Ухвала

від 17.09.2019 по справі 757/44137/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_1.,

суддів - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

секретаря - ОСОБА_4.,

за участю:

адвоката, який діє в

інтересах заявника ТОВ «Дінтех» - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою заявника, в особі директора ТОВ «Дінтех» - ОСОБА_6. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року, якою накладено арешт на ліміт ПДВ в рамках кримінального провадження №42019000000001116 від 16.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України -

В С Т А Н О В И Л А :

20 серпня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7. про накладення арешту на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в рамках кримінального провадження №42019000000001116 від 16.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.5 ст. 191, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) - ТОВ «Дінтех» (код ЄДРПОУ 38746547) на яку вказані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що суми ПДВ, розміщені в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) на рахунках зазначеного підприємства, могли бути отримані кримінально протиправним шляхом та набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

На вказану ухвалу слідчого судді заявник, в особі директора ТОВ «Дінтех» - ОСОБА_6. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною, винесеною з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону та в результаті неповноти судового розгляду, оскільки в ухвалі не зазначено підставу та мету накладення арешту на суми лімітів ПДВ, не зазначено розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню у кримінальному провадженні. Крім того, прокурором не надано доказів про причетність службових осі ТОВ «Дінтех» до вчинення кримінальних правопорушень. Також зазначає, що в ухвалі слідчого судді не вказано які конкретні відомості або сліди вчинення кримінального правопорушення містять суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), тобто у даного майна відсутні ознаки щодо його відповідності критеріям ч.1 ст.98 КПК України. При цьому, арешт лімітів ПДВ перешкоджає повноцінному функціонуванню діяльності ТОВ «Дінтех», що призводить до порушення прав та законних інтересів без наявності обґрунтованої підозри у здійсненні неправомірної, протиправної або будь-якої іншої незаконної діяльності. Тому, просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на кошти-суми ПДВ ТОВ «Дінтех».

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, пославшись на те, що ухвалу постановлено без виклику представників ТОВ «Дінтех», а про накладення арешту на майно стало відомо 03.09.2019 року, після отримання представником підприємства копії ухвали про арешт майна.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- адвоката, яка діє в інтересах заявника ТОВ «Дінтех» - ОСОБА_5., яка підтримала апеляційну скаргу;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що ухвалу постановлено без виклику представника ТОВ «Дінтех», а про накладення арешту стало відомо 03.09.2019 року після отримання тексту ухвали. З апеляційною скаргою представник заявника звернувся до суду 04.09.2019 року, що підтверджується відміткою штампу на апеляційній скарзі.

Тобто апеляційну скаргу подано в межах визначеного законом п'ятиденного строку, і таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000001116 від 16.05.2019 за ч.2 ст. 364, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в указаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Генеральної прокуратури України.

Прокурор вказує, що в ході розслідування встановлено, що службові особи ДП «Укрхімтрансаміак», зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Дінтех» та ТОВ «Компанія «Актив Альянс», з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, всупереч інтересам служби, втілили злочинну схему направлену на привласнення коштів в особливо великих розмірах, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дінтех» встановлено проведення ряду операцій, по придбанню товарів, з метою забезпечення виконання умов договору поставки у підприємств, які можуть мати ознаки «фіктивності».

Також зазначає, що службові особи ДП «Укрхімтрансаміак», ТОВ «Дінтех» та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою між собою, в порушення вимог ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.ст.55-1, 56, 57,62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст.8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на формування податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань підприємствам вигодонабувачам, підробки первинних фінансово-господарських та звітних документів, а також легалізації коштів отриманих незаконним шляхом.

04 травня 2019 року постановою прокурора визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42019000000001116 суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) підприємства ТОВ «Дінтех».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019000000001116 та накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Дінтех», із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Так, ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об'єкти.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: 1) суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; 3) суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 4) суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 5) інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Таким чином, арешт накладається виключно на майно (матеріальні об'єкти) у передбачених випадках, а ліміт ПДВ не може бути речовим доказом, відповідно до положень ст.98 КПК України, його неможливо конфіскувати, здійснити його відчуження, та спрямувати на погашення цивільного позову, оскільки підприємство не має права власності на ліміт ПДВ.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що надані матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування від 04.05.2019 року про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №42019000000001116, проте апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заявника, в особі директора ТОВ «Дінтех» - ОСОБА_6., задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року, якою накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Дінтех» в рамках кримінального провадження №42019000000001116 від 16.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7. про накладення арешту на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Дінтех» (код ЄДРПОУ 38746547) в рамках кримінального провадження №42019000000001116 від 16.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3