Рішення

від 25.09.2019 по справі 761/46573/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46573/18

Провадження № 2/761/3284/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

учасників та їх представників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні зали суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Генеральної прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура м.Києва, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов Генеральної прокуратури України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс (далі - відповідач 2), Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест (далі - відповідач 3), ОСОБА_4 (далі - відповідач 4), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура м.Києва (далі - третя особа 1), Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація (далі - третя особа 2), ОСОБА_5 (далі - третя особа 3) про визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Прокуратурою м. Києва 10.02.2005 укладено з ТОВ Будінвест договір участі в будівництві житлового будинку, відповідно до якого сторони зобов`язуються шляхом прямих інвестицій Товариства та залученням коштів населення, фізичних і юридичних осіб спільними зусиллями виконати роботи з будівництва 7 000 кв.м. загальної площі житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по АДРЕСА_1 . Також, між Прокуратурою м. Києва і Товариством 04.06.2014 укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено площу житла, що залишається у власності замовника, до 510 кв. м.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Будінвест 22.11.2013 уклало з ТОВ Граніт-Плюс договір резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К, відповідно до якого за ТОВ Будінвест здійснено резервування квартири АДРЕСА_2 . Надалі, 18.12.2013, між ТОВ Будінвест та ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест підписано договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ13-281/1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність ТОВ Будінвест облігації відповідної кількості та серії зазначені в договорі резервування квартири в житловому будинку, шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К, укладення якого узгоджено між покупцем та емітентом на дату підписання цього договору.

Цього ж дня Прокуратурою м. Києва відповідно до акта від 22.11.2013 № 2/13 спірну квартиру передано Генеральній прокуратурі України. Із цього часу Генеральна прокуратура України набула майнові права на вказане майно, зокрема і за договорами, укладеними між ТОВ Будінвест , ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест і ТОВ Граніт-Плюс .

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2014 № 621 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за вказаною вище адресою включено до числа службового житла Генеральної прокуратури України. За розпорядженням Печерської районної державної адміністрації від 27.11.2014 № 626 на право на вказане житло видано ордер №012878 на право зайняття службового жилого приміщення старшому прокурору відділу Генеральної прокуратури і України ОСОБА_5.

У вересні 2015 року ТОВ Будінвест звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Прокуратури м. Києва про розірвання договору від 10.02.2015 про участь у будівництві житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2015 у справі 910/23710/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 зазначене судове рішення скасовано, а позов задоволено повністю. Наступного дня між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест і ТОВ Будінвест укладено угоду від 22.03.2016 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2013 № БВ13-281/1. Також 22.03.2016 між ТОВ Граніт-Плюс та ТОВ Будінвест підписано угоду про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К. Проте, на час розірвання цих угод Товариство вже не володіло майновими правами на спірне майно, оскільки ще у 2013 році передало їх Прокуратурі м. Києва, а вона - Генеральній прокуратурі України. Водночас Генеральна прокуратура України як власник майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 згоди на розірвання цих договорів не надавала та не була стороною цих угод. Надалі, постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 задоволено касаційну скаргу прокуратури м. Києва, постанову суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2015.

У березні 2016 року згаданий будинок, у якому розташована спірна квартира, став об`єктом права власності, оскільки його прийнято в експлуатацію, про що видано сертифікат від 11.03.2016. Незважаючи на те, що будинок по АДРЕСА_2 прийнято до експлуатації, ТОВ Граніт-Плюс 13.09.2016 укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру в„– ДМП-(134 ) -43К , а не нотаріально посвідчений договір її купівлі-продажу, як це передбачено нормами чинного законодавства. Цього самого дня між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест та ОСОБА_4 укладено договір № 29119-А купівлі-продажу деривативу, який засвідчує зобов`язання ТОВ Граніт-Плюс продати майнові права на спірну квартиру. Додатковою угодою від 20.09.2016 №1 до вказаного договору внесено зміни щодо вартості деривативу.

Проте, на цей час згадана квартира вже була окремим об`єктом нерухомості та перебувала на обліку в Генеральній прокуратурі України як службове житло, а тому ТОВ Граніт-Плюс і ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест не мали майнових прав на неї, а відповідно й не могли їх відчужити.

З урахуванням викладеного на момент укладення спірних правочинів ТОВ Будінвест і ТОВ Граніт-Плюс не були власниками майнових прав на спірну квартиру, оскільки ще 22.11.2013 їх було передано прокуратурі м. Києва, а в подальшому - Генеральній прокуратурі України.

Крім того, на момент укладення угод згадана нерухомість розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2014 № 621 включена до числа службового житла Генеральної прокуратури України у передбаченому чинним законодавством порядку, а тому ТОВ Будінвест і ТОВ Граніт-Плюс вже не мали права власності на спірні майнові права.

Таким чином, при укладенні спірних правочинів ТОВ Будінвест і ТОВ Граніт-Плюс діяли з порушенням вимог ст.ст. 203, 658 ЦК України, що у свою чергу, є підставою для визнання їх недійсними в порядку, передбаченому ст. 215 ЦК України.

Таким чином, позивач просив суд:

1. Визнати недійсною угоду від 22.03.2016, укладену між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест і ТОВ Будінвест , про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2013 №БВ13-281/1.

2. Визнати недійсною угоду від 22.03.2016, укладену між ТОВ Граніт-Плюс і ТОВ Будінвест , про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартир від 13.09.2016 № ДМП-(134)-43К, укладений між ТОВ Граніт-Плюс та ОСОБА_4

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу деривативу від 13.09.2016 № 29119-А, укладений між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест та ОСОБА_4 , а також додаткову угоду №1 до нього від 20.09.2016.

5. Зобов`язати ТОВ Будінвест , ТОВ Граніт-Плюс та ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_4 не чинити перешкоди Генеральній прокуратурі України у здійсненні права користування службовою квартирою АДРЕСА_2 , шляхом надання технічного паспорта на цю квартиру та забезпечення безперешкодного доступу до неї.

6. Судові витрати покласти на відповідачів

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 4 зазначив, що укладений між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт - Інвест та ОСОБА_4 договір від 13.09.2016 року було розірвано 18.04.2018 року сторонами за взаємною згодою, а 27.04.2018 року на виконання умов останнього складено акт, за яким ОСОБА_4 повернула майнові права на квартиру АДРЕСА_2 ТОВ Граніт-Плюс . Таким чином, спір в частині визнання недійним договору від 13.09.2016 року відсутній, а у задоволенні позовну Генеральної прокуратури України до ОСОБА_4 слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 вказав, що на дату підписання акту від 22.11.2013 року, Прокуратура м. Києва не була, та не могла бути власником квартири АДРЕСА_2 , та не могла її передавати будь - яким особам. Акт приймання передачі спірної квартири між ТОВ Будінвест та Прокуратурою м. Києва не підписувався, а станом на 22 листопада 2013 року не міг бути підписаний, оскільки будинок в якому знаходиться вказана квартира було введено в експлуатацію лише 11 березня 2016 року. Крім того, станом на дату прийняття розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2014р. №621, будинок в якому знаходиться спірна квартира не було здано в експлуатацію, тобто відповідно вказане розпорядження не породжувало та не могло породжувати жодних правових наслідків. У зв`язку з цим не породжувало та не могло породжувати жодних правових наслідків також і Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.11.2014р. №221, оскільки воно стосується квартири, яка не є службовим житлом позивача. Саме після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016р. справі №910/23710/15, якою позов ТОВ Будінвест до Прокуратури м. Києва було задоволено, а Договір участі в будівництві від 10.02.2005р. розірвано, яке набуло законної сили, ТОВ Будінвест укладено угоду від 22.03.2016р. про розірвання Договору купівлі - про цінних паперів укладеного між ТОВ Будінвест та ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт - Інвест , угоду від 22.03.2016р. про розірвання Договору резервування укладеного між Будінвест та ТОВ Граніт Плюс , а тому відповідач 1 діяв в межах закону. На думку сторони відповідача, даним позовом Генеральна прокуратура України фактично намагається зобов`язати ТОВ Будінвест виконати Договір участі в будівництві від 10.02.2005 року. Разом з тим, позивач не є стороною Договору будівництві від 10.02.2005р., відповідно не має права вимагати його виконання. Більше того, будь - які договори між ТОВ Будінвест та позивачем щодо спірної квартири відсутні, жодних зобов`язань ТОВ Будінвест перед позивачем щодо вказаної квартири не брало. Крім того, відсутній предмет спору в частині вимог позивача про визнання недійсними Договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 13.09.2016 №ДМП-(134)-43К, укладеного між ТОВ Граніт Плюс та ОСОБА_4 , та Договору купівлі - продажу деривативу від 13.09.2016р. №29119-А, укладеного між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт - Інвест та ОСОБА_4 , оскільки ці договори розірвано. На підставі вищевикладеного, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзиви відповідача 1 та відповідача 4 на позовну заяву представник позивача додатково зазначив, що розірвання сторонами договору не позбавляє сторін права звернутись до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Отже, розірвання договорів від 13.09.2016 року не перешкоджає розгляду питання про визнання їх недійсними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просилв суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 4 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у поданому відзиві її представник просив слухати справу без їх участі.

Інші відповідачі та треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву чи пояснень на позовну заяву не надали.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 17 січня 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 43,49 кв.м. та заборонити відповідачам Товариству з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо відчуження вказаної квартири.

Протокольною ухвалою суду від 07.03.2019 року до матеріалів справи долучено відзиви на позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 07 березня 2019 року підготовче провадження по справі було закрите, справа призначена до судового розгляду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 10.02.2005 р. між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест був укладений Договір про участь у будівництві житлового будинку (далі - Договір від 10.02.2005 року) (т. 1 а.с. 12-16).

Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов`язались шляхом прямих інвестицій інвестора-підрядника та залучення коштів населення фізичних та юридичних осіб, спільними зусиллями виконати роботи по будівництву 7000 кв.м. загальної площі житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору від 10.02.2005 року).

Згідно з п. 2.2 вказаного Договору, після введення в експлуатацію об`єкта у власності замовника залишається 15 % загальної площі квартир передбачених п. 1.1.

Також у п. 2.3 цього Договору передбачено, що з початком виконання будівельних робіт на об`єкті Інвестор-підрядрядник може здійснювати розрахунки із замовником площею інших збудованих будинків на території м. Києва в рахунок площі, передбаченої для Замовника в п. 2.2 договору.

22.11.2013 ТОВ Будінвест уклало з ТОВ Граніт-Плюс Договір резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К (т. 1 а.с. 48-56), відповідно до якого за ТОВ Будінвест здійснено резервування квартири АДРЕСА_2 .

Надалі, 18.12.2013, між ТОВ Будінвест та ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест підписано Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ13-281/1 (а.с. 57-59), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність ТОВ Будінвест облігації відповідної кількості та серії зазначені в договорі резервування квартири в житловому будинку.

Як зазначено у Акті приймання-передачі майнових прав за договором від 10.02.2005 р., укладеним між ТОВ Будінвест та Прокуратурою м. Києва від 22.11.2013 року, ТОВ Будінвест передало, а Прокуратура м. Києва прийняла майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 19). У акті зазначено, що акт приймання-передачі квартири (щодо майнових прав на які підписано цей Акт), сторони зобов`язуються укласти у вставленому порядку після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Як вказано у Акті №2/13 від 22.11.2013 року, Прокуратура м. Києва передала, а Генеральна прокуратура прийняла, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 20-21).

Так, станом на 22.11.2013 року Прокуратурі м. Києва належали лише майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . На той час, вказаний об`єкт нерухомості не було введено в експлуатацію.

04.06.2014 р. між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест була укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін та доповнень до договору участі в будівництві житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1 , укладеному 10 лютого 2005 р. між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест (т. 1 а.с. 17-18).

Вказаною угодою п. 2.2 Договору від 10.02.2005 року викладено у наступній редакції: Після введення відповідно до чинного в Україні законодавства Об`єкта в експлуатацію, у власності Замовника залишається 510 кв.м. загальної площі квартир .

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2014 № 621 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 включено до числа службових Генеральної прокуратури України (т. 1 а.с. 42), а 27.11.2014 року видано ордер №012878 на право на зайняття службового жилого приміщення ОСОБА_5 , яким працює старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України на підставі розпорядження Печерської районної державної адміністрації від 27.11.2014 № 626 (т. 1 а.с. 43-44).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про розірвання договору від 10.02.2005 р. № б/н про участь у будівництві житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по АДРЕСА_1 , що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю " Будінвест " та Прокуратурою міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2015 року у задоволенні даного позову відмовлено (т. 1 а.с. 22-24).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року у справі №910/23710/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Розірвано договір про участь у будівництві житлового будинку, укладений 10.02.2005 року між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест (т. 1 а.с. 25-34).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/23710/15 про відмову у задоволенні позову, залишено в силі (т. 1 а.с. 35-41).

