Рішення

від 27.09.2019 по справі 911/1874/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2019 р. Справа № 911/1874/19

За позовом Приватного підприємства Виробнича Фірма "АСТ", 79022, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вулиця Кавказька, будинок 56

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель", 07832, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бабинці, вулиця Заводська, будинок 45 А

про стягнення 138 678,26 грн за договором поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Приватне підприємство Виробнича Фірма "АСТ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" про стягнення 138 678,26 грн заборгованості за договором поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018, у тому числі 81 673,36 грн основного боргу, 11 023,05 грн пені та 45 981,85 грн 0,4% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за укладеним договором поставки товару в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, відзив на позов не подав, про розгляд справи в господарському суді повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103269793302 про вручення поштового відправлення.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

20 вересня 2019 року до Господарського суду Київської області від Приватного підприємства Виробнича Фірма "АСТ" надійшла заява б/н від 17.09.2019 (вх. № суду 18017/19), відповідно до якої позивач зазначив, що відповідачем було погашено суму основного боргу, з огляду на що позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу, решту позовних вимог в частині стягнення пені та 0,4% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

19 жовтня 2018 року між Приватним підприємством Виробнича Фірма "АСТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" (Покупець) було укладено договір поставки № 03/10/2018, за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) по вільній відпускній ціні Покупцю товар - поліетиленову тару чи інші вироби з поліетилену (Товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його. Ціна, кількість, асортимент, номенклатура та загальна вартість товару вказуються в Рахунках, виставлених Постачальником та видаткових накладних на товар.

Згідно пункту 1.2. Договору вільна відпускна ціна - ціна від виробника товару (Постачальника), що встановлюється за кожен вид продукції (Товару) на день оформлення Рахунку чи на день отримання Заявки від Покупця на поставку товару.

Пунктом 2.6. Договору визначено, що право власності на товар переходить до Покупця в момент фактичного прийняття товару.

Згідно пункту 2.8. Договору моментом поставки вважається дата отримання товару Покупцем, що проставлена ним в товарно-транспортній чи видатковій накладній. У випадку непроставляння Покупцем дати отримання товару у відповідній накладній, датою поставки товару буде вважатись дата оформлення Постачальником цієї накладної.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договору (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.2. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2018 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

На виконання умов договору поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 934 874,46 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 226 від 27.01.2019 на суму 182 274,30 грн; №588 від 26.02.2019 на суму 200 659,68 грн; № 702 від 05.03.2019 на суму 172 481,40 грн; № 792 від 12.03.2019 на суму 224 225,82 грн та № 1551 від 24.04.2019 на суму 155 233,26 грн.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, здійснив лише часткову оплату отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 81 673,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази оплати відповідачем отриманого від позивача товару у встановлені договором строки (протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару) відсутні.

Заявою б/н від 17.09.2019 позивач повідомив, що відповідачем після відкриття провадження по даній справі було сплачено основний борг по Договору поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018, на підтвердження чого додав копії банківських виписок за 08.08.2019 та 21.08.2019, відповідно до яких відповідачем сплачено 299 251,60 грн, що зараховано позивачем в сумі 81 673,36 грн за договором поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 81 673,36 грн основного боргу за Договором поставки № 03/10/2018 від 19.10.2018, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем останньому нараховано 11 023,05 грн пені та 45 981,85 грн, що становить 0,4% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим договором Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штрафні санкції, зокрема пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки за користування коштами відповідно до пункту 7.4. даного Договору.

Відповідно до пункту 7.4. Договору сторони погодили, що у випадку несплати вартості товару (під несплатою у даному випадку розуміється повна чи часткова несплата вартості поставленого товару) у строк, передбачений пунктом 4.1. даного Договору, неоплачений товар буде вважатись таким, що поставлений на умовах товарного кредиту. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,4% за кожний день прострочення оплати.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановлено судом, оплата поставленого товару відповідачем здійснена із порушенням встановленого Договором строку, а тому дії покупця є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно частини другої цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за заявлений позивачем сукупний період з 14.05.2019 по 22.07.2019 на суму заборгованості з урахуванням часткових проплат, суд встановив, що він не суперечить приписам закону, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11 023,05 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Щодо стягнення з відповідача 0,4% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати у розмірі 45 981,85 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.4. Договору (на який позивач посилається в обґрунтування вимог про стягнення процентів від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати) визначено, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,4% за кожний день прострочення оплати.

Однак, за своєю правовою природою грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно погашеної заборгованості за товарним кредитом за кожен день прострочення оплати, згідно з положеннями частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України є пеня.

Тобто, за своєю правовою природою 0,4% від суми заборгованості, передбачені пунктом 7.4. Договору за кожен день прострочення оплати, охоплюються визначенням пені.

З огляду не викладене, суд приходить до висновку, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14.

За таких обставин, враховуючи, що нарахування пені у розмірі 11 023,05 грн на підставі пункту 7.3. Договору не суперечить приписам закону, вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,4% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати у розмірі 45 981,85 грн (які, як вказано вище, за своїм змістом також є вимогами про стягнення пені) задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу (81 673,36 грн основного боргу, які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі) підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 023,05 грн пені.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача і сума основного боргу, в якій провадження у справі підлягає закриттю, була сплачена ним у процесі розгляду справи судом, витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 81 673,36 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (07832, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бабинці, вулиця Заводська, будинок 45 А, ідентифікаційний код 30554583) на користь Приватного підприємства Виробнича Фірма "АСТ" (79022, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вулиця Кавказька, будинок 56, ідентифікаційний код 13822324) 11 023 (одинадцять тисяч двадцять три) грн 05 коп. пені та 1 390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн 45 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 27.09.2019