Рішення

від 23.09.2019 по справі 915/1678/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 915/1678/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404)

до відповідачів :

1. Софіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 13, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 20904695);

2. Фермерського господарства "Рудих" (вул. Вишнева, 68Б, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 33224289),

про : визнання недійсним договору про сумісне використання земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

за участі представників учасників справи:

від позивача, не з`явився

від відповідача 1, не з`явився

від відповідача 2, не з`явився

прокурор, Дмітрієнко І .О . ,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 на адресу суду надійшла позовна заява керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до відповідачів: Софіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області та фермерського господарства "Рудих" про:

- визнання недійсним договору про сумісне використання землі від 01.01.2019, укладеного між Софіївською ЗОШ-І-ІІІ ступенів та фермерським господарством "Рудих";

- зобов`язання фермерського господарства "Рудих" повернути земельну ділянку, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району, загальною площею 18,60 га, вартістю 633007,69 грн. Софіївській ЗОШ-І-ІІІ ступенів.

Прокурор, звертаючись з даним позовом посилається на положення ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обгрунтовує порушення інтересів держави та підстави звернення прокурора до суду тим, що надання земель державної форми власності за відсутності відповідного погодження орендодавця та зареєстрованого договору суборенди землі призводить до недолікованого використання земель, що сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

На думку прокурора, внаслідок передачі земельної ділянки в суборенду відбулася фактична зміна цільового призначення земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей на ведення товарного сільгоспвиробництва, що суперечить положенням ст. 20 Земельного кодексу України та змісту державної політики у земельній сфері, а отже наявний як державний, так і суспільний інтерес.

На обґрунтування зазначеного, прокурор також посилається на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні суду у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, у якій зазначено, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Зазначений орган має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Первомайською місцевою прокуратурою 25.02.2019 та 05.03.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру в області було скеровано листи про порушення вимог земельного законодавства при використанні земель, які надані в користування Софіївській ЗОШ.

Проте, у відповідях ГУ Держгеокадастру в області вказано про відсутність повноважень в Управління для звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про сумісне використання землі та повернення земельної ділянки навчальному закладу, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади, свідчить про не здійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1678/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання до суду заяв по суті справи.

18.07.2019 на адресу суду надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №9-14-0.6-4826/2-19 від 17.07.2019, яким позивач позовні вимоги прокурора підтримує та просить розглянути справу без участі представника Головного управління.

19.07.2019 на адресу суду надійшли листи від Софіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області та Фермерського господарства "Рудих", у яких канцелярією суду виявлено документи без супровідного листа, а саме: Додаткову угоду №1 до договору про сумісне використання землі від 01.01.2019, про що відділом документального забезпечення Господарського суду складено відповідні акти від 19.07.2019.

Інших заяв по суті справи та з процесуальних питань сторонами суду не подано.

Ухвалою суду від 03.09.2019, яку внесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 23.09.2019, про що ухвалою від 03.09.2019 повідомлено учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовні заяві, просить позов задовольнити.

Решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Розглядаючи цю справу, суд відзначає, що відповідачі не скористалися своїм правом на викладення міркувань щодо предмету спору у відповідних заявах по суті спору.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.12.2004 між Первомайською районною державною адміністрацією та Софіївською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (далі - Софіївська ЗОШ) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який 22.12.2004 зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040402200032.

Відповідно до п.1 Договору Софіївській ЗОШ передано в оренду земельну ділянку загальною площею 18,60 га.

Згідно кадастрового плану, який є невід`ємною частиною Договору, земельна ділянка площею 18,60 га має кадастровий номер 4825486700:08:000:0010.

Строк оренди відповідно до умов Договору становить 10 років.

Додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 13.03.2015, укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області (правонаступником є Головне управління Держгеокадастру у області) та Софіївською ЗОШ термін дії договору пролонговано, переглянуто та частково змінено умови договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру і даних технічних документацій із землеустрою, вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей (а.с.99).

В подальшому, 01.01.2019 між фермерським господарством Рудих (Виконавець) та Софіївською ЗОШ І-Ш ступенів (Замовник) укладено договір про сумісне використання землі (далі - Договір), який діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 1 Договору з метою підвищення ефективності господарського використання земельної ділянки Замовник доручає виконання, а Виконавець в період з 01.01.2019 до 31.12.2019 зобов`язується надавати послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур та проводити комплекс агротехнологічних заходів (оранка, посів, культивація та інше) на належній Замовнику земельній ділянці площею 18,6 га.

За умовами Договору сумісного використання Софіївська ЗОШ зобов`язується при необхідності забезпечити ФГ Рудих допомогою в обробітку землі (п. 2.1.1 цього договору).

Порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений п. п. 3.1., 3.2. Договору зі змінами, відповідно до якого щорічно Замовнику належить 50000 грн. за умови, що всі затрати по вирощуванню сільськогосподарських культур несе Виконавець. Оплата має бути проведена не пізніше 31.12.2019.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору про сумісне використання землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 1130 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч.1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо визначена ним діяльність не суперечить її статутній меті.

Метою діяльності ФГ Рудих є отримання прибутку.

Натомість, Софіївська ЗОШ є неприбутковою установою.

Зокрема, відповідно до п. 1.5 Статуту Софіївської ЗОШ, затвердженого наказом відділу освіти Первомайської райдержадміністрації №461 від 21.09.2009 (далі - Статуту), головною метою діяльності закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Тобто, мета, яку переслідують Сторони договору, є різною, що суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Відповідно до п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України, загальноосвітній навчальний заклад не є платником податків, оскільки є неприбутковим.

Крім того, п. 6.5 Статуту передбачено, що за рішенням засновника школи бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через централізовану бухгалтерію.

Установлено, що бухгалтерський облік у школі здійснюється відповідним підрозділом відділу освіти Первомайської райдержадміністрації, на рахунок якого господарством перераховувались кошти за спірним договором.

Тобто, Софіївська ЗОШ, як окрема юридична особа та сторона спірного договору, на момент укладення договору і на теперішній час не має можливості самостійно вести бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну з фермерським господарством діяльність з метою отримання прибутку.

За таких обставин, освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Софіївська ЗОШ зобов`язана при необхідності забезпечити Виконавця допомогою в обробітку землі.

Водночас, за інформацією Софіївської ЗОШ матеріальна база, яка придатна для спільної діяльності по обробітку землі за вищевказаним договором у навчального закладу - відсутня.

Крім того, п 3.7 Статуту визначено, що відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов`язків не допускається.

За п. п. 3.9, 4.1, 4.6 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Софіївської ЗОШ на 2017-2021 роки, зареєстрованого УСЗН Первомайської райдержадміністрації 03.03.2017, адміністрація навчального закладу прийняла на себе обов`язок використовувати працю працівників і педагогічних працівників згідно з фахом, використовувати її виключно у робочий час та не вимагати від працівників виконання роботи, яка не обумовлена трудовим договором та посадовою інструкцією.

Вказане унеможливлює будь-яку участь освітнього закладу в сумісному використанні земельної ділянки, а отже і у досягненні мети Договору про сумісне використання землі.

У спірних правовідносинах фермерське селянське господарство є виконавцем, а навчальний заклад - замовником робіт із сільськогосподарського обробітку землі.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).

Кінцевим етапом реалізації договору підряду, відповідно до положень ч.1 ст.853 ЦК України, є прийняття замовником роботи, виконаної підрядником відповідно до договору підряду.

Отже, договір підряду передбачає виконання підрядником за завданням замовника конкретних робіт та сплату останнім на користь виконавця коштів - відшкодування витрат і плату за виконану роботу, - за результатами її прийняття. Зміст договору визначає порядок і умови виконання певних робіт на замовлення іншої сторони.

У той же час, спірним договором не визначено, які саме роботи ФГ Рудих зобов`язано виконувати та яким чином їх повинен приймати замовник - Софіївська ЗОШ.

Крім того, Договір сумісного використання сплату коштів Софіївською ЗОШ (замовником) за виконану роботу на користь ФГ Рудих (підрядника) не передбачає. Більш того, такий договір передбачає сплату сум саме господарством на користь учбового закладу в розмірі 50000 грн. на рік.

Таким чином, укладений між сторонами договір зі змінами за своєю правовою природою не забезпечує оплачуване виконання робіт на користь замовника, а тому договором підряду також не являється.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Як вказувалось вище, порядок розрахунків за спірним договором передбачений п. п. 3.1., 3.2. Договору, відповідно до яких Замовнику належить 50000 грн., за умови, що всі затрати по вирощуванню сільськогосподарських культур несе Виконавець.

Слід зауважити, що правовідносини з питань використання спірної землі між сторонами виникли з 24.12.2015, фактично існували кожен рік і оформлялись шляхом укладення кожного року окремих договорів про сумісне використання від 24.12.2015, 29.12.2016 та 01.01.2018.

Відповідно до повідомлення Софіївської ЗОШ на запит прокуратури, починаючи з 2016 року освітньому закладу господарством за попередніми угодами щорічно перераховувались кошти: в розмірах: у 2016 році - 25 000 грн., 2017 році - 25 000 грн., у 2018 році - 50 000 грн. (а.с.38-39).

Враховуючи, що спірний договір укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі (оскільки визначено істотні умови такого правочину - об`єкт оренди, строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення), він, відповідно до ч. 1 ст.235 ЦК України, є удаваним.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. (правову позицію викладено у п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

У той же час, умовами Додаткової угоди від 13.03.2015 про поновлення договору оренди землі від 10.12.2004 не передбачено можливість передачі такої земельної ділянки в суборенду, орендарю відповідно до положень п. 29 надано право лише самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

З огляду на викладене, Софіївська ЗОШ, як користувач земельної ділянки державної власності, не наділена правами передавати ці землі в користування третім особам.

У той же час, освітній заклад у порушення вимог чинного земельного законодавства та з перевищенням обсягу прав, які він мав на спірні землі, укладено договір сумісного використання землі від 01.01.2019.

Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України Про оренду землі , умови Договору сумісного використання не обмежені та суперечать умовам вищезазначеної Додаткової угоди.

Так, розмір орендної плати за Договором сумісного використання становить 50 000 грн., що згідно інформації Софіївської ЗОШ від 24.04.2019 становить 12% від нормативної грошової оцінки землі, в той час, як відповідно до п. 9 Додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, тобто в сумі 18 990 грн. на рік.

Отже, така істотна умова договору оренди землі, як орендна плата, у спірному договорі є більшою за визначену договором оренди землі, що свідчить про недодержання вимог законодавства щодо форми і змісту договору суборенди.

Частиною 5 ст. 8 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Передача права користування земельною ділянкою іншій особі оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Проте, Договір, який фактично є договором суборенди землі, укладений між Софіївською ЗОШ та ФГ Рудих , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрований не був, про що свідчить (витяг з Державного реєстру).

Враховуючи, що освітнім закладом незаконно передано землі у користування на умовах суборенди господарству в порушення умов договору оренди землі, а також без проведення реєстрації права користування, Договір підлягає визнанню недійсним.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі №915/188/17.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в МЮУ 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 09 - для дослідних і навчальних цілей). Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та умовами договору оренди землі.

Між тим, господарство за змістом положень ст. 22 ЗК України та згідно визначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів економічної діяльності не може використовувати землю, призначену для дослідних і навчальних цілей, оскільки для таких цілей земля може використовуватись тільки сільськогосподарськими науково-дослідними установами та навчальними закладами.

Статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис визначено, що виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності ФГ Рудих є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Відтак, фермерське господарство згідно Договору використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для дослідних і навчальних цілей (код КВЦПЗ 01.09).

Таким чином, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з дослідних і навчальних цілей на товарне сільгоспвиробництво.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, а також те, що Софіївською ЗОНІ незаконно передано землю у користування іншій особі - ФГ Рудих - в порушення умов договору оренди землі та без додержання обмежень, визначених умовами договорів оренди землі, а також без проведення державної реєстрації переходу права користування, договір про сумісне використання землі підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є стороною Договору про сумісне використання землі з ФГ Рудих , належним способом захисту є зобов`язання останнього повернути спірні земельні ділянки, з використанням правового механізму передбаченого ст. 1212 ЦК України, орендарю Софіївській ЗОШ для дослідних і навчальних цілей.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 17.02.2016 та 02.03.2016.

Стосовно наданих відповідачами додаткової угоди №1 від 16.07.2019 про розірвання договору про сумісне використання землі від 01.01.2019, суд зазначає, що оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним (правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави обґрунтовано наступним.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Надання земель державної форми власності за відсутності відповідного погодження орендодавця та зареєстрованого договору суборенди землі призводить до необлікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Внаслідок передачі земельної ділянки в суборенду відбулась фактична зміна цільового призначення земельної ділянки з для дослідних і навчальних цілей на ведення товарного сільгоспвиробництва, що суперечить положенням ст. 20 ЗК України та змісту державної політики у земельній сфері.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно зі ст. 151 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Як вказувалось вище, за приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Первомайською місцевою прокуратурою 25.02.2019 та 05.03.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру в області скеровано листи про порушення вимог земельного законодавства при використанні земель, які надані в користування Софіївській ЗОШ.

Проте, у відповідях ГУ Держгеокадастру в області вказано про відсутність повноважень в Управління для звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про сумісне використання землі та повернення земельної ділянки навчальному закладу.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади, свідчить про не здійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Керуючись наведеними міркуваннями, господарський суд погоджується з твердженнями прокурора, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову підлягають покладенню на відповідача.

Отже, сплачений прокуратурою при поданні позову судовий збір у розмірі 11416,00 грн підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про сумісне використання землі від 01.01.2019, укладений між Софіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області та фермерським господарством Рудих .

3. Зобов`язати фермерське господарство "Рудих" повернути земельну ділянку, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району, загальною площею 18,60 га, вартістю 633007,69 грн, Софіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області.

4. Стягнути з Софіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 13, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 20904695) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 5708,00 грн.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Рудих" (вул. Вишнева, 68Б, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 33224289) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 5708,00 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

8. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась до суду за захистом інтересів держави:

керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213);

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404);

відповідач: Софіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Первомайської районної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 13, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 20904695);

відповідач: Фермерське господарство "Рудих" (вул. Вишнева, 68Б, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, код ЄДРПОУ 33224289).

Повний текст судового рішення складено і підписано 27.09.2019.

Суддя В.О. Ржепецький