Постанова

від 08.07.2009 по справі 14/359

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08.07.2009 р. 10:09 № 14/359

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача: Піскуна Ігоря Олександровича

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 додержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 08.09.2008 №0001381704/0 та №0001391704/0.

Позовні вимоги обґрунтовано помилковістю висновків державної податкової інспекції щодо обов`язкової реєстрації позивача платником податку на додану вартість. За посиланням позивача, Закон України Про податок на додану вартість`не містить положень відповідно до яких, фізична особа-підприємець, який застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та перейшов на загальну систему оподаткування згідно із статтею 5 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва зобов`язаний за наслідками такого переходу зареєструватися платником податку на додану вартість. Отже нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість, є неправомірним. Також безпідставним є визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки Указ Президента України від 03.07.1998 №727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва`не містить санкцій за перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва проти позову заперечила та зазначила, що підставою для застосування фінансових санкцій до позивача були матеріали виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7, пунктів 9.5 та 9.6 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до несплати до бюджету податку на додану вартість.

Крім цього, за результатами перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було встановлено порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян`та положень пункту 19.1 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб . За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 08.09.2008 №0001381704/0 та від 08.09.2008 №0001391704/0.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.03.2005, взятий на облік державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платник податків 17.03.2005 за №8871.

На підставі направлення на перевірку від 30.07.2008 №206/17-424 та направлення на продовження терміну перевірки від 13.08.2008 №231/17-424 державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 за період з 17.03.2005 по 31.03.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 41 164,95 грн.;

- підпункту а`пункту 19.1 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб`щодо неналежного ведення книги обліку доходів та витрат;

- підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7, пунктів 9.5 та 9.6 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість`щодо неподання заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, декларацій з податку на додану вартість та несплату податку.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт від 22.08.2007 №62/1704-2607717797 та винесено податкові повідомлення-рішення від 08.09.2008 №0001381704/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 41 164,95 грн. та від 08.09.2008 №0001391704/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 15 085,00 грн., у тому числі: основний платіж - 9 490,00 грн. та штрафні санкції у сумі 5 595,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Запроваджуючи спрощену систему оподаткування законодавець визначив в сукупності обов`язкові елементи застосування такої системи: оподаткування, облік та звітність, а також умови, за яких така система не застосовується.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва`спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно статті 5 названого Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб`єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість`особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно пункту 9.3 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість`особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов`язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пунктів 9.5 та 9.6 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість`заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов`язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви. Особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Матеріали справи свідчать, що суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 з 01.04.2005 по 30.09.2007 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у позивача в період з 01.01.2007 по 30.09.2007, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) відповідно до результатів перевірки склала 775 016,04 грн. Задекларована суб`єктом підприємницької діяльності сума валового доходу за 4 квартал 2007 року склала 72 450,00 грн. (згідно розрахунку державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва 347 466,04 грн.).

Позивач перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 01.10.2007. Заява про реєстрацію платником податку на додану вартість від позивача до податкових органів не надходила.

Суд вважає помилковими доводи позивача щодо відсутності підстав для реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки у даному разі, відповідно до приписів статті 1, 5 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва`та підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість позивач підлягав обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість саме за наслідками діяльності в 1-3 кварталі 2007 року, і вже з 4 кварталу 2007 року зареєструватись як платник податку на додану вартість і подавати відповідні декларації.

За наведених обставин та нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку про правомірність винесеного державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 08.09.2008 №0001391704/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.09.2008 №0001381704/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України Про податок з доходів фізичних осіб`визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 Про прибутковий податок з громадян , крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян`оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з приписами підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб`оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Підпунктом 9.12.2 названого пункту передбачено, що якщо фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами , встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до підпунктів а`та в`пункту 19.1 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб платники податку зобов`язані:

- вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;

- подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов`язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Суд погоджується з доводами державної податкової інспекції, що у зв`язку з перевищенням допустимої норми 500 тис.грн., сума перевищення оподатковується на загальних підставах відповідно до підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб .

Здійснюючи донарахування податку з доходів фізичних осіб, державною податковою інспекцією враховано підтверджені за результатами перевірки валові витрати позивача, суму сплаченого податку з доходів фізичних осіб 202, 04 грн. та застосовано ставку оподаткування, визначену пунктом 7.1 статті 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , яка встановлювалась на рівні 15 відсотків від об`єкта оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.