Рішення

від 24.09.2019 по справі 0340/1351/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 0340/1351/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Пан Продукт до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Пан Продукт (далі - ФГ Пан Продукт , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0036861205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ Пан Продукт отримало податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0036861205 про сплату штрафу в сумі 5 582,19 грн., яке було винесено на підставі акта перевірки від 23.04.2018 року №6384/03-20-12-05/33309000.

Вищевказаним актом перевірки встановлено, що платником 20.12.2017 за №9272519822 подано до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року та задекларовано податкове зобов`язання у сумі 407 221 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов`язання припадає на 30.12.2017. За даними реєстру транзакцій підсистеми Облік платежів , підсистеми Реєстр операцій з ПДВ ІС Податковий блок станом на 30.12.2017 у платника на електронному рахунку кошти відсутні.

Також актом перевірки встановлено, що платником 18.01.2018 за №9295824906 подано до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року та задекларовано податкове зобов`язання у сумі 21 836 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов`язання припадає на 30.01.2018 року. За даними реєстру транзакцій підсистеми Облік платежів , підсистеми Реєстр операцій з ПДВ ІС Податковий блок станом на 30.12.2017 року у платника на електронному рахунку кошти відсутні.

У висновку акту перевірки податковим органом зазначено, що ФГ Пан Продукт порушено п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України.

ФГ Пан Продукт не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням, зазначає, що вказана недоїмка за листопад та грудень 2017 року виникла через винесення раніше податковим органом податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0063321205, що скасоване судом, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання про сплату штрафу в сумі 27 699,67 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і нарахованої на нього пені в сумі 210,33 грн., та, відповідно, через віднесення відповідачем сплачених платником поточних грошових зобов`язань в рахунок погашення вищевказаного ППР.

Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0036861205.

Представник позивача в судове засідання 24.09.2019 не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, в попередніх засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що ГУ ДФС правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а відтак просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету ФГ Пан Продукт , за наслідками якої був складений акт №6384/03-20-12-05/33309000 від 23.04.2018.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0036861205 від 24.04.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 582,19 грн..

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0036861205 від 24.04.2018, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 16.1.4 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Як встановлено судом, з метою сплати платником податкового зобов`язання по ПДВ за листопад 2017 року, задекларованого 20.12.2017 за № 9272519822, ФГ Пан Продукт було перераховано до бюджету 407 221 гривень згідно платіжного доручення №1367 від 22.12.2017. Податковим органом не було повністю зараховано дану суму в розмірі 407 221 гривень, як сплату податкового зобов`язання по ПДВ за листопад 2017 року, а зараховано лише частину в сумі 379 311 грн., решта суми в розмірі 27 910 гри. було зараховано податковим органом як сплату грошового зобов`язання про сплату штрафу в сумі 27 699,67 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та нарахованої на нього пені в сумі 210,33 грн. по податковому повідомленню- рішенню від 05.10.2017 № 0063321205.

Відповідно, в ФГ Пан Продукт виникла недоїмка по сплаті узгодженого зобов`язання по ПДВ за листопад 2017 року в сумі 27 910 грн.

В подальшому, з метою сплати задекларованого грошового зобов`язання по ПДВ за грудень 2017 року, ФГ Пан Продукт перераховало до бюджету суму в розмірі 21 836 грн. згідно платіжного доручення від 26.01.2018 № 44. Проте вказана сума не зарахована як сплата поточного зобов`язання по ПДВ за грудень 2017 року, а зарахована як сплата вищевказаної недоїмки в сумі 27 910 грн., як недоїмки по сплаті зобов`язання по ПДВ за листопад 2017 року.

Лише 29.03.2018 року вищевказана недоїмка закривається повністю, проте відповідно податковий орган вважає протермінованою сплату ФГ Пан Продукт своїх поточних зобов`язань по ПДВ за листопад та грудень 2017 року.

Таким чином, вищевказана недоїмка за листопад та грудень 2017 року виникла через винесення раніше податковим органом податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0063321205, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання про сплату штрафу в сумі 27 699,67 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та нарахованої на нього пені в сумі 210,33 грн. та відповідно через віднесення відповідачем сплачених платником поточних грошових зобов`язань в рахунок погашення вищевказаного ППР.

Проте, як встановлено судом, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №00633211205 від 05.10.2017 та судом зроблено висновок, що відсутність необхідних коштів на електронному рахунку платника податків стало не з вини ФГ Пан Продукт , а внаслідок незабезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді контролюючим органом, що не дало можливості ФГ Пан Продукт вчасно провести реєстрацію податкових накладних від 25.12.2015 № 30/2 та від 26.12.2015 № 31/2 в строки, визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, з огляду на що ГУ ДФС неправомірно застосовано до ФГ Пан Продук штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0063321205. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).

Згідно зі ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 87.9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов`язані здійснювати контролюючі органи в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій контролюючим органом.

Збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також Протокол 1 до Конвенції ), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України, оскільки стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття закону ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні. Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки платник податків не повинен нести відповідальність за дії, які поза його волею вчинені контролюючим органом.

Оскільки вищевказана недоїмка за листопад та грудень 2017 року виникла через винесення раніше податковим органом податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0063321205, яке рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 визнано протиправним і скасовано та набрало законної сили, тому скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0063321205 призводить до того, що усі правові наслідки які виникли після його прийняття вважаються такими, що не існували.

Відповідно після скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0063321205 у справі № 803/696/18 у позивача вважається відсутнім податковий борг щодо несплати грошового зобов`язання за оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням, а відповідно і немає несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань по ПДВ за період листопад та грудень 2017 року, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0036861205 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства, прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0036861205, яке з огляду на його безпідставність підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1 762 грн., сплачений відповідно до квитанції від 12.07.2018 №5034.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24.04.2018 №0036861205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Фермерського господарства Пан Продукт судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 762 гривні. Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фермерське господарство Пан Продукт (44740, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Заріччя, ідентифікаційний код 33309000).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 30.09.2018 року.