Постанова

від 24.09.2019 по справі 480/1683/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 р.Справа № 480/1683/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року, повний текст складено 06.06.19 року та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019р., повний текст складено 13.06.2019р. м. Суми, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, по справі № 480/1683/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТК Альтаір Плюс") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0033475412 про сплату штрафної санкції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив податок на прибуток підприємств за 2018 рік, проте, помилково грошові кошти сплачено на інший бюджетний рахунок. При цьому, до кінця граничного строку сплати податку на прибуток за 2018 рік позивачем подано до ГУ ДФС у Сумській області лист з проханням перерахувати помилкового сплачені кошти на належний рахунок. Однак, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 03.05.2019 року №0033475412.

06.06.2019 року представник позивача - адвокат Молібог Ю.М. подала до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Клопотання вмотивоване тим, що під час судового розгляду справи між позивачем та адвокатом Молібог Ю.М. укладено договір про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, на виконання якого адвокатом отримано винагороду в сумі 5000,00 грн., що у відповідності до ст. 134 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019р. заяву представника позивача - адвоката Молібог Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області .

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що Головне управління ДФС у Сумській області просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019р. та додаткове рішення по даній справі, виходячи з наступних підстав: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуальною права. Вказує, що за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток за період 2018 року було виявлено порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань, у зв`язку з чим було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення (форми "Ш") №0033475412 від 03.05.2019 року про застосування штрафних санкцій. Також Головне управління ДФС у Сумській області вважає, що при прийнятті ухвали про задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. судом першої інстанції було порушено норми ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату зі складністю справи, ціною позову, витраченим часом та обсягом виконаних адвокатом робіт. Фактично позовні вимоги обґрунтовуються однією постановою Верховного Суду, тому незрозуміло, які норми податкового законодавства та адміністративного судочинства, пов`язані із вирішенням даної справи роз`яснював адвокат позивачу протягом 1 (однієї) години. Справа є справою незначної складності з урахуванням змісту п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, - була розглянута у спрощеному провадженні. Об`єм справи не є значним: до матеріалів адміністративного позову додані копії акту камеральної перевірки, податкового повідомлення-рішення. заперечень на акт перевірки, відповіді на заперечення, податкової вимоги, податкової декларації, заяви про перерахування коштів податкової декларації та інформації з електронного кабінету платника податків. Ціна позову складає всього 6 908,80 грн. Судом першої інстанції не враховано того, що заявлена позивачем сума витрат па професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. не є спів мірною із складністю справи та ціною позову. Виходячи з вищевикладеного, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019р. по справі № 480/1683/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альтаір Плюс до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повністю та додаткове рішення від 13 червня 2019р. по справі № 480/1683/19 і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення та додаткове рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТК Альтаір Плюс" здійснює господарську діяльність з приводу оптової торгівлі будівельними матеріалами та є платником податків на загальних підставах. Згідно податкової декларації, поданої за 2018 рік з податку на прибуток платником податків самостійно визначено суму податку на прибуток у розмірі 69149,00 грн. (а.с.12-13).

05.03.2019 року дане грошове зобов`язання сплачено позивачем у розмірі 69150,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 955 (а.с.11).

Після сплати позивачем було виявлено, що грошові кошти помилково сплачені на інший бюджетний рахунок, а саме: замість розрахункового рахунку НОМЕР_2 УК у м. Сумах/м. Суми/11021000, грошові кошти сплачені на рахунок 33113318918001 УК у м. Сумах.

06.03.2019 року позивачем подано до ГУ ДФС у Сумській області лист з проханням перерахувати помилково сплачені кошти на належний рахунок. Лист зареєстровано в ГУ ДФС у Сумській області 06.03.2019 року (а.с.15).

Як вбачається з картки особового рахунку позивача, зарахування грошових коштів в сумі 69150,00 грн. в рахунок погашення боргу відбулось 14.03.2019 року (а.с.16).

19.03.2019 року позивачем отримано податкову вимогу від 14.03.2019 року форми Ю № 3706-17 ГУ ДФС у Сумській області, у якій зазначено, що станом на 01.03.2019 року сума податкового боргу платника податку становить 69088,00 грн. (а.с.17).

Оскільки станом на день отримання вимоги форми Ю № 3706-17 від 14.03.2019 року податкового боргу не існувало так як кошти перераховані податковим органом на вірний розрахунковий рахунок, то дана вимога позивачем не оскаржувалась.

Посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати до бюджету податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства згідно податкової декларації за 2018 рік, за результатами якої складено акт від 10.04.2019 року №1637/18-28-54-12/37186986, в якому зазначено, що платник податків порушив терміни сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, встановлених в п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (а.с.19-20). платник податків порушив терміни сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, встановлених в п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Кількість днів затримки - 3. У зв`язку із цим на суму податкового зобов`язання 691491,00 грн. нараховано суму боргу 69088,00 грн. та сплачено 69088,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 14.03.2019 року, відсоток штрафної санкції 10 (а.с.19-20).

На вказаний акт перевірки позивачем до ГУ ДФС у Сумській області подані заперечення із поясненнями про те, що фактично порушення строків сплати податку не відбулось (а.с.22-23).

У відповідь на заперечення відповідачем направлено лист з повідомленням про те, що висновки акту про результати камеральної перевірки є правомірними (а.с.24-26).

На підставі акту перевірки від 10.04.2019 року №1637/18-28-54-12/37186986 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0033475412, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного пп. 57.1 ст. 57 ПК України та на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку на 3 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання у сумі 69088,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6908,80 грн. (а.с.28).

Встановлені судом обставини відповідачем не заперечуються.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податкове зобов`язання як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір па підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 36.1, 36.5 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як передбачено у п. 126.1 ст. 126 ПК України, підставою для застосування штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України податки/збори вважаються зарахованими до державного/місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Казначейству України в НБУ на якому консолідуються, зокрема, кошти державного/місцевого бюджету.

Платіжне доручення № 955 від 05.03.2019 року підтверджує своєчасність і повноту сплати позивачем до бюджету узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2018 рік у визначеній сумі, тому спростовує наявність визначених у п. 126.1 ст. 126 ПК України підстав для застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що та обставина, що кошти були перераховані на інший рахунок НОМЕР_1 , а не на рахунок НОМЕР_2, не є достатньою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних санкцій, оскільки сплачені позивачем кошти були зараховані до відповідного бюджету і недоїмки перед бюджетом не виникло.

Отже, податок перерахований до бюджету 05.03.2019 року, тобто за 6 днів до граничного строку сплати із призначенням платежу - податок на прибуток за 2018 рік.

Відповідно до статті 109 Податкового Кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Допущена позивачем помилка в номері розрахункового рахунку не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №826/1096/16, від 10 серпня 2018 року по справі № 826/11681/16.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, за відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, доводи Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0033475412 про сплату штрафної санкції є помилковими.

Щодо додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019р., яким заяву представника позивача - адвоката Молібог Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі задоволено та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альтаір Плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області .Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019р, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

До правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Часиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.05.2019 року між ТОВ "ТК Альтаір Плюс" та адвокатом Молібог Ю.М. укладено договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі, п.4.2 якого передбачено, що гонорар адвоката складає 5000 грн. (а.с.55).

Відповідно до копії акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №6 від 04.06.2019 р. адвокатом Молібог Ю.М. надано послуги:

- проведена консультація з питань податкового законодавства та адміністративного судочинства - 1 год.;

- ознайомлення з документами, наданими позивачем - 1 год.;

- підготовка процесуальних документів по справі, а саме: складання позовної заяви, орієнтовного розрахунку судових втрат, копіювання додатків до позову та оформлення пакету документів для подачі до суду та подання їх до суду - 4 год.;

- підготовка до участі та участь у судовому засіданні в суді першої інстанції - 1 год.

За виконання вказаних робіт адвокатом отримано винагороду в сумі 5000,00 грн. (а.с.56).

Оплата послуг підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №46 від 04.06.2019 р. в сумі 5000,00 грн. (а.с.57).

Також в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Молібог Ю.М. та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с.33-34)

Колегія суддів зазначає, що вказані вище копії квитанцій №2 від 02 липня 2019 р. та №2 від липня 2019 р. є документами, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до позиції Верховного суду, яка була викладена у постанові від 24.04.2018 р. по справі №814/1258/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмету доказування в справі.

З огляду на викладені вище обставини, суд зазначає, що представник позивача надав всі належні та допустимі докази понесених під час розгляду справи витрат позивача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводи представника відповідача, який повністю заперечує проти задоволення заяви про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу, про те, що обсяг витраченого часу є явно завищеним, спірне податкове повідомлення-рішення не впливає не репутацію позивача і не викликає публічного інтересу, суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених вимог представника позивача, які підтверджені належними та достатніми доказами.

На думку колегії суддів сума витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру та співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи.

Колегія суддів, при цьому, зазначає, що зустрічі, консультації та переговори з клієнтом, збір та огляд доказів, вивчення та аналіз документів є необхідними процедурами, без яких надання правничої допомоги не може вважатись ефективною.

Щодо посилання представника Головного управління ДФС у Сумській області на практику Верховного суду з посиланням на відповідні справи, колегія суддів зауважує, що в даному випадку підлягають застосуванню саме висновки Верховного суду на які міститься посилання вище.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що дійсно в даному випадку сума нарахованих штрафних санкцій є незначною (6908,80 грн.), але незначна сума стягнень не є підставою для надання безоплатних чи фактично безоплатних послуг.

На думку колегії суддів, з урахуванням обсягу виконаної роботи, розміру гонорару не є завищеним.

Колегія суддів зазначає, що сума витрат на правову допомогу (гонорару) в даному випадку не знаходиться в прямій залежності від суми нарахованих штрафних санкцій. Незначна ціна позову не може бути підставою для позбавлення позивача права на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятих судом першої інстанції рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 480/1683/19 та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019р. по справі № 480/1683/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 30.09.2019 року