Рішення

від 23.09.2019 по справі 915/1899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 915/1899/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", 66000, Одеська область, Кодимський район, м.Кодима, вул.Чкалова (Стуса), 1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК ЮГ", 54052, м.Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд.45

про: стягнення 103 804,05 грн.,

19.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК ЮГ" суму коштів у розмірі 103 804,05 грн. з яких: 103 430,00 грн. - основний борг, 374,05 грн. - 3% річних та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач перерахував відповідачу більшу суму коштів, ніж ціна проданого товару, а саме покупець перерахував продавцю додатково (надлишково) суму 103 430,00 грн. без узгодження будь-яких умов отримання продавцем цієї суми, виду, типу товару, його ціни, кількості, строків поставки тощо. Сума 103 430,00 грн. була перерахована покупцем продавцю без узгодження істотних умов Договору і належних правових підстав перерахування цієї суми. Вказує, що на даний момент між сторонами не існує будь-яких чинних договорів, що встановлювали б підстави утримання продавцем вказаної суми коштів покупцю.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2019 позовну заяву прийнято та розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23 вересня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.

23.09.2019 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав електронне повідомлення в якому просить суд визнати причини неявки позивача у судове засідання 23.09.2019 поважними. Провести судове засідання без участі позивача. Вказує, що позивач лише в останній робочий день перед засіданням - 20.09.2019 отримав ухвалу суду щодо неможливості проведення відеоконференції. Час, що залишився до судового засідання - недостатній для пошуку адвоката у м.Миколаєві чи організації відрядження директора ТОВ Соковий завод Кодимський .

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 23.09.2019 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2019 відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача та повернулась до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

У відповідності до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та у зробленому судом запиті з сайту Міністерства юстиції України, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТК ЮГ" (далі - продавець) було укладено договір купівлі - продажу №1/10 (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську плодово-овочеву продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її (п.1.2 Договору).

Згідно п.1.3 Договору, найменування, загальна кількість, одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п.2.1 Договору, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються у накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна сума Договору становить суму усіх підписаних накладних до даного Договору (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку за домовленістю сторін (аванс або післяоплата протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару).

Пунктом 8.1 Договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження дії Договору, строк дії цього Договору автоматично пролонгується ще на один календарний рік.

Так, позивачем на виконання умов Договору сплачено відповідачу 490 159,76 грн. (61 697,00 грн. + 60 491,25 грн. + 61 805,75 грн. + 56 165,76 грн. + 150 000,00 грн. + 100 000,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №7097 від 03.10.2018 (а.с.38), №7154 від 05.10.2018 від 05.10.2018 (а.с.39), №7172 від 08.10.2018 (а.с.40), №7248 від 10.10.2018 (а.с.41), №8364 від 06.12.2018, №8430 від 11.12.2018 (а.с.43), в яких у призначенні платежу зазначений Договір купівлі - продажу №01/10 від 01.10.2018.

Таким чином, вказані кошти були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача на підставі Договору купівлі - продажу №01/10 від 01.10.2018.

Відповідач на виконання умов Договору поставив позивачу товар на загальну суму 386 729,76 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №3 від 02.10.2018 на суму 24 575,50 грн. (а.с.23);

- видатковою накладною №2 від 02.10.2018 на суму 37 121,50 грн. (а.с.24);

- видатковою накладною №6 від 04.10.2018 на суму 38 062,50 грн. (а.с.25);

- видатковою накладною №7 від 04.10.2018 на суму 42 428,75 грн. (а.с.26);

- видатковою накладною №8 від 05.10.2018 на суму 41 805375 грн. (а.с.27);

- видатковою накладною №10 від 09.10.2018 на суму 56165,76 грн. (а.с.28);

- видатковою накладною №39 від 08.12.2018 на суму 45 302,00 грн. (а.с.29);

- видатковою накладною №45 від 12.12.2018 на суму 49 084,00 грн. (а.с.30);

- видатковою накладною №2 від 19.01.2019 на суму 52 184,00 грн. (а.с.31), які

підписані позивачем та відповідачем без зауважень, а також товарно -транспортними накладними (а.с.45-53).

Таким чином, позивачем було перераховано відповідачу більшу суму коштів, ніж ціна проданого товару у розмірі 103 430,00 грн. (490 159,76 грн. - 386 729,76 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія із вимогою повернення суми коштів у розмірі 103 430,00 грн., повідомленням про відмову від Договору купівлі - продажу №1/10 від 01.10.2018 та про відмову від будь - якого подальшого прийняття виконання ТОВ НТК ЮГ вказаного Договору.

Відповідно до даних офіційного онлайн ресурсу ПАТ Укрпошта відстеження поштових відправлень - за відповідним ідентифікатором 0200243258862 наявна інформація про те, що 20.06.2019 відправлення не вручене під час доставки - інші причини (а.с.34).

Для з`ясування причин невручення відправлення позивач звернувся до ПАТ Укрпошта із заявою.

Листом від 10.07.2019 №1853-Т-2019070810178-В, ПАТ Укрпошта повідомило: відправлення Укрпошта Експерс №020024358862, адресоване ТОВ НТК ЮГ , надійшов до відділення поштового зв`язку, надалі по тексту - ВПЗ, №52 м.Миколаїв - 15.06.2019 та того ж дня направлене повідомлення про надходження даного відправлення за вказаною адресою. Повторне повідомлення направлене 20.06.2019. Оскільки за одержанням відправлення Укрпошта Експрес №020024358862 протягом встановленого терміну до ВПЗ №54052 м.Миколаїв ніхто не звернувся, відправлення 02.07.2019 повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання (а.с.35).

Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач зобов`язаний повернути позивачу на підставі вимог ст.1212 Цивільного кодексу України грошову суму у розмірі 103 430,00 грн., яку відповідач утримує без належних правових підстав.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського Кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до п.п. 5,6 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Абзацом 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012 року № 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма кореспондується з приписами ст.670 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 670 Цивільного Кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідач одержав суму попередньої оплати, але не передав товар, у позивача виникло право вимагати повернення сплачених за товар коштів в розмірі 103 430,00 грн.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем будь - яких доказів того, що він повернув отримані кошти (попередню оплату), у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 103 430,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 374,05 грн. нараховані за період з 02.07.2019 по 14.08.2019.

Вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 5.2. постанови № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань обов`язок боржника сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 та постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18.

Як встановлено судом, договором купівлі - продажу №1/10 від 01.10.2018 розмір таких процентів встановлено не було.

Стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та нарахування до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є необґрунтованим.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 374,05 грн. - 3% річних.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1913,32 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК ЮГ" (54052, м.Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд.45, ідентифікаційний код 42451201, р/р НОМЕР_1 у ПАТ Приватбанк , МФО 326610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" (66000, Одеська область, Кодимський район, м.Кодима, вул.Чкалова (Стуса), 1, код ЄДРПОУ 36788318) суму коштів у розмірі 103 430,00 грн. та 1913,32 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2019

Суддя Н.О. Семенчук