Постанова

від 24.09.2019 по справі 414/2679/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Безкровний І.Г.

Доповідач -Стахова Н.В.

Справа № 414/2679/18

Провадження № 22-ц/810/351/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Стахової Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового

засідання: Сінько А.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: ФГ Альба

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Головченко Артем Олександрович,

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 22 березня 2019 року (постановленого у складі судді Безкровного І.Г.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Альба про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Кремінського районного суду Луганської області позовом до Фермерського господарства Альба (далі по тексту - відповідач ФГ Альба ) про стягнення шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що є власницею земельної ділянки загальною площею 7.3812 га (6.0532 га- рілля, 1.3280 га- кормові угіддя), яка розташована на території Голубівської сільської ради.

21 липня 2017 року позивачка звернулася до Кремінського ВП ГУНП в Луганській області із заявою щодо самовільного використання вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_3 , про що 22 липня 2017 року були внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017130460000684 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

В протоколі допиту ОСОБА_4 в якості свідка, останній підтвердив факт користування ним земельною ділянкою № 5 , що належить ОСОБА_5 , впродовж 12 років.

Постановою слідчого СВ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області кримінальне провадження було закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Постанова слідчого вмотивована тим, що самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію, завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди на суму понад 60900 грн. (станом на 2017 рік).

Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Розмір шкоди, заподіяної позивачу самовільним зайняттям земельної ділянки, здійсненої Державним інспектором у сфері державного контролю з використання та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області становить 8741,14 грн. на рік.

Оскільки відповідач незаконно користувався її земельною ділянкою впродовж п`яти років з 01 січня 2013 року по 20 липня 2017 року, позивачка просила стягнути з відповідача майнову шкоду, спричинену самовільнім зайняттям земельної ділянки у розмірі 43705,70 коп.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Альба про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки задоволено частково.

Суд стягнув з ФГ Альба на користь ОСОБА_5 шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 8741,14 грн., та судовий збір у розмірі 140,96 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір стягнення з Фермерського господарства Альба на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки з 8741,14 грн. до 43705,70 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку позивача п`ять років, тому розмір шкоди становить 43705 грн.70 коп., виходячи з того, що розрахунок шкоди в розмірі 8741,14 грн. здійснений за рік з врахуванням середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням визначених у додатку 1 Методики, з урахуванням переліків , наведених у додатках 2 і 3 - 607. Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що шкода, заподіяна позивачу становить 8741,14 грн. До того ж, сторонами не заперечувався факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивача, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_3 у якості свідка під час кримінального провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про слухання справи без його участі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду вказаним вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , відповідачем ФГ Альба в особі директора ОСОБА_3 позивачу було заподіяно шкоду, яка відповідно до розрахунку здійсненим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, наявного в матеріалах кримінального провадження № 12017130460000684 від 22.07.2017, складає 8741,14 грн. Зазначений розрахунок був проведений з урахуванням наявних матеріалів кримінального провадження і в його межах для встановлення заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивача, та складений відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року. Отже, безпідставними є доводи позивача, що наявний в матеріалах кримінального провадження розрахунок є розрахунком заподіяної відповідачем шкоди лише за один рік, оскільки будь -які вказівки на це в самому розрахунку відсутні. Крім того, у постанові про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності від 23.04.2018 року також зазначається, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивача останній було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 8741,14 грн.

Колегія суддів судової палати вважає, що такі висновки суду відповідають вимогам закону та встановленим у справі обставинам, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 086269, виданого головою Голубівської сільської ради 27.12.2002 року, ОСОБА_1 на підставі рішення 5 сесії ХХIV скликання Голубівської сільської ради від 18.10.2002 року було передано у приватну власність земельну ділянку № 5 площею 7,3812 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області (а.с. 17).

За договором оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в оренду ПП "МЛ" строком на пять років з застереженням щодо заборони на передачу її в суборенду третім особам (а.с. 4-5).

Згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від 28.04.2017 року були визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 4421681300:01:001:0007, яка відноситься до Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області площею 6,0532 га і належить ОСОБА_1 (а.с. 12).

10 травня 2017 року позивач письмово звернулася до директора ФК "Альба" із повідомленням про те, що вона є власником вказаної земельної ділянки і забороняє обробку цієї ділянки, а в іншому випадку буде вимушена звернутися до правоохоронних органів та суду за захистом порушених прав (а.с. 13).

22 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 про самовільне зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки, що належить їй на праві приватної власності було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130460000684 від 22.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Постановою слідчого Кремінського ВП ГУНП в Луганській області Кіяшко О.В. від 11.07.2017 року закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Зазначена постанова мотивована тим, що самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію, завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди на суму понад 60900 грн (станом на 2017 рік).

Згідно з розрахунком, здійсненим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земельна підставі постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару, ґрунту) без спеціального дозволу , розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 441684300:01:001:0007, площею 6,0532 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Голубівської селищної ради Кремінського району Луганської області, становить 8741,14 грн (а.с. 112 матеріалів закриття кримінального провадження).

23 квітня 2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Васильєвим В.В. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення на директора ФГ Альба ОСОБА_3 , в якій його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Доказів оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.04.2018 року у передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.

Таким чином, самовільне зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки позивача повністю доводиться матеріалами про закриття кримінального правопорушення та матеріалами адміністративної справи та доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв`язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, позивач повинні довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв`язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

При цьому, вимоги позивача - ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправній поведінці фермерського господарства Альба , яка полягає у самовільному користуванні земельною ділянкою без достатніх на це правових підстав.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевіркою вимог дотримання земельного законодавства, проведеною Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, зафіксовано актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №93-ДК/144/АП/09 від 18.04.2018, актом обстеження земельної ділянки №93-ДК/25/АО/10/01-18 від 18.04.2018 та встановлено постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.04.2018 №93-ДК/0033ПО/08/01/18, які не оскаржені у визначеному законом порядку.

Отже, матеріали справи містять усі докази того, що своєю протиправною поведінкою, відповідачем було завдано шкоди (збитків) позивачу, також підтверджена протиправна поведінка, яка знайшла своє вираження в самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки площею, яка належить на праві власності позивачу.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 (далі - Методика).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 738.

Позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виконаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Луганській області. Із розрахунку вбачається, що розмір шкоди розрахований за формулою, визначеною для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) становить 8741,14 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельної ділянки повного складу цивільного правопорушення, суд першої існтанції дійшов обґрунтованого всиновку про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 8741,14 грн.

Розрахунок розміру шкоди приведений у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 приймається як належний доказ та сумніву у суду не викликає.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що розрахунок здійснений за один рік, оскільки вказівки на це останній не містить, і крім того, як вбачається з матеріалів про закриття кримінального провадження розмір заподіяної шкоди було доручено провести, починаючи з 2013 року. (а.с.104)

Зворотнього позивач в порядку ст. 81 ЦПК не довів.

На підставі зазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, і не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування судового рішення, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Головченко Артем Олександрович залишити без задоволення.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 22 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складений 27 вересня 2019 року.

Головуючий: Н.В. Стахова

Судді: Ю.В.Єрмаков

М.В.Назарова