекламних матеріалів проводиться шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок Виконавця згідно виставленому рахунку протягом 3-х днів з моменту його надання Замовнику.

Зобов`язання Замовника з оплати послуг вважаються виконаними з моменту зарахування 100% суми за Договором на поточний рахунок Виконавця (пункт 4.3. Договору).

Проте, відповідач у встановлений строк надані позивачем послуги не оплатив.

13.06.2019 року позивач направив вимогу № 34 від 13.06.2019 про погашення боргу в сумі 115 860, 00 грн., яка відповідачем задоволена не була.

За таких обставин, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пункту 4.2. Договору оплата послуг за Договором здійснюється на умовах попередньої 100% оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в п. 10 цього Договору або іншим способом, окремо узгодженим сторонами і не забороненим чинним законодавством України. Розрахунки проводяться згідно з Договором та/або рахунком, виставленим Виконавцем, не залежно від факту отримання Замовником оригіналу рахунку. У Додатках до цього Договору сторонами може бути визначено інший порядок оплати.

Пунктом 4 Додатків № 19 від 01.11.2018, № 20 від 01.11.2018, № 21 від 30.11.2018 визначено, що оплата за розміщення рекламних матеріалів проводиться шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок Виконавця згідно виставленому рахунку протягом 3-х днів з моменту його надання Замовнику.

Матеріали справи не містять рахунків-фактур, водночас, приймаючи до уваги той факт, що відповідно до змісту Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вони складені про надання послуг на підставі рахунків № СФ-0000684 від 13.11.2018, № СФ-0000685 від 13.11.2018, № СФ-0000706 від 19.11.2018, № СФ-0000715 від 26.11.2018, № СФ-0000739 від 04.12.2018, і підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, суд дійшов висновку про те, що означені рахунки були отримані відповідачем і останній обізнаний з їх змістом.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, оскільки відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг з розміщення рекламних матеріалів на рекламних конструкціях, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, борг в сумі 115 860, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку. Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті до Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа про стягнення 115 860, 00 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 136, другий поверх, літ.А, нежиле приміщення; код ЄДРПОУ 36477269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 2, Апартамент Центр, офіс 3; код ЄДРПОУ 31959024) 115 860 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.09.2019 року.

Суддя В.С. Ломака