Рішення

від 17.09.2019 по справі 914/895/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 справа № 914/895/19

м. Львів

За позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго , м. Жидачів

про стягнення 55 338, 32 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Банзулі

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Коцовський В. С.

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго про стягнення 55 338, 32 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.06.2019.

Ухвалою від 04.06.2019 продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 30.07.2019.

30.07.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.08.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою від 13.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.09.2019.

10.09.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.09.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

В судове засідання 17.09.2019 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві посилаючись на порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем природний газ, згідно Договору №6012/1718-БО-21 від 05.09.2017.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги визнав частково з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях по суті спору. Зазначив, що позивачем на підставі Договору №6012/1718-БО-21 від 05.09.2017 року протягом жовтня-грудня 2017 року та січня-березня 2018 року було поставлено відповідачу природний газ на суму 1 480 512, 48 грн. Розрахунки за спожитий природний газ на суму 1 080 512, 49 грн. здійснювались грошовими коштами, що надійшли від надання послуг централізованого опалення. Розрахунки за спожитий природний газ на суму 399 999, 99 грн. проводились відповідно до Договору № 57/110 про організацію взаєморозрахунків від 17 жовтня 2018 року шляхом проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною ст. 21 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік . Згідно п. 6.1 Договору №6012/1718-БО-21, остаточні розрахунки за газ здійснюється до 25 числа місяця (включно) наступного за місяцем поставки газу. Підписавши Договір про організацію взаєморозрахунків, позивач тим самим погодився на зміну умов, порядку та відповідальності з оплати за поставлений природний газ за 2018 рік. Відтак, відповідач вважає, що МКП Жидачівтеплокомуненерго не порушувало строків проведення розрахунків за природний газ передбачених Договором про організацію взаєморозрахунків, тому нараховані позивачем штрафні санкції є незаконними, оскільки за жовтень-листопад 2017 року оплата за газ грошовими коштами здійснювалась своєчасно у визначені договором строки. Враховуючи наведене, просить позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 4 632, 11 грн., з яких: 3 872, 75 грн. - пеня та 759, 36 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

05.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, за договором - постачальник) та Міським комунальним підприємством Жидачівтеплоенерго (відповідач, за договором - споживач) укладено Договір №6012/1718-БО-21 постачання природного газу.

Згідно умов даного договору, постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 480 512, 48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018 (в матеріалах справи). Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманих обсягів газу виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2018 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Жидачівської райдержадміністрації, Міським комунальним підприємством Жидачівтеплокомуненерго та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укладено Договір №57/110 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом вказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік, відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018р. N 110.

Умовами Договору №57/110 про організацію взаєморозрахунків зокрема п.7, встановлено, що сторона четверта (Міське комунальне підприємство Жидачівтеплокомуненерго ) перераховує на рахунок сторони останньої (Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) кошти у сумі 399 999, 99 грн., у тому числі податок на додану вартість 66 666, 67 грн. для погашення заборгованості за природний газ (товари, послуги) за 2018 рік згідно з договором від 5 вересня 2017р. №6012/1718-БО-21 та в сумі 0,01 грн., у тому числі податок на додану вартість, для погашення заборгованості за природний газ за 2016 згідно з договором 69/1/1730-РЗ від 16.03.2018.

Розрахунки за спожитий природний газ на суму 1 080 512, 49 грн. здійснювались відповідачем грошовими коштами, що надійшли від надання послуг централізованого опалення, а розрахунки за спожитий природний газ на суму 399 999, 99 грн. - сплачена за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України згідно Договору №57/110 про організацію взаєморозрахунків.

Проте, позивач вважає, що умовами укладеного між сторонами Договору постачання природного газу прямо встановлено, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання. Наявність Договору про організацію взаєморозрахунків не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за Договором поставки газу №6012/1718-БО-21 від 05.09.2017 та не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору №6012/1718-БО-21, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 05 вересня 2017 №6012/1718-БО-21, сторони погодили викласти п. 8.2 розділу 8 Відповідальність сторін Договору в наступній редакції: 8.2 У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу позивачем нараховано відповідачу 34 602, 87 грн. пені, а також 3% річних в розмірі 8 198, 79 грн. та інфляційне збільшення заборгованості на суму 12 536, 66 грн., згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій .

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , ДП Енергоринок та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Наведеним спростовується посилання позивача на той факт, що відповідач мав передбачену Договором постачання природного газу можливість сплатити заборгованість своїми коштами, та тим самим вплинути на стан розрахунків між сторонами та не допустити порушення строків оплати.

Тобто, підписавши Договір №57/110 про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором постачання природного газу, порядок розрахунків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 21.03.2019 у справі №905/1100/18 та постанові від 27.03.2019 у справі №925/372/18.

Отже, для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 8.2 договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено порушення МКП Жидачівтеплокомуненерго строків проведення розрахунків за природний газ, передбачених Договором про організацію взаєморозрахунків від 17.10.2018, а отже відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищевказане, а також факт часткової сплати відповідачем вартості газу власними коштами, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних та встановлено, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3 872, 75 грн. - пені та 759, 36 грн. - 3% річних за порушення строків оплати грошовими коштами за газ поставлений у грудні 2017 та січні-лютому 2018 року, нарахованих на суми заборгованості, розрахунки по якій проводились поза межами Договору про організацію розрахунків. Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго (Львівська область, м. Жидачів, вул. Грушевського, 28-А, код ЄДРПОУ 13812691) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 3 872, 75 грн. - пені, 759, 36 грн. - 3% річних та 160, 79 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.