Рішення

від 25.09.2019 по справі 914/1707/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019 справа № 914/1707/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Енерго", м. Кам`янське, Дніпропетровська область,

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Стрий, Львівська область,

предмет позову: стягнення 150 680,51 грн.,

підстава позову: порушення умов договору поставки №СВРЗ-033-16-18-187/Ю від 26.11.2018 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Копик Людмила Євгенівна - адвокат на підставі довіреності № Ц/6-63/297-18 від 29.12.2018 року.

ПРОЦЕС

21.08.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пік-Енерго до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 150 680,51 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.09.2019 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем сторонами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

18.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

24.09.2019 року позивачем на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив.

У судове засідання 25.09.2019 року з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином під розписку в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, беручи до уваги належне повідомлення позивача про дату та час судового засідання, зважаючи на відсутність повідомлень про причини неявки представника позивача, суд не вважає неявку представника у дане судове засідання перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по своєчасній оплаті отриманого товару. Так, позивач стверджує, що ним було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар загальну суму 598 560,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № 28 від 27.12.2018 року. Відповідач неналежно виконав договір поставки, а саме в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений згідно видаткової накладної товар. Останній день, коли відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар - 16.01.2019 року. Однак, відповідачем здійснено оплату лише 02.08.2019 року. Відтак, за несвоєчасну оплату за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 106 100,91 грн., 3% річних у розмірі 10 282,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34 297,49 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив розмір інфляційних втрат і 3% річних, а розмір пені просив зменшити на 50%.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пік-Енерго (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Стрийський вагоноремонтний завод публічного акціонерного товариства Українська залізниця надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір поставки № СВРЗ-03-16-18-187/Ю (надалі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 до даного договору, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари згідно з умовами договору.

Згідно з п.3.1 договору ціна договору - 598 560,00 грн., яка відповідає ціні, вказаній в специфікації №1.

Згідно з видатковою накладною №27 від 27.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік-Енерго" поставило філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" товар - котел паровий Е-0, 4-0,9 ГН, вартістю 598 560,00 грн. (разом з ПДВ, яке становить 99 760,00 грн.) на підставі договору №СВРЗ-03-16-18-187/Ю від 26.11.2018 року. Видаткова накладна підписана представниками обох сторін (зокрема, від покупця товар отримано ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності №748 від 26.12.2018 року), підписи скріплені печатками товариств. Операція з поставки товару, вартістю 598 560,00 грн., задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю Пік-Енерго у податковій декларації від 27.12.2018 року №12.

Розділом 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати. Так, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Як вбачається з платіжного доручення №2045081 від 02.08.2019 року, Філією Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця здійснено платіж на суму 598 560,00 грн. на підставі рах. №38 від 27.12.2018 року згідно з договором №СВРЗ-03-16-18-187/Ю від 26.11.2018 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи (описаною вище видатковою накладною) та не спростовано відповідачем, на виконання умов договору №СВРЗ-03-16-18-187/Ю від 26.11.2018 року постачальником поставлено товар на суму 598 560,00 грн. 27.12.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено вище, покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником. Тобто, до 10.01.2019 року включно (неділя - 30.12.18р., вівторок - 01.01.19р., неділя та понеділок 06-07.01.19р. - вихідні та неробочі банківські дні) покупець зобов`язаний був оплатити отриманий товар, проте, як встановлено вище, оплата товару здійснена лише 02.08.2019 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Позивачем за період прострочення 16.01.2019-16.07.2019 року нараховано пеню в розмірі 106 100,91 грн. пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили, що покупець у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальник пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7.10).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що іншого періоду нарахування пені, ніж шість місяців, сторони в договорі не визначили. Тому, враховуючи виникнення прострочення 11.01.2019 року, пеня може нараховуватись до 11.07.2019 року, а не до 16.07.2019 року. Відповідно, розмір пені за період 16.01.19-11.07.19 рр. становить 103 231,10 грн. Відповідно, вимога про стягнення пені в розмірі 2 869,81 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням періодів, визначених позивачем, - 16.01.2019-12.08.2019 року, суд зазначає, що останній день існування прострочення позивачем визначено неправильно, адже прострочення існувало до 02.08.2019 року, тобто до моменту сплати відповідачем вартості товару. На вказане обгрунтовано звернув увагу відповідач у здійсненому контррозрахунку. Однак, безпідставно відповідач визначив останнім днем прострочення 01.08.2019 року, а не 02.08.2019 року, оскільки таке не відповідає положенню п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, тобто нарахування 3% річних здійснюється включно по день фактичної оплати. Відповідно, правильним є розрахунок відсотків річних за період 16.01.19-02.08.19р., розмір яких становить 9 790,15 грн. Відповідно, вимога про стягнення 491,96 грн. 3% річних є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Сума інфляційних втрат за період 16.01.2019-01.08.2019 року, з підстав, зазначених у попередньому абзаці та з урахуванням положень п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), перерахованих за формулою, обраною позивачем, що відповідає рекомендаціям Верховного Суду України, викладеним у листі від 03.04.1997 № 62-97р., згідно з якими щомісячні індекси перемножуються між собою, застосування яких допускається Пленумом Вищого господарського суду України, наведеним у постанові від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , за розрахунками суду становить 18 076,51 грн., а не 34 297,49 грн. Суд зазначає, що позивачем обрано індекси інфляції 101,0%, 101,0%, 100,5%, 100,9%, 101,0%, 100,7%, 100,5%, що не відповідає індексам інфляції за січень-серпень 2019 року, встановленим Державною службою статистики України та опублікованим в газеті Урядовий кур`єр . Так, у січні 2019 року встановлено індекс інфляції 101,0%, у лютому - 100,5%, у березні - 100,9%, у квітні - 101,0%, у травні - 100,7%, у червні - 99,5%, у липні - 99,4%, за серпень - на час звернення з позовом індексу не встановлено. Тобто сукупний індекс становить 103,02%, а не 105,73%. Суд зазначає, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Із розрахунку позивача вбачається, що позивач не включав показники дефляції для визначення розміру інфляційних втрат, що вплинуло на розмір сукупного індексу інфляції та суму інфляційних втрат. Аналізуючи контррозрахунок відповідача, суд зазначає, що відповідачем у свою черго обрано індекси інфляції за лютий-липень 2019 року, а не січень-липень 2019 року, що є не обгрунтованим, адже судом вище встановлено, що прострочення виникло 11.01.2019 року, а не 16.01.2019 року, тому (згідно з рекомендаціями Верховного Суду України, викладеними у листі від 03.04.1997 № 62-97р., та позиції Верховного суду, наведеній у постанові від 22.11.2018 року у справі №903/962/17) відповідна сума заборгованості індексується з врахуванням січня 2019 року. Враховуючи наведене, суд зазначає, що обгрунтованою і такою, що підлягає стягненню за прострочення здійснення оплати товару, є сума інфляційних втрат у розмірі 18 076,51 грн., у зв`язку з чим 16 220,98 грн. є безпідставно заявленими до стягнення.

Як вбачається з наведеного, обгрунтованими є позовні вимоги, які складаються з 103 231,10 грн. пені, 9 790,15 грн. 3% річних, 18 076,51 грн. інфляційних втрат, що разом становить 131 097,76 грн., а не 150 680,51 грн., як просив позивач.

Відповідач, здійснюючи контррозрахунок заборгованості, просив також зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. Суд звертає увагу, що штрафною санкцією, заявленою до стягнення в даній справі, є пеня, у розмірі 106 100,91 грн., з яких обгрунтованою судом визнано суму 103 231,10 грн. Решта заявлених до стягнення сум: 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зменшення розміру штрафних санкцій передбачено ст.233 ГК України: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Ст.551 ЦК України також передбачено можливість зменшення розміру неустойки: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, факт виконання основного зобов`язання у повному обсязі станом на серпень 2018 року підтверджений матеріалами справи та не заперечується сторонами. Проте, суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність негативних наслідків для позивача простроченням виконання зобов`язання по договору поставки, оскільки виконуючи належним чином договірні зобов`язання по поставці товару відповідачу, позивач у свою чергу розраховував на досягнення мети договору та отримання плати за виконання поставки товару. Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд звертає увагу на довготривалий термін нездійснення оплати отриманого 27.12.2018 року товару (платіж здійснено лише 02.08.2019 року), на відсутність доказів про підтвердження відповідачем важкого майнового стану чи інших виключних обставин сторони, на недоведеність відповідачем існування обгрунтованих обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені. Відтак, у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє. При цьому, суд не дає оцінки правовідносинам і договорам позивача з іншими контрагентами, які не є учасниками даної справи, про які позивач зазначає у відповіді на відзив, оскільки встановлення та оцінка відповідних обставин не входить до предмету спору в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДР 40075815) в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (82400, Львівська обл., місто Стрий, вулиця Зубенка, будинок 2, код ЄДР ВП: 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Енерго" (код ЄДР 42039669, 51931, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вулиця Республіканська, будинок 9А) 103 231,10 грн. пені, 9 790,15 грн. 3% річних, 18 076,51 грн. інфляційних втрат та 1 966,38 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 2 869,81 грн. пені, 491,96 грн. 3% річних та 16 220,98 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.09.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.