Рішення

від 30.09.2019 по справі 400/1788/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 р. справа № 400/1788/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Картос Ойл", вул. Потьомкінська, буд. 42, м. Миколаїв, 54030

простягнення податкового боргу в сумі 275 557,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Картос Ойл" (далі - відповідач, ТОВ "Картос Ойл"), в якому просить суд стягнути з відповідача в дохід держави податковий борг в сумі 275557,48 грн. з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача або за рахунок його готівкових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не сплатив пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно податкового повідомлення-рішення № 0000961402 від 15.02.2017 року.

Ухвалою від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У січні 2017 року позивачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка відповідача, результати якої оформлено актом від 07.02.2017 року № 14/14-29-14-03/40076405.

Як слідує з акта перевірки від 07.02.2017 року, станом на 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2015 року ТОВ "Картос Ойл" задекларовано валютні цінності, які знаходяться за межами України в сумі 48000 дол. США за розрахунками з компанією "MATRIX FUEL LLC", USA, з якою відповідач уклав договір від 20.11.2015 року № 511200.

Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 20.11.2015 року з компанією "MATRIX FUEL LLC", USA. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями.

15.02.2017 року позивачем на підставі акту перевірки від 07.02.2017 року № 14/14-29-14-03/40076405 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000961402, яке відповідачем не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а нарахована пеня, у визначений законом термін, не сплачена.

Відповідно до приписів п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем на адресу відповідача надісланий корінець податкової вимоги форми "Ю" № 868-17 від 20.03.2017 року та вручено представнику підприємства за довіреністю 03.04.2017 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 14).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно даних про банківські рахунки, наданих позивачем, відповідач має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 в акціонерному банку "Південний" (а. с. 13).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 ПК України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

З позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути податковий борг з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача або за рахунок його готівкових коштів.

Однак, суд звертає увагу позивача, що такий спосіб забезпечення погашення боргу як стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок його готівкових коштів не передбачений підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 275557,48 грн., внаслідок чого податковий борг має бути стягнутий з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) до товариства з обмеженою відповідальністю "Картос Ойл" (вул. Потьомкінська, буд. 42, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 40076405) задовольнити.

2. Стягнути з рахунків у банках товариства з обмеженою відповідальністю "Картос Ойл" (вул. Потьомкінська, буд. 42, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 40076405) податковий борг в розмірі 275557,48 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень сорок вісім копійок).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз