Постанова

від 24.09.2019 по справі 140/710/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7892/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку о 17 год. 06 хв. у справі № 140/710/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Липинський до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому з уточненням позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003151403 від 26.03.2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 30.10.2018 року по 19.11.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області провело перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Липинський з питань дотримання податкового законодавства за період з 19.07.2016 року по 30.06.2018 року, валютного законодавства за період з 17.06.2016 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 17.06.2016 року по 30.06.2018 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 25108/14-03/40668437 від 26.11.2018 року в якому встановив заниження товариством з обмеженою відповідальністю Липинський (далі - ТзОВ Липинський ) податку на прибуток на загальну суму 2 331 228 грн.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідач 26.03.2019 року виніс податкове повідомлення-рішення № 0003151403 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 2 410 428,28 грн.

Відповідач в акті перевірки встановив, що факт надання послуг ФОП ОСОБА_1 , в межах укладеного із позивачем договору щодо пошуку покупців на квартири, які збудовані позивачем не підтверджено первинними документами. Акт прийняття наданих послуг не містить інформації про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Так само, факт придбання цукру контрагентами позивача ТзОВ Грайтекс-Інвест , ТзОВ Західенерготрейд не встановлений, оскільки в даних контрагентів відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності.

Однак, позивач вважає, що факт здійснення господарських операцій підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами. На момент здійснення господарських операцій, контрагенти мали господарську правосуб`єктність. При цьому суб`єкт господарювання, на думку позивача, не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства іншими особами.

З цих підстав позивач вважає рішення відповідача протиправним і таким, що порушує право позивача на формування доходів підприємства. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003151403 від 26.03.2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері судовий збір в сумі 19 210,00 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Головне управління ДФС у Волинській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач виписав податкові накладні та відобразив в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків, в зв`язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте в спосіб, порядку та в межах повноважень відповідного органу доходів і зборів визначених чинним законодавством України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що Головне управління ДФС у Волинській області провело документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Липинський за період з 19.07.2016 року по 30.06.2018 року, за результатами якої 26.11.2018 року склало акт перевірки № 25108/14-03/40668437.

В ході проведення перевірки податковий орган встановив факт порушення позивачем підпункту 14.1.71, підпункту 14.1.219, пункту 14.1, статті 14, підпункт 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 ПК України в результаті чого позивач занизив податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 331 228 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 1 971 133 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 316 948 грн., та за 2 квартал 2018 року в сумі 43 147 грн.

На підставі акта перевірки відповідач 18.12.2018 року склав податкові повідомлення-рішення № 0015631403, № 0015641403, № 0015661403.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, за результатами якого 27.02.2019 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 9658/6/99-99-11-04-01-25, яким скасувала податкові повідомлення-рішення № 00115641403, № 0015661403, а також податкове повідомлення-рішення № 0015631403 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток, крім донарахувань по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік, та з ТзОВ Грайтекс-Інвест , ТзОВ Західенерготрейд і вчастині штрафних санкцій у відповідному розмірі.

26.03.2019 року Головне управління ДФС у Волинській області винесло нове податкове повідомлення-рішення № 0003151403, на підставі якого збільшило позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2 410 028,75 грн., в тому числі за основним податковим зобов`язанням - 1 928 343 грн. та за штрафними санкціями 482 085 грн. 75 коп.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ТзОВ Грайтекс-Інвест , ТзОВ Західенерготрейд з надання послуг та продаж товару контрагентам фактично відбулись, а тому позивач правомірно сформував податкові зобов`язання з податку на прибуток по господарських взаємовідносинах з цими контрагентами.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У пункті 44.2 статті 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 визначено, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток настають лише у разі реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ТзОВ Липинський з ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив.

01.08.2017 року між ТзОВ Липинський з ФОП ОСОБА_1 , укладено договір, згідно з умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) приймає на себе обов`язок по наданню послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- акти наданих послуг: № 1 від 31.08.2017 року, № 2 від 30.09.2017 року № 3 від 31.10.2017 року, № 7 від 30.11.2017 року, № 8 від 31.12.2017 року, № 9 від 31.01.2018 року, № 10 від 28.02.2018 року, № 11 від 30.04.2018 року;

- договори купівлі-продажу майнових прав: два договори за травень 2017 року, сім договорів за серпень 2017 року; вісім договорів за вересень 2017 року; шість договорів за жовтень 2017, п`ять договорів за листопад 2017 року; три договору за грудень 2017 року; п`ять договорів за січень 2018 року; три договори за лютий 2018 року; один договір за квітень 2018 року;

- платіжні доручення про оплату наданих послуг: № 819 від 15.09.2017 року в сумі 253 235,00 грн., № 866 від 05.10.2017 року в сумі 253 216,99 грн., № 956 від 08.11.2017 року в сумі 314 847,85 грн., № 1133 від 22.12.2017 року в сумі 146 185,75 грн., № 1161 від 03.01.2018 року в сумі 117 930,25 грн., № 1286 від 05.02.2018 року в сумі 175 611,48 грн., № 1385 від 12.03.2018 року в сумі 122 035,00 грн., № 1528 від 04.05.2018 року в сумі 35 943,25 грн.

Надані ФОП ОСОБА_1 послуги позивач прийняв та зауважень на висловив. Тому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що на підставі первинних документів неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, оскільки це значення для справи не має і не випливає на факт здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 . Суттєвим у цих правовідносинах є те, що на виконання умов договору, ФОП ОСОБА_1 здійснила пошук покупців, покупці придбали квартири в житловому будинку, який збудував позивач, позивач прийняв надані послуги та оплатив їх вартість.

Отже господарські операції, які відбулись між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не мають недоліків правового характеру.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ТзОВ Липинський з ТзОВ Грайтекс Інвест , суд апеляційної інстанції встановив.

06.06.2017 року ТзОВ Липинський (продавець) та ТзОВ Грайтекс Інвест (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 03/06-17 КП.

Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується передати цукор (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Асортимент, ціна та кількість товару узгоджуються сторонами додатково та визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Ціна за одиницю товару, що продається за цим договором, визначена сторонами у рахунках та зазначається у видаткових накладних.

На виконання умов зазначеного договору, позивач продав цукру на загальну суму 999900,00 грн., про що виписав видаткову накладну.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткову накладну № 14 від 07.06.2017 року;

- довіреність на одержання товару № 0606-2 від 06.06.2017 року;

- товарно-транспортні накладні: № Р14 від 07.06.2017 року, № Р14/2 від 07.06.2017 року, № Р14/1 від 07.06.2017 року;

- платіжні доручення: № 52 від 06.06.2017 року на суму 999 000 грн., № 53 від 06.06.2017 року на суму 900 грн.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ТзОВ Липинський з ТзОВ Західенерготрейд , суд апеляційної інстанції встановив.

22.06.2017 року ТзОВ Липинський (продавець) та ТзОВ Західенерготрейд (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 05/06-17 КП від.

Відповідно до умов договору продавець зобов`язується передати цукор (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Ціна за одиницю товару, що продається за цим договором, визначена сторонами у рахунках та зазначається у видаткових накладних. Загальна вартість даного договору відповідає сумі всіх видаткових накладних протягом дії цього договору.

На виконання умов зазначеного договору, позивач продав цукру на загальну суму 8 627 700,00 грн., про що виписав видаткову накладну.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткові накладні: № 21 від 23.06.2017 року, № 24 від 30.06.2017 року, № 26 від 06.07.2017 року, № 31 від 27.07.2017 року, № 33 від 28.07.2017 року, № 52 від 16.08.2017 року; № 55 від 17.08.2017 року, № 56 від 17.08.2017 року, № 57 від 18.08.2017 року, № 58 від 18.08.2017 року, № 59 від 22.08.2017 року;

- довіреність на одержання товару: № 44 від 22.06.2017 року, № 80 від 29.06.2017 року, № 135 від 06.07.2017 року, № 265 від 27.07.2017 року, № 58 від 16.07.2017 року, № 63 від 17.08.2017 року;

- товарно-транспортні накладні: № Р21 від 23.06.2017 року, № Р21/2 від 23.06.2017 року, № Р21/3 від 23.06.2017 року, № Р21/4 від 26.06.2017 року, № Р24 від 30.06.2017 року, № Р24/1 від 30.06.2017 року, № Р24/2 від 30.06.2017 року, № Р24/3 від 30.06.2017 року, № Р24/4 від 30.06.2017 року, № Р26 від 06.07.2017 року, № Р26/1 від 06.07.2017 року, № Р26/4 від 06.07.2017 року, № Р26/2 від 06.07.2017 року, № Р31 від 27.07.2017 року, № Р31/1 від 27.07.2017 року, № Р33 від 28.07.2017 року, № Р33/1 від 28.07.2017 року, № Р33/2 від 28.07.2017 року, № Р52 від 16.08.2017 року, № Р55 від 17.08.2017 року, № Р56 від 17.08.2017 року, № Р57 від 18.08.2017 року, № Р58 від 18.08.2017 року, № Р59 від 22.08.2017 року;

- платіжні доручення: № 702 від 22.06.2017 року на суму 1 644 500 грн., № 771 від 29.06.2017 року на суму 1 650 000 грн., № 892 від 06.07.2017 року на суму 1 672 000 грн., № 1188 від 27.07.2017 року на суму 1 661 000 грн., № 1379 від 14.08.2017 року на суму 327 800 грн., № 1425 від 17.08.2017 року на суму 1 672 000 грн.;

Враховуючи встановлені вище обставини, апеляційний суд вважає, що позивач надав необхідні первинні документи, які опосередковують господарські операції з контрагентами позивача та є підставою для бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства.

Апеляційний суд встановив, що фактичний рух активів, який є обов`язковою умовою для формування об`єкта оподаткування податком на прибуток відбувся. Контролюючий орган в акті перевірки фактично не заперечує продаж позивачем товарів контрагентам, що в свою чергу підтверджує факт проведення господарських операцій, проте, відповідач вважає, що кошти за продані товари отримані позивачем безоплатно від невстановлених осіб, а отже повинні бути віднесені до доходів на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

У підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України зазначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Проте, такий висновок податкового органу є безпідставним з огляду на те, що договорами передбачено оплату за поставлені товари, а в ході перевірки встановлено оплату контрагентами за придбані товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма про недійсність господарського зобов`язання пов`язується з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; порушенням учасниками господарських відносин господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов`язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов`язковому доведенню.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що наведені відповідачем доводи про відсутність фактичного здійснення господарських операцій стосуються не безпосередньо позивача, а дотримання податкової дисципліни його контрагентами - ТзОВ Західенерготрейд , ТзОВ Грайтекс-Інвест .

З цього приводу, апеляційний суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (продавець) мав реальні доходи у зв`язку з реалізацією товарів (робіт, послуг). Порушення певним покупцем товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, тому платник податків (продавець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді формування доходів, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в справі № 140/710/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повний текст постанови складено 30.09.2019 року