Постанова
від 23.09.2019 по справі 924/378/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа №924/378/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників:

позивача - Кузнецов І.С. (довіреність від 03.01.2019 р.)

відповідача - Горбань О.В., (довіреність від 21.05.2019 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 (суддя Яроцький А.М., повний текст рішення складено 05.07.2019 року)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек"

про стягнення 257909,59 грн., з яких 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" про стягнення 257 909,59 грн., з яких 14 073,82 грн. пеня, 3 053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф задоволено частково , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 7 036,91 грн. пені, 2 634,42 грн. інфляційних втрат, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 110 122,10 грн. штрафу, 3 730,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 в частині відмови у стягненні 7 036 грн. 91 когі. пені і 110 122 грн. 10 коп. штрафу, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що усі поточні зобов`язання відповідача виникли вже після спливу строків оплати боргу за товар та ніяким чином не могли обтяжити фінансові можливості для розрахунку із позивачем у належний строк.

Суд першої інстанції невірно дав правову оцінку обставинам справи при вирішені питання про винятковість випадку для можливості зменшення неустойки, та без належних підстав зменшив заявлені до стягнення пеню і штраф.

Також, в порушення вимог ГПК України суд першої інстанції не дав належну оцінку наданим відповідачем доказам, якими було обґрунтовано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

В наслідок допущених порушень суд прийняв незаконне і необгрунтоване рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невірним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 р. колегією суддів у складі:головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. суддя Крейбух О.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 та призначено її до розгляду на 23.09.2019 року об 10:00 год.

29.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/378/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19.

06.09.2019 р., на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з дорученням її проведення Хортицькому райнному суду м. Запоріжжя.

16.09.2019 р., на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з дорученням її проведення Господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №924/378/19 задоволено, доручено Хортицькому райнному суду м. Запоріжжя та Господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення судового засідання 23.09.2019 р. об 10:00 год. в режимі відеоконференції.

В судове засідання 23.09.2019 року з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.12.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія УКРІНТЕК" (покупець) укладено договір №307/1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором, згідно рахунків.

Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару визначається в Специфікаціях, які являються невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

У п.п. 2.2, 2.4 договору сторони узгодили, що покупець сплачує вартість товару на умовах відстрочки платежу на строк 30 календарних днів з моменту поставки товару. Загальна сума даного договору на момент його укладення, складає 500 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 100 000 грн. Кінцева вартість даного договору визначається як загальна вартість товару, поставленого на підставі даного договору.

Продавець зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти товар в строки, додатково узгоджені сторонами (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору підписання уповноваженими особами покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його приймання покупцем по кількості та якості за відсутності претензій до продавця з боку покупця.

У відповідності до п. 7.2 договору у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який нараховується пеня, від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення і штраф у розмірі 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строків оплати товару більш ніж на 5 календарних дні, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 100% від вартості вчасно неоплаченого товару. Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує продавцеві 30% річних від вартості простроченої суми.

Договір №307/1 від 03.12.2018р. підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов вищевказаного договору уповноваженою особою позивача поставлено, та представником відповідача, на підставі довіреностей №875, №876 від 28.12.2018р. на отримання цінностей, прийнято товар (рукавички) на загальну суму 330244,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-12/28/12 від 28.12.2018р. на суму 98755,20 грн., №РН-12/28/13 від 28.12.2018р.на суму 231489,00 грн.

Відповідачем оплачено отриманий товар частково на суму 190 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4658 від 17.01.2019р. на суму 110 000,00 грн., №4928 від 26.02.2019р. на суму 50 000,00 грн., №5015 від 21.03.2019р. на суму 10 000,00 грн., №5059 від 26.03.2019р. на суму 20 000,00 грн. (а.с.21 - 24).

23.07.2019 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 398 153,79 грн., з яких 140 244,20 грн. основний борг, 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 23.05.2019р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.04.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у справі №924/378/19 та призначено позовну заяву до розгляду на 23.05.2019р.

Відповідачем після відкриття провадження у справі 06.05.2019р. було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 140 244,20 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних доручень №5330 та №5331 від 06.05.2019р. (а.с. 53 - 54).

20.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому окрім іншого просив відмовити позивачу у стягненні 1% штрафу у розмірі 8 809,72 грн. та зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) в розмірі 243 127,74 грн., яка підлягає стягненню з ТОВ "Компанія Укрінтек".

21.05.2019р. на адресу господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 140 244,20 грн. основного боргу у зв`язку із погашенням відповідачем суми основної заборгованості (а.с. 113).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" від 21.05.2019р. про закриття провадження у справі №924/378/19 в частині стягнення 140 244,20 грн. основного боргу задоволено, закрито провадження у справі №924/378/19 в частині стягнення 140 244,20 грн. основного боргу.

Розглянувши позов з врахуванням заяви позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 140 244,20 грн. основного боргу, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 7036,91 грн. пені, 2634,42 грн. інфляційних втрат, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 110122,10 грн. штрафу, 3730,21 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки товару №307/1 від 03.12.2018р.

На виконання умов вищевказаного договору уповноваженою особою позивача поставлено, а представником відповідача, на підставі довіреностей №875, №876 від 28.12.2018р. на отримання цінностей, прийнято товар (рукавички) на загальну суму 330244,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-12/28/12 від 28.12.2018р. на суму 98 755,20 грн., №РН-12/28/13 від 28.12.2018р.на суму 231 489,00 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, обов`язок щодо оплати за одержаний товар відповідач виконав з порушенням визначених у останньому строків для оплати.

