Рішення

від 10.09.2019 по справі 547/1150/18

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/1150/18

Провадження №2/547/175/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Вареник К.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання за нею в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай). Позовна вимога обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 5,2 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та яке належало померлій відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ в„–0135812 . Згідно заповіту вказане майно ОСОБА_3 заповідала матері позивача - ОСОБА_4 , яка за життя прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. 31.07.2001 року мати позивача ОСОБА_4 померла, не оформивши у встановленому законом порядку право власності на успадковану земельну частку (пай), внаслідок чого при зверненні до нотаріуса позивачу було роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа, який підтверджує право померлої ОСОБА_3 на спадкове майно. За вказаних обставин позивач змушена звернутись до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права на земельну частку (пай), від якого залежить реалізація її прав, як спадкоємця за законом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, прохала суд його задоволити. Суду пояснила, що ОСОБА_3 була тіткою її матері ОСОБА_4 та проживала разом з нею в с.Строкачі Семенівського району. Після смерті тітки мати переїхала проживати до неї в с.Бурбино, однак здійснювала догляд за будинком та подвір`ям, що залишилися після смерті тітки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, прохав суд їх задоволити.

Представник відповідача Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області в судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно письмової заяви прохав суд розглянути цивільну справу без його участі. Зазначив про відсутність заперечень щодо позову (а.с.53).

Заслухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ), виданого Пузирівською сільською радою Семенівського району Полтавській області, гр-нка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Строкачі Семенівського району Полтавської області у віці 78 років (а.с.7).

Згідно заповіту, посвідченого 13.01.1994 року секретарем Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, гр-нка ОСОБА_3 заповідала все належне їй майно своїй племінниці ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно листа відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області гр-нці ОСОБА_3 був виданий сертифікат серії ПЛ в„–0135812 за реєстраційним №409 від 14.01.1997 року на право на земельну частку (пай) площею 5,2 га, розташовану на території Пузирівської сільської ради. Відомості про отримання державного акту на дану земельну ділянку у відділі відсутні (а.с.13).

Відповідно до довідки Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 06.11.2018 року, гр-нка ОСОБА_3 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_3 ), виданого Пузирівською сільською радою Семенівського району Полтавській області, гр-нка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Бурбино Семенівського району Полтавської області у віці 71 року (а.с.10).

Згідно довідки Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 08.10.2018 року, гр-нка ОСОБА_4 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Проживала разом з дочкою ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_4 ) позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Пузирі Хорольського району Полтавської області. У відомостях про матір зазначено ОСОБА_4 (а.с.11).

У зв'язку з укладенням шлюбу дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 змінилось на ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до роз'яснень приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу від 13.11.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_4 , яка являється спадкоємицею майна померлої ОСОБА_3 , у зв'язку з ненаданням нотаріусу документів, які б підтверджували належність майна спадкодавцю ОСОБА_3 (а.с. 19).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Свідок ОСОБА_7 суду дала показання про те, що особисто знала померлу ОСОБА_3 , оскільки остання працювала разом з її матір'ю на фермі. ОСОБА_3 часто говорила про ОСОБА_4 , як племінницю. До смерті ОСОБА_3 проживала в с.Строкачі в одному будинку разом з ОСОБА_4 , яка її доглядала. Після смерті тітки, ОСОБА_4 забрала до себе її дочка ОСОБА_1 в с.Бурбино.

Свідок ОСОБА_8 суду дала показання про те, що проживаючи в с.Строкачі знала та особисто спілкувалась з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки жили недалеко один від одного. Зі слів ОСОБА_3 знала, що ОСОБА_4 є її племінницею. Після смерті ОСОБА_3 позивач забрала матір ОСОБА_4 проживати до себе в с.Бурбино, однак близько 5 років ОСОБА_4 доглядала за будинком, що залишився в с.Строкачі: садила город та косила бур' яни .

Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем щодо наявності підстав для задоволення заявлених нею вимог, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, крім інших, є визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом ч.ч.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . померли до набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року, до правовідносин щодо спадкування земельної частки (паю) слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять. Так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст.553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

З огляду на викладене, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів, зокрема, показань свідків, встановлено, що мати заявника по справі ОСОБА_4 , будучи спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_3 , прийняла спадщину після смерті останньої 18.12.1997 року шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, в тому числі присадибною ділянкою біля житлового будинку, в якому проживала спадкодавець ОСОБА_3 ..

В свою чергу позивач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом (ст.529 ЦК УРСР), проживаючи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою в с.Бурбино Семенівського району Полтавської області, прийняла спадщину протягом шести місяців з дня смерті матері ОСОБА_4 шляхом вступу в управління спадковим майном.

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до п.17 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ; спадкодавець ОСОБА_3 за життя набула права на земельну частку (пай) та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), який згодом було втрачено; нормами чинного законодавства не передбачено порядку видачі нового сертифікату позивачу, як спадкоємцю, а за відсутності оригіналу сертифікату, як правовстановлюючого документа, позивач позбавлена у позасудовому порядку реалізувати своє право на оформлення спадщини, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із необхідності застосування виняткового способу захисту інтересів позивача, як спадкоємця, з урахуванням існуючих перешкод для оформлення нею спадкових прав у нотаріальному порядку, та відсутності при цьому порушень прав, свобод та інтересів інших осіб.

Щодо стягнення з відповідача по справі Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області на користь позивача судових витрат у вигляді сплаченого нею судового збору при поданні позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем в поданій до суду позовній заяві та в судовому засіданні не зазначено про стягнення з відповідача на її користь судових витрат у виді сплаченого нею судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, що становить 1664 грн. 04 коп..

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 5,2 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0135812 за реєстраційним №409 від 14.01.1997 року.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого нею судового збору в сумі 1664 грн. 04 коп. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: с. Бурбине Семенівського району Полтавської області , поштовий індекс АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Пузирівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, буд.№42 с.Пузирі Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс 38213, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22547489.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 18 вересня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова