Рішення

від 16.09.2019 по справі 338/367/19

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/367/19

Провадження № 2/338/224/19

16 вересня 2019 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Рибки Л.Я.,

при секретарі Полек Х.В.,

з участю

представника відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась в суд із позовною заявою до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання незаконним і скасування рішення відповідача №463-15/2018 від 18 грудня 2018 року, яким їй відмовлено в задоволенні заяви про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області. Окрім того, позивачка просить зобов`язати Порогівську сільську раду повторно розглянути зазначену заяву на черговій сесії сільської ради.

Ухвалою від 28 травня 2019 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 .

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року №1, відповідно до вимог ст.ст. 74, 75 Земельного кодексу Української РСР від 29 листопада 1922 року, в порядку поділу господарського двору їй відписано (виділено в окреме користування) земельну ділянку площею 0, 15 га в с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, про що в розділі ІІІ (земля, що знаходиться в особистому користуванні господарства) її особового рахунку погосподарської книги за 1967-1969 роки вчинено відповідний реєстраційний запис.

Вважає, що виходячи з вимог ст. 7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1970 року №3338-VІІ "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР", ст. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР", п.п. 6, 7 Розділу Х Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ, вона зберігає свої права на користування земельною ділянкою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Пороги Богородчанського району, наданою їй рішенням виконавчого комітету Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року №1. Тому відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України подала до Порогівської сільської ради заяву про передачу їй у приватну власність вищезгаданої земельної ділянки. Рішенням від 18 грудня 2018 року №463-15/2018 відповідач відмовив в задоволенні її заяви про безоплатну передачу в приватну власність (приватизацію) земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, посилаючись на те, що вона не є користувачем зазначеної земельної ділянки. Вважає таке рішення Порогівської сільської ради незаконним і просить його скасувати та повторно розглянути на черговій сесії сільської ради її заяву від 11 серпня 2018 року.

В судове засідання позивачка не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена. 17 липня 2019 року ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача - сільський голова с. Пороги ОСОБА_1 11 квітня 2019 року подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 Зазначила, що твердження позивачки про відписання (виділення) їй в окреме користування земельної ділянки площею 0,15 га в с. Пороги Богородчанського району рішенням виконавчого комітету Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року "в порядку поділу колгоспного двору" не відповідає дійсності. Згідно з ч. 1 ст. 125 ЦК УРСР, введеного в дію з 01 січня 1964 року, при поділі колгоспного двору майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням погосподарських потреб кожного з дворів. Як вбачається зі змісту рішення від 23 грудня 1967 року, колгоспний двір поділено не було, про що свідчить відсутність відмітки про наявність майна в погосподарській книзі.

Ст. 16 Земельного кодексу УРСР, введеного в дію з 01 січня 1971 року, визначено, що надання земельних ділянок у користуваня проводиться в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановленому законодаством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Водночас, де знаходиться земельна ділянка, на яку претендує позивачка, яке її цільове призначення, не зрозуміло, відсутня інформація щодо суміжників. ОСОБА_3 також не представила доказів того, що земельна ділянка відводилась в натурі з визначенням її меж.

Згідно даних погосподарських книг за 1967-1969 року позивачка була зареєстрована і фактично проживала в господарстві батька ОСОБА_4 , власного житла не мала, а тому окремий погосподарський номер їй було безпідставно відкрито тільки на підставі того, що батько "відписав" їй 0,15 га. Даною земельною ділянкою продовжувала користуватись сім`я, в якій позивачка фактично проживала.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Земельного кодексу Української РСР право громадян на користування земельною ділянкою підлягає припиненню у випадку переселення в інше постійне місце проживання всіх членів двору або сім`ї.

На думку представника відповідача, ОСОБА_3 не надала доказів користування зазначеною земельною ділянкою, понад 50 років не користувалась земельною ділянкою і не претендувала на неї, записи в погосподарських книгах за цей період відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні вимог позивачки з підстав, викладених у відзиві, а також зазначила, що рішення сільської ради від 18 грудня 2018 року є законним, підстав для його скасування та повторного розгляду заяви ОСОБА_3 на черговій сесії сільської ради немає.

Також звернула увагу суду на те, що ОСОБА_3 в 1970-1980 роках виїхала з села, у зв`язку з чим господарство та відкритий їй особистий рахунок було закрито, земельною ділянкою в подальшому не користувалась, не сплачувала податок на землю. Земельна ділянка площею 0,15 га надалі залишалась в користуванні її батьків. В погосподарських книгах с. Пороги за 1991-1995 роки записи про господарство, головою якого була б позивачка, відсутні. Погосподарські книги за 1970, 1971-1973, 1984-1985 роки не збереглись.

Окрім того, позивачка претендує на безоплатну передачу їй земельної ділянки площею 0,15 га в с. Пороги без вказівки на місцезнаходження такої земельної ділянки, її межівників, ділянки, яка не виділена в натурі.

На даний час землі, які знаходились в особистому користуванні господарства, головою якого був ОСОБА_4 (після його смерті - ОСОБА_5 , а після смерті останньої - ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою позивачки) належать на праві приватної власності ОСОБА_2

Третя особа в судовому засіданні заявлений позов не визнала, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Зазначила, що ОСОБА_3 доводиться рідною сестрою її матері ОСОБА_7 , яка померла в серпні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка в с. Пороги тривалий час не проживає. Вона не доглядала своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після їх смерті головою двору стала ОСОБА_7 , яка приватизувала земельні ділянки, які до цього часу перебували в користуванні господарства. Після смерті матері вона успадкувала домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельні ділянки, які належали її матері ОСОБА_7 Відколи вона ( ОСОБА_8 ) пам`ятає, ОСОБА_3 ніякої земельної ділянки в с. Пороги в користуванні не мала та не обробляла.

Заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на засіданні виконавчого комітету Порогівської сільської ради депутатів трудящих Богородчанського району від 24 грудня 1966 року було розглянуто заяву ОСОБА_9 про створення їй нового погосподарського номеру та вирішено задоволити заяву в такому випадку, якщо батько ОСОБА_9 відпустить присадибну ділянку зі свого господарства (а.с.5).

Рішенням Порогівської сільської ради депутатів трудящих Богородчанського району від 23 грудня 1967 року №1 вирішено відписати від гр-на ОСОБА_4 . 0,15 га землі та створити гр-ці ОСОБА_9 погосподарський номер і дописати 0,15 га землі (а.с.6)

Згідно даних погосподарської книги №8 Порогівської сільської ради за 1967, 1968, 1969 роки, головою господарства за особовим рахунком № НОМЕР_1 в 1967-1969 роках був ОСОБА_4 . До членів сім`ї належали: дружина ОСОБА_5 , діти: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та онука ОСОБА_16 , суспільна група господарства - робітники. В особистому користуванні господарства в 1967 році знаходилась земельна ділянка площею 1,20 га, в 1968 - 1969 роках - площею 1,05 га. В особистій власності господарства знаходився житловий будинок 1950 року побудови та стайня. В графі додаткові відомості вказано, що 0,15 га землі відписано згідно рішення №26, 1967 року. Щодо дочки ОСОБА_9 та онуки ОСОБА_16 вказані відомості, що вони вибули зі складу господарства під №746 (а.с. 39- 40)

Як вбачається з погосподарської книги №10 Порогівської сільської ради за 1967, 1968, 1969 роки, до членів сім`ї господарства за особовим рахунком № НОМЕР_2 в в 1967-1969 роках належали ОСОБА_9 (голова сім`ї) та її дочка ОСОБА_16 В особистому користуванні господарства знаходилось 0,15 га землі. В додаткових відомостях вказно, що зазначені 0,15 га землі дописані згідно рішення №26 від 1967 року. Жилий будинок чи будь-які інші будівлі, насадження, худоба за господарством не значились (а.с43-44).

За клопотанням позивачки судом витребовувались з Порогівської сільської ради належним чином завірені копії особових рахунків господарства ОСОБА_9 , ОСОБА_4 з погосподарських книг Порогівської сільської ради за 1970, 1971-1973 роки, копія особового рахунку господарства ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) з погосподарської книги Порогівської сільської ради за 1984-1985 роки. Згідно повідомлення сільського голови с. Пороги ОСОБА_1 від 17 липня 2019 року 3245, погосподарські книги за 1970 рік, 1971-1973 роки та 1984-1985 роки в Порогівській сільській раді відсутні. Окрім того, в матеріалах справи наявне повідомлення архівного відділу Богородчанської РДА від 04 червня 2019 року про те, що погосподарські книги в архівний відділ на зберігання не надходять (а.с. 55, 113).

Відповідно до погосподарської книги №9 виконавчого комітету Порогівської сільської ради народних депутатів за 1991 - 1995 роки, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , яка на той час була головою сім`ї господарства з особовим рахунком № НОМЕР_3 (суспільна група - робітнича), головою сім`ї стала ОСОБА_17 Адреса господарства - АДРЕСА_1 , в особистій власності господарства перебував жилий будинок загальною площею 90 кв.м. В особистому користуванні господарства знаходились земля площею 0,95 га, посівна площа - 0,26 га.

Інформація щодо господарства, головою якого була б ОСОБА_9 в погосподарській книзі №9 виконавчого комітету Порогівської сільської ради народних депутатів за 1991 - 1995 роки відсутня.

ОСОБА_7 в 2009 році отримала державні акти на право власності на земельну ділянки площею 0,3303 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 зазначені земельні ділянки успадкувала її дочка ОСОБА_2 , якій 08 липня 2013 року державним нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

11 серпня 2018 року ОСОБА_3 надіслала до Порогівської сільської ради заяву, в якій просить прийняти рішення щодо приватизації нею земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, посилаючись на те, що така земельна ділянка перебуває в її користуванні згідно рішення виконавчого комітету Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року №1 (а.с.7).

Рішенням Порогівської сільської ради №463-15/2018 від 18 грудня 2018 року "Про відмову у наданні земельної ділянки" відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 (а.с.7).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою позивачка зазначала про порушення оскаржуваним рішенням відповідача її права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка, на її думку, перебуває в її користуванні на підставі рішення виконавчого комітету Порогівської сільської ради №1 від 23 грудня 1967 року.

Проте суд не погоджується з такими доводами позивачки, з огляду на наступне.

Згідно з ст.ст. 74, 75 Земельного кодексу УРСР від 29 листопада 1922 року, на які посилається позивачка в позовній заяві, розподіл трудового землеробського господарства (двору) полягає в розподілі між членами двору, незалежно від статі та віку, в окреме користування земельних угідь і майна, які перебувають в загальному користуванні всього двору. Поділ земельних угідь двору допускаєтся тільки з метою та за можливості утворення членами двору, які відокремлюються, нових землеробських господарств на землях, що їм виділяються, в інших випадках може відбуватись лише розподіл майна двору.

При цьому ст. 77 Земельного кодексу УРСР від 29 листопада 1922 року визначено, що розподіл земель і майна проводиться в натурі.

В погосподарських книгах як документах первинного обліку зазначались відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.

Як вбачається з погосподарської книги №10 Порогівської сільської ради за 1967, 1968, 1969 роки, до членів сім`ї господарства за особовим рахунком № НОМЕР_2 в в 1967-1969 роках належали ОСОБА_9 (на даний час ОСОБА_3 ) (голова сім`ї) та її дочка ОСОБА_16 В особистому користуванні господарства знаходилось 0,15 га землі, дописані згідно рішення №26 від 1967 року. Жилий будинок чи будь-які інші будівлі, насадження, худоба за господарством не значились (а.с. 43-44).

Погосподарські книги Порогівської сільської ради за 1970 рік, 1971-1973 роки та 1984-1985 роки не збереглись. Водночас, інформація щодо господарства, головою якого була б позивачка в погосподарській книзі №9 виконавчого комітету Порогівської сільської ради народних депутатів за 1991 - 1995 роки відсутня.

Таким чином, суду не надано доказів того, що земельна ділянка площею 0,15 га, на яку претендує позивачка, була відведена в натурі, як це визначено в ст. 79 Земельного кодексу УРСР від 29 листопада 1922 року. Інформація про місце її розташування відсутня, нове землеробське господарство як таке не було утворене, а розподіл майна господарства ОСОБА_4 не відбувся.

Статтею 40 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суду не надано доказів того, що позивачка на час звернення до сільської ради з заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 15 га в с. Пороги користується такою.

Твердження ОСОБА_3 про те, що вона зберегла право на користування земельною ділянкою згідно рішення Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року, не знайшли підтвердження в ході судового розгляді і спростовується даними первинного офіційного документу, призначеннням якого було фіксування стану землекористування, - погосподарської книги Порогівської сільської ради №9 за 1991-1995 роки. Враховуючи, що погосподарські книги за попередні роки не були предметом дослідження в судовому засіданні, то принаймні з 1991 року ОСОБА_3 не мала в своєму користуванні земельних ділянок в с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області.

З огляду на вищевикладене суд приходить до переконання, що рішення Порогівської сільської ради №463-15/2018 від 18 грудня 2018 року "Про відмову у наданні земельної ділянки" є законним, підстави для його скасування та зобов`язання сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Пороги Богородчанського району відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи те, що у задоволені позовних вимог відмовлено, то, у відповідності до норм ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області №463-15/2018 від 18 грудня 2018 року "Про відмову у наданні земельної ділянки", зобов`язання повторно розглянути заяву на черговій сесії Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Порогівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 77743, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с.Пороги, вул. Січових Стрільців, 88, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04357236 .

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Богородчанським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 20 червня 2002 року.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2019 року.

Суддя Л.Я. Рибка