Постанова

від 11.09.2008 по справі 14/134

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.09.2008 р. № 14/134

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінову А.В. при секретарі судового засідання Федорчук А.Б. вирішив адміністративну справу

Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 2544,99грн.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 вересня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Солом`янському районі міста Києва звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 2 544, 99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем задекларовано за 2006 рік спадкове майно. На підставі зазначених у декларації відомостей, державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2007, яким визначено суму податкового зобов`язання 2 544,99 грн. В добровільному порядку суму податкового зобов`язання не погашено.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що грошові внески, вкладені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР фактично втрачені, доходів від грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в Ощадний банк СРСР відповідач не отримувала.

З метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи протягом розумного строку судом проведено попереднє судове засідання в якому сторони підтримали свої позиції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2008 в адміністративній справі №14/134 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2006, 26.12.2006 громадянка ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у заповіті всього майна громадянки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем до державної податкової інспекції у Солом`янському районі міста Києва подано декларацію за 2006 рік, в якій ОСОБА_1 задекларувала спадкове майно: земельну ділянку, житловий будинок та грошові вклади в Ощадному банку № 5400 / 025 с.Плоське, Броварського району загальною сумою 19 576, 81 грн.: на рахунку № НОМЕР_1 -залишок -3 грн. 59 коп., на рахунку НОМЕР_2 -залишок 5160 грн. 50 коп., на рахунку № НОМЕР_3 - залишок -0,78 коп., на рахунку № НОМЕР_4 -залишок -9891 грн. 80 коп., на рахунку НОМЕР_7 -залишок -4 грн. 38 коп., на рахунку НОМЕР_5 -залишок -4515 грн. 55 коп., на рахунку № НОМЕР_6 -залишок -0,21 коп., з відповідними відсотками.

На момент прийняття спадщини на земельну ділянку та на житловий будинок податкова ставка складала 0%. Тому відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Солом`янському районі міста Києва від 07.03.2007 визначено суму податкового зобов`язання податку з доходів ОСОБА_1 щодо грошових вкладів в Ощадному банку, зазначених у декларації у розмірі 2 544,99 грн.

Відповідачу були направлені податкові вимоги від 18.06.2007 №1/49 та від 17.10.2007 №2/76 та винесено рішення від 14.01.2008 № 37/1 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб`дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 названого Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , якщо сума податкового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов`язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`примусове стягнення це - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Статтею 2 Закону України Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України`встановлено, що держава зобов`язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Судом встановлено, що незважаючи на встановлені державою гарантії відновлення реальної вартості грошових заощаджень, вкладених громадянами в установи Ощадбанку СРСР, у позивача була відсутня об`єктивна можливість скористатися своїм правом на компенсацію грошових заощаджень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошових внесків не отримано, погашення заощаджень не відбулося. Отже у даному випадку грошові заощадження i внески, вкладені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР не можна визнати доходом платника податків.

Слід зазначити, що знецінені вклади з банківських рахунків Ощадного банку не підлягають оподаткування відповідно до Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , на якій є посилання у податковому повідомленні-рішенні від 07.03.2007.

Так, відповідно до підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення державною податковою інспекцією не враховано приписи названої норми. Той факт, що зазначені доходи не підлягають відображенню в річній податковій декларації не можуть обґрунтовувати правомірність нарахувань податкового зобов`язання, оскільки порушуються принципи розсудливості, рівності перед законом, пропорційності з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно статті 3 Конституції України, статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, дії позивача суперечать нормам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України Про податок з доходів фізичних осіб .

Враховуючи викладене та той факт, що у відповідача відсутня можливість втілити своє право на отримання грошових заощаджень Ощадбанку СРСР, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.