Рішення

від 28.11.2018 по справі 758/10020/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10020/17

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М.,

при секретарі судового засідання Горбані О.В., Мариненко Я.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дружинського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімекс Україна ЛТД про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відповідача повернути трудову книжку з відомостями про роботу та трудовий стаж, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 49 416,0 грн.; 2) зобов*язати відповідача повернути йому трудову книжку із відомостями про роботу та трудовий стаж; 3) скасувати наказ №170-П від 09.09.2014 р. та видати новий, із зазначенням днем звільнення позивача з посади керівника відділу форсунок та фільтруючого обладнання ТОВ Хімекс Україна ЛТД за згодою сторін згідно ст.36 п.1 КЗпП України - 25 квітня 2017 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 04.09.2017 р. (суддя Трегубенко Л.О.).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.10.2017 р. матеріали вказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 21.02.2018 р. за заявою позивача на підставі ст.257 ч.1 п.5 ЦПК України позовні вимоги в частині зобов`язання повернути трудову книжку та зміну дати звільнення залишені без розгляду та прийнято до провадження заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшив розмір середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та просив стягнути в розмірі 72 817,6 грн.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що наказом директора ТОВ Хімекс Україна ЛТД від 01.11.2013 р. № 118-П позивач був призначений на посаду керівника відділу форсунок та фільтруючого обладнання ТОВ Хімекс Україна ЛТД . Наказом в.о. директора ТОВ Хімекс Україна ЛТД від 19.09.2014 р. № 170-П позивача звільнено з посади керівника відділу форсунок та фільтруючого обладнання ТОВ Хімекс Україна ЛТД за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач вказує, що не зважаючи на неодноразові спроби домовитись з приводу отримання трудової книжки, він так і не зміг досягти порозуміння з директором ТОВ Хімекс Україна ЛТД ОСОБА_2 , у зв`язку з чим трудову книжку він отримав поштою 25.04.2017 року, тобто його трудова книжка знаходилась в бухгалтерії ТОВ Хімекс Україна ЛТД більше двох років після його звільнення. В зв`язку з чим, за період з 20.09.2014 р. по 25.04.2017 р. просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

В своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача Дружинський А.С. зазначив, що 01.11.2013 року відповідач був призначений на посаду керівника відділу форсунок та фільтруючого обладнання ТОВ Хімекс Україна ЛТД на підставі власної заяви від 31.10.2013року про що було видано наказ № 118-П. В період з 01.09.2014 р. по 19.09.2014 р. ОСОБА_1 перебував у відпустці за власний рахунок. 19.09.2014 року позивача було звільнено з займаної посади згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі власної заяви від 19.09.2014 року, про що видано відповідний наказ № 170-П від 19.09.2014 року. За період з 01.07.2014 р. по 19.09.2014 р. позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 4 698,82 грн. Вказує, що неотримання позивачем трудової книжки в день звільнення є виключно наслідком його бездіяльності, оскільки останній в день свого звільнення не звернувся до бухгалтерії для її отримання, що є свідомо нехтування своїм правом отримати трудову книжку в день звільнення, при цьому в цей день позивач був на підприємстві. Пересилання трудової книжки можливо лише за згодою працівника, що і було зроблено після отримання листа про це від позивача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, наведених в позові, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача проти позову заперечив, просив відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Додав, що позов є надуманим, позивач свідомо не пішов забирати свою трудову книжку у бухгалтера в день звільнення.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надан оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 118-П від 01.11.2013 року був прийнятий на посаду керівника відділу форсунок та фільтруючого обладнання ТОВ Хімекс Україна ЛТД .

19.09.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі його заяви, написаної цієї ж дати.

Дані обставини підтверджені копіями відповідних наказів та не оспорюють ся сторонами.

Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Стаття 235 КЗпП України визначає, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, закон визначає, що роботодавець виплачує компенсацію за час вимушеного прогулу не у всіх випадках затримки видачі трудової книжки звільненому працівнику, а лише за наявності його вини у такій затримці.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2017 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ Хімекс Україна ЛТД лист із вимогою видати трудову книжку.

04.04.2017 року на зазначену ОСОБА_1 адресу, генеральний директор ТОВ Хімекс Україна ЛТД - ОСОБА_2 направив відповідь на вимогу позивача від 29.03.2017 р., якою повідомив позивача про те, що трудову книжку він вправі отримати в будь-який час робочого тижня із зазначенням адреси. Зазначивши, що жодних усних звернень ОСОБА_1 щодо отримання трудової книжки не було.

18.04.2017 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ Хімекс Україна ЛТД письмову згоду про пересилання трудової книжки поштою, у зв`язку з тим, що не має можливості особисто отримати трудову книжку.

20.04.2017 року ТОВ Хімекс Україна ЛТД направило поштою на адресу ОСОБА_1 трудову книжку.

На підтвердження своєчасного і повного розрахунку із ОСОБА_1 на день звільнення відповідач ТОВ Хімекс Україна ЛТД надав розрахунково-платіжну відомість № НЗП-000015 за вересень 2014 року сум належних до виплати при звільненні.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 суду показала, що в період з 23.01.2014 року по 29.12.2017 року працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Хімекс Україна ЛТД , при цьому одночасно займалась оформлення та видачею трудових книжок. Вказала, що позивач обізнаний з тим, що трудові книжки зберігаються в бухгалтерії ТОВ Хімекс Україна ЛТД , в день звільнення був на підприємстві в кабінеті керівника, але після розмови з ним не зайшов та не забрав свою трудову книжку у неї. Неотримання позивачем трудової книжки в день звільнення є наслідком саме бездіяльності позивача, оскільки згоду на пересилання трудової книжки позивач направив лише в квітні 2017 р.

Перевіряючи доводи позивача про порушення строків видачі трудової книжки та заперечення відповідача щодо порушень з боку роботодавця, суд виходить з такого.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), передбачено для роботодавця обов`язок надіслання поштового повідомлення працівнику із вказівкою отримання трудової книжки лише якщо працівник відсутній на роботі в день його звільнення.

В судовому засіданні встановлено, що в день звільнення (19.09.2014 р.) позивач був на роботі, був ознайомлений в цей день з наказом, отримав розрахунок, але не забрав свою трудову книжку.

Позивач не навів жодного доказу на підтвердження своїх усних звернень до відповідача про видачу трудової книжки після звільнення і до часу подачу позову (27.07.2017 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, перший раз з листом про видачу трудової книжки позивач звернувся до відповідача лише 29.03.2017 р., але не прийшов на підприємство за її отриманням.

Пунктом 4.2 абз.2 вищевказаної Інструкції визначено, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В судовому засіданні встановлено, що таку згоду відповідач отримав від позивача лише 19.04.2017 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення письмової згоди ОСОБА_1 .

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що ТОВ Хімекс Україна ЛТД було здійснено всі передбачені законом дії для недопущення порушення законодавства і для вручення оформленої трудової книжки звільненому працівнику, а також те, що ОСОБА_1 більше трьох років з дня звільнення не отримав трудову книжки у передбачений чинним законодавством спосіб з власної ініціативи. Тим самим, суд вважає, що вина відповідача у неотриманні позивачем трудової книжки в день звільнення 19.04.2014 р. відсутня.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними, не заснованими на законі та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Суд не приймає до уваги надані представником відповідача документи щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, оскільки вони не стосуються предмета спору.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути на таке.

Статтею 233 ч.1 КЗпП України встановлені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а смае: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст.233 ч.2 КЗпП України).

Середній заробіток за час затримки трудової книжки не входить до структури заробітної плати, а відтак позивач мав звернутись до суду з вищевказаними позовними вимогами протягом 3-місяців з дня звільнення, тобто по 20.07.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, з вищевказаним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 27.07.2017 р., підстави для поновлення строку звернення до суду відстуні.

Між тим, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то вважає за необхідне відмовити саме з цих підстав.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.47, 116, 233, 234, 235 КЗпП України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263,264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімекс Україна ЛТД ( код ЄДРПОУ 37333860, місце знаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 65-Д) про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова