Постанова

від 17.09.2019 по справі 909/332/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. Справа №909/332/19

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.,

Матущак О.І.,

секретар судового засідання - Борщ І.О.,

за участю представників:

від позивача - Сенчук І.В. (представник)

від позивача - Когут М.Г. (представник)

від відповідача - Стасюк Б.Ф. (адвокат),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" від 11.07.2019 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019р. (головуючий суддя - Михайлишин В.В., повний текст складено та підписано - 14.06.19р.)

у справі № 909/332/19

за позовом: Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ"

про стягнення пені в розмірі 407 085, 39 гривень,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

у квітні 2019 року Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" про стягнення пені в розмірі 407 085, 39 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ", в порушення умов договору не виконало в строки свої обов`язки щодо реконструкції зовнішнього освітлення міського озера на вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано-Франківську. Як наслідок позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 407 085, 39 гривень.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019р. у справі №909/332/19 позов Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" про стягнення пені в розмірі 407 085, 39 гривень - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" на користь Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради 341 426, 45 гривень пені (триста сорок одну тисячу чотириста двадцять шість гривень сорок п`ять копійок) та 5 121, 34 гривень судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору щодо погодженого терміну виконання робіт, внаслідок чого на підставі умов договору позивачем нараховано пеню, починаючи з 01.01.2019 по 04.03.2019, що становить 407 085, 39 гривень. Суд першої інстанції звертає увагу, що самим відповідачем у відзиві на позов підтверджено недотримання термінів виконання робіт згідно договору.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019р. у справі №909/332/19, яке просить скасувати, мотивуючи це неправильним застосуванням норм права та зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано всебічно обставини справи, зокрема:

oне з`ясовано відносини сторін стосовно сплати авансу, його розміри та строки надання; розмір авансу повинен бути розрахований від вартості робіт, а не суми бюджетних призначень;

o позивачем не було надано відповідачу фронт робіт та не було погоджено графік виконання робіт;

o судом першої інстанції не було зменшено розміру неустойки у зв`язку з простроченням кредитора в частині надання авансу;

o з огляду на прострочення кредитора, відповідач мав право призупинити роботи.

Позивач зазначає, що ним не отримано апеляційної скарги, а тому подає відзив без ознайомлення з вимогами та змістом апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін мотивуючи це тим, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджено та встановлено обставини справи, а також правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання 17.09.2019 не з`явився представник позивача, хоча учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, те, що явка представників учасників справи не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

06.10.2017 за результатами відкритих торгів (закупівлі робіт) між Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" (підрядником) укладено договір підряду № 728/18.

Згідно п. 18.1 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного закінчення виконання робіт і проведення остаточних розрахунків між сторонами або до розірвання його однією із сторін.

Сторони в судовому засіданні в апеляційній інстанції не заперечили того факту, що при укладенні договору ними було погоджено подальше продовження договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору, підрядник зобов`язався виконати роботи, зазначені в пункті 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування робіт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 реконструкція зовнішнього освітлення міського озера по вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано-Франківську (СРV ДК 021:2015 45454000-4 реконструкція).

Обсяги робіт, які будуть виконуватися за цим договором: відповідно до технологічних вимог тендерної документації (додаток № 4) та пропозиції переможця торгів (пункт 1.3. договору).

У силу пункту 3.1. договору, сума договору відповідає ціні тендерної пропозиції переможця торгів є договірною і становить 7 199 999, 99 гривень, а в силу пункту 3.2. договору - сума бюджетних призначень на поточний рік становить 2 914 759, 00 гривень.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (пункт 4.1. договору).

Вартість робіт передбачених, пунктом 3.1. договору, замовник виплачує підряднику на основі актів здачі - приймання робіт, після підписання таких актів (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пунктів 4.3., 4.4. договору сторонами погоджено, що замовник надає підряднику аванс в розмірі 30 % від суми бюджетних призначень на кожен рік виконання робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу підрядник повертає замовнику.

На виконання пункту 4.3. договору, замовник в період 2017 року надав підряднику аванс у сумі 2 159 972, 00 гривень: 23.10.2017 року - 874 400,0 грн.; 07.12.2017 року - 1 285 572 грн.

28.12.2017 року - позивачем прийнято роботи на суму 252 667,9 грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року .

Докази освоєння та використання решти авансу, зокрема, на закупівлю матеріалів чи виконання робіт - відсутні.

Додатковою угодою, укладеною між сторонами від 26.12.2017 № 230 до даного договору, термін виконання робіт та термін дії договору продовжено на рік - до 31.12.2018.

28.12.2017 року відповідачем повернуто залишок невикористаного авансу по договору в розмірі 600 000,0 грн. + 777 304,1 грн (=1377304,1) за Платіжними дорученнями від 28.12.2017 року.

Додатковою угодою укладеною між сторонами від 02.03.2018 № 54 даний договір доповнено пунктом 3.4., яким визначено суму бюджетних призначень по договору на 2018 (4 295 770, 00 гривень).

У лютому 2018 року на виконання умов договору відповідач виконав роботи на суму 542 913, 68 гривень.

Факти виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви (а. с. 72 - 105 Т.1).

У період 2018 року позивачем перераховано відповідачу аванс у сумі 1 288 731, 00 гривень (платіжні доручення № 20 від 13.03.2018 в сумі 500 000, 00 гривень, № 62 від 04.04.2018 в сумі 788 731, 00 гривень).

Докази про повернення зазначеного авансу чи придбання матеріалів / виконання робіт на вказану суму - у матеріалах справи відсутні.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 у справі №909/940/18 позов Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" про стягнення невикористаної суми авансу в розмірі 1 288 731, 00 гривень задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" на користь Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради невикористану суму авансу в розмірі 1 288 731, 00 гривень та судовий збір у розмірі 19 331, 00 гривень.

У вказаному Рішенні суд встановив, що на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж за платіжними дорученнями від 13.03.2018 та 04.04.2018 року. Однак відповідач не приступив до виконання робіт.

Вказане рішення суду набрало законної сили 08.01.2019 року.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Позивач зазначив, що відповідач не виконав зазначеного рішення суду.

Таким чином, встановлено, що роботи повинні були бути виконані відповідачем в термін до 31.12.2018.

Однак, відповідач в строки, визначені договором роботи щодо реконструкції зовнішнього освітлення міського озера по вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано-Франківську - не провів.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що за невиконання робіт у строки, визначенні цим договором, чи за неякісне виконання підрядником робіт, передбачених цим договором, підрядник сплачує замовнику у 10-ти денний термін пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаної чи неякісно виконаної роботи.

Позивач за період з 01.01.2019 по 04.03.2019 нарахував відповідачу пеню в розмірі 407 085, 39 гривень.

05.03.2019 з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію № 110/24-13/18в.

Відповідач відповіді на претензію не надав, пеню не сплатив.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем пеню в розмірі 407 085, 39 гривень не сплачено.

Предмет позову - вимога про стягнення 407 085, 39 гривень пені.

Договір підряду № 728/17 від 06.10.2017 та додаткові угоди, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними та дійсними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Отже, виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Судом взято до уваги строк дії договору. В силу пункту 18.1. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017, але в будь якому разі до повного закінчення робіт і проведення остаточних розрахунків між сторонами, або до розірвання його однією із сторін. Разом із тим, додатковою угодою № 230 від 26.12.2017 внесено зміни до пункту 18.1., а саме: договір діє до 31.12.2018, але в будь якому разі до повного закінчення робіт і проведення остаточних розрахунків між сторонами, або до розірвання його однією із сторін.

Крім того, згідно п. 5.5. договору строки виконання робіт, визначені цим договором та графіком виконання робіт не можуть бути змінені підрядником в односторонньому порядку у зв`язку з затримкою фінансування з бюджету чи затримкою платіжних документів, поданих замовником на оплату.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що за невиконання робіт у строки, визначенні цим договором, чи за неякісне виконання підрядником робіт, передбачених цим договором, підрядник сплачує замовнику у 10-ти денний термін пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаної чи неякісно виконаної роботи.

Сторони погодили штрафну санкцію у формі пені та її розрахунок пов`язали із розміром подвійної облікової ставки.

Як вбачається з викладеного вище, відповідачем порушено умови договору, як наслідок позивачем нараховано пеню, починаючи з 01.01.2019 по 04.03.2019, що становить 407 085, 39 гривень. Також, це встановлено рішенням суду у справі №909/940/18.

Відповідачем/ скаржником у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не заперечується недотримання ним термінів виконання робіт згідно договору, однак не зазначено перешкод для виконання робіт, починаючи з березня - квітня 2018 року до кінця 2018 року, враховуючи виконання позивачем свого обов`язку стосовно надання авансу в погодженій сумі.

У силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач доводи позивача не спростував.

Відтак, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені на підставі умов договору.

Водночас, суд першої інстанції правомірно та підставно не погодився із розрахунком пені в сумі 407 085, 39 гривень, проведеним позивачем за період з 01.01.2019 по 04.03.2019. Оскільки, пунктом 12.3. договору сторонами погоджено, що за невиконання робіт у строки, визначенні цим договором, чи за не якісне виконання підрядником робіт передбачених цим договором, підрядник сплачує замовнику у 10-ти денний термін пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаної чи неякісно виконаної роботи. Таким чином, право стягнення пені настає після спливу 10-тиденного погодженого сторонами строку для сплати пені.

Оскільки строк дії договору - до 31.12.2018, але в будь якому разі до повного закінчення робіт і проведення остаточних розрахунків між сторонами, розрахунок пені слід проводити з 11.01.2019. Відтак, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 341 426, 45 гривень пені є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає наступне.

Скаржник неодноразово зазначив, що позивачем не було надано фронт робіт та не було погоджено графік виконання робіт згідно п.п. 7.3.1 та 5.1 договору. Разом з тим, відповідач приступив до виконання робіт та виконував їх, про що свідчать акти передачі робіт у грудні 2017 року та лютому 2018 року. Крім того, згідно п. 20.1 Договору графік виконання робіт є невід`ємним додатком до договору, який було підписано обома сторонами.

Крім того, скаржник зазначив, що позивач як замовник мав надати аванс в розмірі 30 % від суми договору, а не від суми бюджетних призначень, однак сторонами в договорі підряду (п. 4.3.) було погоджено розмір авансу саме в процентному співвідношенні від суми бюджетних призначень. Відповідач при укладенні договору про закупівлю за результатами публічних торгів повинен був розуміти особливий статус позивача як виконавчого органу міської ради та особливості його фінансування

Скаржник також зазначає, що він мав право призупинити чи зупинити виконання робіт, однак після отримання авансу у березні та квітні 2018 року відсутні докази про закупівлю матеріалу чи виконання робіт, чи повідомлення відповідачем позивача про зупинення ним робіт з погоджених підстав.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За даних обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019р. у справі №909/332/19 відповідає нормам матеріального права, порушень норм процесуального права, які б були підставою для обов`язкового скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про доцільність та необхідність зупинення провадження у даній справі.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого скаржником судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "ІНТЕРСІТІ" від 11.07.2019 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019р. у справі №909/332/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

О.І. Матущак

Повний текст постанови складено - 25.09.2019р.