Постанова

від 24.09.2019 по справі 300/563/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6158/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року, ухвалене суддею Могилою А.Б. у м. Івано-Франківськ о 15 год. 45 хв. у справі № 300/563/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ261/1674/АВ/П//ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.02.2019 року відповідач провів інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ з питань додержання законодавства про працю та склав акт № ІФ261/1674/АВ, на підставі якого виніс постанову про накладення штрафу № ІФ261/1674/АВ/П//ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 року.

В ході проведення інспекційного відвідування відповідач встановив допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

З цього приводу позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ уклало цивільно-правові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виконання певних робіт. При цьому укладені угоди не зобов`язують виконавців бути присутнім у місці виконання робіт у визначений замовником робочий час, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, умови праці та відпочинку виконавців не визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку замовника, робота виконується на власний ризик. Надані послуги вказаними особами щодо навантаження, розвантаження вантажів не мали постійного характеру, притаманного саме трудовим відносинам, а оплата праці не мала систематичного характеру та була проведена згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг).

З цих підстав позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до відповідальності за порушення законодавства про працю та наклав штраф. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ261/1674/АВ/П//ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 року про накладення штрафу у сумі 375 570 грн. як протиправної.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ261/1674/АВ/П//ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 року.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким а задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що 12.02.2019 року провів інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ з питань дотримання законодавства про працю та склав акт № ІФ261/1674/АВ, на підставі якого виніс постанову про накладення штрафу № ІФ261/1674/АВ/П//ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 року.

В ході інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ , Управління Держпраці в Івано-Франківській області встановило факт допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Відповідач зазначив, у позивача працюють громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими він не уклав трудових договорів, натомість уклав однотипні цивільно-правові договори, проте характер виконуваної ними роботи щодо навантаження та розвантаження є систематичним. При цьому, жодним пунктом цих цивільно-правових договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті приймання. Також, такі договори, на думку відповідача, не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що правовідносини, які склалися між позивачем та зазначеними особами є трудовими.

Відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята в спосіб, порядку та в межах повноважень відповідного органу визначених чинним законодавством України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що в період з 07.02.2019 року по 12.02.2019 року, на підставі наказу від 05.02.2019 року № 169-Д, направлення № 04-13/15-10/855 від 05.02.2019 року та листа Управління захисту економіки в Івано-Франківській області від 28.01.2019 року № 832/39-108/02-2019, Управління Держпраці в Івано-Франківській області провело інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ .

Товариство з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ відмовилося від отримання та підпису направлення № 04-13/15-10/855 від 05.02.2019 року, про що Управління Держпраці в Івано-Франківській області склало відповідний акт.

11.02.2019 року, Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло наказ № 224-Д, на підставі якого інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ зупинено до 12.02.2019 року.

12.02.2019 року за результатами проведеного інспекційного відвідування, Управління Держпраці в Івано-Франківській області склало акт № ІФ261/1674/АВ.

В ході проведення інспекційного відвідування, Управління Держпраці в Івано-Франківській області встановило порушення товариством з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

20.02.2019 року, Управління Держпраці в Івано-Франківській області видало припис № ІФ261/1674/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 27.02.2019 року.

На підставі акта інспекційного відвідування, 07.03.2019 року Управління Держпраці в Івано-Франківській області склало постанову № ІФ261/1674/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою наклало на товариство з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ штраф в розмірі 375 570 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що характер та зміст правовідносин товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчить про їх цивільно-правову природу.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

За приписами пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невинних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту - інформації ДФС та її територіальних органів про факти порушень законодавства.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

В направленні на проведення перевірки № 04-13/15-10/855 від 05.02.2019 року зазначено, що місцем проведення перевірки є АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта інспекційного відвідування, перевірка проведена за адресою: вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ .

Однак, проведення перевірки за іншою адресою, ніж та, яка вказана у направленні на перевірку, на думку апеляційного суду, не може бути виправданим з огляду на норми пункту 5 Порядку № 295.

При цьому, суд першої інстанції на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановив, що за адресою: вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ , знаходиться приміщення адміністративного корпусу Івано-Франківської митниці ДФС.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області провело перевірку з порушенням встановленого порядку, що є самостійною підставою для скасування оскарженого рішення відповідача.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що за приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі, згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Суд першої інстанції встановив, що 01.02.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю Апріорі-ІФ (замовник) та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (виконавці), укладено цивільно-правові договори. Згідно з пунктами 1.1. 1.5 цих договорів виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору. Згідно пункту 6.1 цей договір вступає в силу 01.02.2019 року і діє до 28.02.2019 року.

Згідно з актом про надання послуг від 28.02.2019 року, ОСОБА_3 05.02.2019 року виконувала роботу з прибирання приміщення від паперової тари та її складування, загальна сума робіт (послуг) - 500 грн.

Згідно з актом про надання послуг, ОСОБА_2 виконував роботу з розвантаження та навантаження товару 04.02.2019 року, 07.02.2019 року та 08.02.2019 року. Вартість виконаної роботи становила 1000 грн., що в сумі складає 3000 грн.

Аналогічні роботи, згідно з цивільно-правовим договором від 01.02.20119 року мав виконувати ОСОБА_1 , однак 11.02.2019 року, договір з ним позивач розірвав з підстав появи на робочому місці у нетверезому стані, а тому ОСОБА_1 роботу за цивільно-правовим договором не виконував.

Виходячи з суті договору, актів виконаних робіт, пояснень наданих працівниками, характеру та змісту виконуваної цими працівниками роботи, апеляційний суд вважає, що вищезгадані особи, виконували роботи (надавали послуги) на свій ризик, самостійно організовували їх виконання, на них не розповсюджувалися правила внутрішнього трудового розпорядку, жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи за цими договорами не видавалися, пільги, компенсації, заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до них не застосовувалися. Оплата праці за роботу (надані послуги) не мала систематичного характеру, проводилась разово, на підставі актів виконаних робіт і тільки після їх виконання.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що правовідносини, які виникли між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є цивільно-правовими та регулюються цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року в справі № 300/563/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник Повний текст постанови складено 30.09.2019 року