Після того, як постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року розірвано договір про участь у будівництві житлового будинку, укладений 10.02.2005 року між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест , 22.03.2016 року між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест і ТОВ Будінвест укладено Угоду від 22.03.2016 про розірвання Договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2013 року (т. 1 а.с. 61). Також, 22.03.2016 між ТОВ Граніт-Плюс та ТОВ Будінвест підписано Угоду про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(3)-71К від 22 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 30).

11 березня 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_2 , площа вбудованих, вбудовано-прибудинкових та прибудинкових приміщень - 2533,8 кв.м., площа технічних приміщень - 110,8 кв.м., кількість поверхів технічних приміщень - 1 поверх, про що видано Сертифікат серії ІУ № 165160711656 (т. 1 а.с. 45).

13.09.2016 року між ТОВ Граніт-Плюс та ОСОБА_4 укладено Договір № ДМП-(134)-43К купівлі-продажу майнових прав квартиру, за яким продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру АДРЕСА_2 шляхом сплати продавцю договірної ціни (т. 1 а.с. 62-77).

Крім того, 13.09.2016 року між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест та ОСОБА_4 укладено Договір № 29119-А купівлі-продажу деривативу, який засвідчує зобов`язання ТОВ Граніт-Плюс продати майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 78-87).

Додатковою угодою від 20.09.2016 №1 до вказаного договору сторонами внесено зміни щодо вартості деривативу (т. 1 а.с. 88).

Угодою про розірвання Договору купівлі-продажу договору № ДМП-(134)-43К купівлі-продажу майнових прав квартиру від 13 вересня 2016 року, яка укладена 18.04.2018 року, розірвано укладений договір між ними (т. 1 а.с. 199), а 27.04.2018 року на виконання його умов складено акт, за яким ОСОБА_4 повернула майнові права на квартиру АДРЕСА_2 ТОВ Граніт-Плюс (т. 1 а.с. 200).

Згідно ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному в рішенні від 7 грудня 2016 року по справі № 6-1111цс16, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, це обумовлене право придбання в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні і достатні для придбання речового права.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна і яке засвідчує правочинність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Як вбачається з правового висновку, зробленого Верховним Судом України 12 листопада 2014 року при розгляді справи № 6-129цс14 - захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України (тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Наслідки визнання недійсним договору в судовому порядку визначені законом (ст. 216 ЦК України) та передбачають відсутність юридичних наслідків для сторін такого договору з моменту його укладення.

При цьому, як вказано у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Тобто, при підтвердженні судом факту порушення вимог законодавства у момент укладення договору та при задоволенні позову щодо визнання договору недійсним, вважається, що такий договір не міг бути укладений за існуючого правового регулювання, і з такого договору для сторін не можуть виникати права та обов`язки, які ним обумовлені саме з моменту його укладення.

За умови ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Звертаючись до суду з даним позовом, Генеральна прокуратура України зазначала, що на даний час саме їй належать майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , адже саме їй, у відповідності до Акту №2/13 від 22.11.2013 року, передала майнові права Прокуратура м. Києва.

З такою думкою суд не може погодитись, адже станом на 22.11.2013 року Прокуратурі м. Києва за актом прийому-передачу було передано лише майнові права на зазначену квартиру, на той час, як вказаний об`єкт нерухомості не було введено в експлуатацію, а по акту №2/13 від 22.11.2013 року Генеральній прокуратурі України була передана квартира АДРЕСА_2 , тобто об`єкт нерухомості, якого станом на 22.11.2013 року не існувало. Вказана обставина унеможливлює суд вважати позивача власником майнових прав на спірну квартиру.

Більш того, суддею встановлено, що після прийняття в експлуатацію будинку, новий акт приймання-передачі квартири, щодо майнових прав на які підписано Акт приймання-передачі майнових прав за договором від 10.02.2005 р., укладеним між ТОВ Будінвест та Прокуратурою м. Києва від 22.11.2013 року, не було підписано. У той же час, саме вказана умова є обов`язковою за актом прийому-передачі від 22.11.2013 року (т. 1 а.с. 19).

При цьому, існування розпорядження про включення квартири до числа службових Генеральної прокуратури України, яке прийнято у час, коли квартира не була введена у експлуатацію, та розпорядженням про право на зайняття цього службового жилого приміщення працівником Генеральної прокуратури України та видача такому працівнику відповідного ордеру, не впливає на зазначену обставину, адже по суті Генеральній прокуратурі України передана неіснуюча як окремий об`єкт нерухомості на той час квартира.

Дійсно, лише після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року, якою розірвано договір про участь у будівництві житлового будинку, укладений 10.02.2005 року між Прокуратурою м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест , 22.03.2016 року між ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест і ТОВ Будінвест укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2013 року. Також, 22.03.2016 між ТОВ Граніт-Плюс та ТОВ Будінвест підписано Угоду про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(3)-71К від 22 листопада 2013 року.

У той же час, питання недійсності угод про розірвання договорів від 18.12.2013 року та 22.11.2013 року, а також договорів купівлі-продажу від 13.09.2016 року, які укладені з ОСОБА_4 , Прокуратурою м. Києва, якій було передано майнові права на квартиру АДРЕСА_2 не ставиться, у той час, коли з таким позовом звертається Генеральна прокуратура України, якій не належать майнові права на квартиру, а тому, вона не є заінтересованою особою у розумінні ст.ст. 215, 216 ЦК України, права та законні інтереси якої порушено вчиненими правочинами.

Аналізуючи самі підстави для розірвання договору від 18.12.2013 року, що був укладений між відповідачами 1 та 2, то вказаний договір не був виконаний в силу недотримання ТОВ Будінвест п. 3.1. - 3.4. його умов з оплати вартості квартири (т. 1 а.с. 57-60).

Також, умовами п. 2.1. Договору резервування квартири в житловому будинку від 22.11.2013 року визначено, що відповідач 2 ТОВ Граніт Плюс зобов`язується закріпити та здійснити резервування квартири за ТОВ Будінвест протягом строку дії цього договору, передати квартиру ТОВ Будінвест у власність за актом приймання-передачі за умови перерахування ТОВ Будінвест облігацій протягом терміну погашення з рахунку в цінних паперах ТОВ Будінвест на рахунок цінних паперів ТОВ Граніт Плюс (Емітента) в депозитарії, а відповідач 1 ТОВ Будінвест зобов`язується придбати у власність пакет облігацій на умовах, в порядку та строки, визначені Договором купівлі-продажу цінних паперів. Вказані умови щодо оплати вартості квартири стороною відповідача 1 дотримано не було.

Відтак, відповідачі 1 та 2 підписали угоду від 22.03.2016 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2013 року (т. 1 а.с. 61) та розірвання договору резервування спірної квартири (т. 1 а.с. 30).

Більш того, на думку суду, правова природа договору резервування вказує про намір укласти основний договір у подальшому. Метою укладення такого договору резервування є ідентифікація квартири, яка передаватиметься покуплю в майбутньому за договором купівлі-продажу та закріплення її за покупцем. З огляду на викладене, укладення між Прокуратурою м. Києва та ТОВ Будінвест Акту прийому-передач від 22.11.2013 року щодо спірної квартири (майнових прав) із врахуванням зарезервування самої квартири за ТОВ Будінвест за договором від 22.11.2013 року є передчасним, оскільки відповідач 1 ні власником майнових прав, ні власником самої квартири на той час не був.

Розглядаючи вимоги щодо зобов`язання відповідачів не чинити перешкод Генеральній прокуратурі м. Києві у здійсненні права користування службовою квартирою АДРЕСА_2 шляхом надання технічного паспорту та квартиру та забезпечення безперешкодного доступу до неї суд керується наступним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

У той же час, Генеральній прокуратурі України не належать майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , як і не доведено, що відповідачами по справі чиняться перешкоди у доступі до квартири та не надається технічний паспорт, враховуючи наявні матеріали справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність представлених суду доказів в обґрунтування заявлених вимог, достатність і їх взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки судом відмовляється у задоволенні позовних вимог, слід скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.01.2019 року щодо квартири АДРЕСА_2 .

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 190, 203, 215, 216, 319, 321, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 141, 158, 211, 223, 263, 265, 273, 280, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суд, -

ВИРІШИВ:

відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Генеральної прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура м.Києва, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії.

Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.01.2019 року щодо квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Генеральна прокуратура України, код ЄДРПОУ 00034051, адреса знаходження м.Київ, вул.Різницька, 13/15.

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Будінвест , код ЄДРПОУ 31083821, адреса знаходження м.Київ, вул.Назарівська, 11.

Товариство з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , код ЄДРПОУ 32766270, адреса знаходження м.Київ, вул.Назарівська, 11а.

Публічне акціонерне товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , код ЄДРПОУ 33405927, адреса знаходження м.Київ, вул.Назарівська, 11а.

ОСОБА_4 , адреса проживання АДРЕСА_3 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Дата складання повного тексту рішення 27.09.2019 року