Так, ТОВ "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" частково сплачено кошти в сумі 190 000,00 грн. до відкриття позовного провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №4658 від 17.01.2019р. на суму 110 000,00 грн., №4928 від 26.02.2019р. на суму 50 000,00 грн., №5015 від 21.03.2019р. на суму 10 000,00 грн., №5059 від 26.03.2019р. на суму 20 000,00 грн., (а.с. 21 - 24) та 140 244,20 грн. під час розгляду справи №924/378/19 (а.с.. 23 - 54).

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання за договором, позивач просив стягнути нараховані на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України 11 728,19 грн. 30% річних за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р. та 3053,66 грн. інфляційних втрат за січень-березень 2019р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом першої інстанції враховано, що в договорі №307/1 від 03.12.2018р. сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцеві 30% річних від вартості простроченої суми (п. 7.2 договору), що не суперечить ст. 625 ЦК України.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення 30% річних, розмір яких визначено сторонами у спірному договорі, судом першої інстанції встановлено, що останні нараховані в межах максимального розміру за заявлений період, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення 11 728,19 грн. 30% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Згідно п. 3.2 ч. 3 вказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вище викладене, судом першої інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат за заявлених позивачем період з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, максимальний розмір яких за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р. є меншим аніж заявлено позивачем в позові, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання підлягає задоволенню частково у розмірі 2634,42 грн. В частині стягнення решти інфляційних втрат, слід відмовити.

Окрім того, позивач просив стягнути нараховані на підставі п. 7.2 договору 14 073,82 грн. пені за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р., 8 809,72 грн. штрафу обрахованого за перші чотири дні прострочення сплати боргу та 220 244,20 грн. штрафу розрахованого на п`ятий день прострочення оплати боргу.

У п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який нараховується пеня, від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення і штраф у розмірі 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строків оплати товару більш ніж на 5 календарних дні, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 100% від вартості вчасно неоплаченого товару.

При здійсненні перерахунку заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обраховано пеню в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 14 073,82 грн. пені є правомірною та обґрунтованою.

Також судом першої інстанції враховано заперечення відповідача проти стягнення 1% штрафу та клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, оскільки, на його думку, таке стягнення не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання щодо до стягнення на підставі п. 7.2 договору штрафу у розмірі 8809,72 грн. - 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення (4 дні), суд першої інстанції дійшов висновку, що штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення грошового зобов`язання - за своєю правовою природою є пенею і її розмір обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 2, 4 Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань .

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 14073,82 грн. пені, з метою уникнення подвійного стягнення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у стягненні 8809,72 грн. штрафу, обрахованого за чотири дні прострочення оплати, слід відмовити.

При здійсненні перерахунку заявленого до стягнення 220 244,20 грн. штрафу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що останній є правомірним, обґрунтованим та заявленим в межах максимального розміру.

Судом першої інстанції було враховано, що поставлений позивачем 28.12.2018р. товар відповідач оплачував частинами 17.01.2019р., 26.02.2019р., 21.03.2019р., 26.03.2019р. та 06.05.2019р.

Враховуючи значний розмір штрафу (100% від вартості вчасно неоплаченого товару), систематичне погашення відповідачем боргу до відкриття провадження та добровільне повне погашення під час розгляду справи в суді, оскільки прострочення грошових зобов`язань також компенсуються заявленими до стягнення інфляційними втратами та трьома відсотками річних, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини є винятковими та такими, що дають право на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки (14 073,82 грн. пені, 220244,20 грн. штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на 50%, та відмовити у стягненні з відповідача 7 036,91 грн. пені та 110 122,10 грн. штрафу.

З апеляційної скарги вбачається, що здійснені судом першої інстанції розрахунки 30% річних, пені та штрафу не заперечується сторонами, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в лише частині зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги позивача у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов`язань.

Як вже зазначалося вище, відповідачем здійснювалася часткова оплата за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №4658 від 17.01.2019р. на суму 110 000,00 грн., №4928 від 26.02.2019р. на суму 50 000,00 грн., №5015 від 21.03.2019р. на суму 10 000,00 грн., №5059 від 26.03.2019р. на суму 20 000,00 грн., (а.с. 21 - 24) та 140 244,20 грн. під час розгляду справи №924/378/19 (а.с.. 23 - 54).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що діями відповідача щодо здійснення невчасної оплати за поставлений товар завдано збитки позивачу.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти нідповідача, на надходження коштів від яких він розраховував, допустили затримки платежів і ТОВ "Компанія Укрінтек" було змушене переглянути черговість погашення заборгованості, щоб не дозволити таким труднощам завдати негативних наслідків діяльності для компанії (а.с. 59 - 108).

Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено відсутність завданих збитків позивачу зі сторони відповідача, враховано майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, ступінь виконання відповідачем зобов`язання, а також інші обставини які унеможливлювали належне виконання відповідачем умов Договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Тобто, господарським судом Хмельницької області було встановлено всі обставини, з`ясування яких передбачено ст. 233 ГК України.

А тому, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції без належних підстав зменшив розмір пені та штрафу, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 036,91 грн. пені та 110 122 грн. штрафу, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування в цій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 року у справі №924/378/19 в частині відмови у стягненні 7 036,91 грн. пені та 110 122 грн. штрафу залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №924/378/19 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "27" вересня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Савченко Г.І.

Дата ухвалення рішення23.09.2019
Оприлюднено02.10.2019

Судовий реєстр по справі —924/378/19

Постанова від 23.09.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 02.08.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Рішення від 04.07.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

Ухвала від 27.06.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

Ухвала від 24.05.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

Ухвала від 24.05.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Яроцький А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні