Рішення

від 30.09.2019 по справі 400/2067/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 р. справа № 400/2067/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕНЕРГО БУД", вул. Плотнічна, 102, м. Миколаїв, 54003

простягнення податкового боргу в сумі 24071,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕНЕРГО БУД" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача в дохід держави податковий борг в сумі 24071,50 грн. з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача або за рахунок його готівкових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не сплатив штрафні санкції, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0024571201 від 19.08.2017 року, № 0021211201 від 02.10.2017 року та № 00100295005 від 01.11.2018 року, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка відповідачем на час звернення з цим позовом до суду не погашена.

Ухвалою від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду відзив не надходив, хоча копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана ним 29.07.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 24071,50 грн., а саме:

- за податковим повідомленням-рішенням № 0024571201 від 19.08.2017 року, яким відповідачу донараховано штрафні санкції в розмірі 22361,90 грн.;

- за податковим повідомленням-рішенням № 0021211201 від 02.10.2017 року в розмірі 99,85 грн., яким відповідачу нараховано пені в розмірі 402,23 грн.;

- за податковим повідомленням-рішенням № 00100295005 від 01.11.2018 року, яким відповідачу донараховано штрафні санкції в розмірі 1307,37 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0024571201 від 19.08.2017 року, № 0021211201 від 02.10.2017 року та № 00100295005 від 01.11.2018 року ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались відповідачем, грошове зобов`язання у визначений законом термін не сплачено.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пенi, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановленi цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пенi вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем на адресу відповідача надісланий корінець податкової вимоги форми "Ю" № 7969-17 від 24.10.2017 року.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно даних про банківські рахунки, наданих позивачем, відповідач має відкриті банківські рахунки № НОМЕР_1 у АТ "УкрСиббанк", № НОМЕР_2 у АТ "УкрСиббанк", № НОМЕР_3 у АТ "УкрСиббанк", № НОМЕР_4 у АТ "Укрексімбанк", № НОМЕР_5 у АТ "УкрСиббанк".

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 ПК України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

З позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути податковий борг з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача або за рахунок його готівкових коштів.

Однак, суд звертає увагу позивача, що такий спосіб забезпечення погашення боргу як стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок його готівкових коштів не передбачений підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані наявним у відповідача грошовим зобов`язанням з податку на додану вартість у розмірі 24071,50 грн., яке є узгодженим, але несплаченим у добровільному порядку, внаслідок чого набув статусу податкового боргу і має бути стягнутий з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) до товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕНЕРГО БУД" (вул. Плотнічна, 102, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39811674) задовольнити.

2. Стягнути з рахунків у банках товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕНЕРГО БУД" (вул. Плотнічна, 102, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39811674) податковий борг в розмірі 24071,50 грн. (двадцять чотири тисячі сімдесят одна гривня п`ятдесят копійок).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз