Постанова

від 26.09.2019 по справі 296/6558/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6558/19 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 61 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.,

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/6558/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року, постановлену під головуванням судді Галасюка Р.А. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання йому в оренду земельної ділянки на 49 років для сінокосіння; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати йому земельну ділянку для сінокосіння терміном на 49 років за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 площею 13,5898 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 площею 13,5898 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, проте отримав відмову. Підставами відмови зазначено, що вказана земельна ділянка має орієнтовний склад угідь - рілля, відсутній проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а також вказано, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги. Зазначив, що вказана відмова є незаконною та просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.1 ст.19 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

За змістом положень ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебуваються у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно положень ч.4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Із матеріалів справи вбачається, що у липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу йому в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 площею 13,5898 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

11.09.2018 листом Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило ОСОБА_1 в задоволенні клопотання.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Наявність існуючого речового права позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 площею 13,5898 га не встановлено. Тобто, між учасниками справи речові, приватноправові відносини не виникли.

З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі та роз`яснив позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390,391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.09.2019.

Головуючий

Судді