Рішення

від 19.09.2019 по справі 752/14021/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14021/19

Провадження № 2/752/5872/19

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

19.09.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю С-Брок про визнання трудового договору розірваним, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ С-Брок , відповідно до якого просив суд визнати трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем розірваним, а позивача звільненим з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 17.05.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.02.2015 року загальними зборами ТОВ С-Брок було прийнято рішення про заснування ТОВ С-Брок та обрання позивача директора товариства. Єдиним учасником ТОВ С-Брок є компанія Андріа Сейлс Еорп , яка зареєстрована в Республіці Панама. 12.02.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про реєстрацію ТОВ С-Брок . 16.02.2015 року позивач приступив до виконання обов`язків директора зазначеного товариства на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства, про що було видано відповідний наказ. З січня 2018 року діяльність ТОВ С-Брок зупинилась, та засновник товариства всупереч положень статуту не бере жодної участі в управлінні справами, не виконує поставлені завдання у відповідності до мети діяльності товариства. З 01.02.2019 року заробітна плата директору не нараховується та не виплачується, в зв`язку з відсутністю діяльності та доходу у товариства, а тому позивач втратив зацікавленість у перебуванні на посаді директора товариства та виявив бажання припинити трудові відносини із товариством. 17.04.2019 року позивач подав заяву загальним зборам про звільнення за власним бажанням. Однак, на даний час збори учасників товариства не можуть провести загальні збори, якими вирішити зокрема питання звільнення позивача. З огляду на викладене, а також те, що позивач бажає змінити місце роботи, однак, не може цього зробити оскільки уповноважений орган товариства проігнорував законні вимоги позивача, в зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 10.07.2019 року, було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач з будь-якими клопотаннями після відкриття провадження у справі до суду не звертався. Відповідач відзив на позов до суду не подав. Будь-які клопотання зі сторони відповідача до суду не надходили, в зв`язку чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 10.02.2015 року загальними зборами ТОВ С-Брок було прийнято рішення про заснування ТОВ С-Брок та обрання директора товариства позивача - ОСОБА_1

Єдиним учасником ТОВ С-Брок є компанія Андріа Сейлс Еорп, яка зареєстрована в Республіці Панама.

12.02.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про реєстрацію ТОВ С-Брок .

16.02.2015 року позивач приступив до виконання обов`язків директора зазначеного товариства на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства, про що було видано відповідний наказ.

Відповідно до розділу 8 Статуту ТОВ С-Брок , звільнення директора належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

17.04.2019 року позивач на ім`я загальних зборів учасників відповідача було написано заяву про звільнення за власним бажанням

Крім того, позивачем було повідомлено учасників товариства в установленому законодавством порядку про проведення загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення було зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів,.

Документи були відіслані на адресу учасників товариства, зазначених у статуті, що підтверджується поштовими чеками.

Крім того, позивачем було розміщено в газеті Урядовий кур`єр від 11.04.2019 року, оголошення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ С-Брок на 17.05.2019 року о 10-00 год.

Заплановані на 17.05.2019 року позачергові загальні збори учасників відповідача визнано такими, що не відбулися, у зв`язку з неявкою на збори учасників товариства.

Відповідно до ст. 58 Закону України Про господарські товариства , вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про господарські товариства , дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників, організує виконання їх рішень.

Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь який час і з будь яких підстав.

На даний час, учасник відповідача не займається та не опікується своїм підприємством та не може провести загальні збори учасників підприємства для проведення важливих рішень для підприємства, відповідач найманих працівників не має (крім директора позивача), а також підприємством не виконуються поставлені економічні завдання.

Як наслідок, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора в ТОВ С-Брок , та бажає змінити місце роботи.

Крім того, належного зв`язку із засновниками (учасниками) відповідача не має, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади директора за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю).

Дане право позивача, як найманого працівника закріплене Кодексом законів про працю.

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Припинення повноважень позивача, як директора відповідача, відповідно до статуту належить загальним зборам учасників.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю).

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом положень ст. 38 КзПП, ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства , праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчим орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Уповноважений на звільнення директора орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Окрім цього, невнесення відповідачем відповідних змін про звільнення з посади директора позивача до Єдиного державного реєстру свідчить про те, що відповідач не визнає припинення трудових відносин з позивачем та продовжує вважати його керівником товариства.

Таким чином, право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч.1 ст. 38 КзПП, також право щодо вільного вибору праці було порушено.

Відповідно до ч. 2. Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24. 10. 2008 р. Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24. 10. 2008 р. при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 3 КЗпП, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Суд вважає, що оскільки призначення позивача на посаду було проведено за рішенням зборів учасників товариства, то і звільнення мало б бути проведено таким же чином, але засновником до даного часу не прийнято відповідні заходи до скликання загальних зборів, на вирішення яких виносилося б питання про звільнення позивача з посади директора.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведено порушення його трудових прав з боку відповідача, та не виконання учасником товариства положень статуту порушує права позивача, закріплені в Конституції України та КЗпП України, та унеможливлює подальшу реалізацію позивачем трудових прав, суд вважає позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17- 18, 109, 131, 137, 141, 206, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю С-Брок про визнання трудового договору розірваним, -задовольнити.

Визнати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю С-Брок , розірваним із 17.05.2019 року, а ОСОБА_1 - звільненим із посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю С-Брок , на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (з ініціативи працівника), - з 17.05.2019 року.

Стягнути із до Товариства з обмеженою відповідальністю С-Брок (ЄДРПОУ 39636632, адреса: м. Київ, вул. Горького, 51, офіс 1410), - на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), - судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Н.П. Чередніченко