Рішення від 27.09.2019 по справі 910/9228/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2019Справа № 910/9228/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9228/19

За позовом Державного підприємства Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР")

До Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

Про стягнення 40 000, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення грошової заборгованості за договором у розмірі 40 000, 00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача грошову заборгованість у розмірі 40 000, 00 грн за договором № 1407000344 від 22.07.2014 про надання послуг, пов`язаних з особистою безпекою, що виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, в частині оплати наданих позивачем послуг. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Також позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом: 1) подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України; 2) подання до суду доказів часткової оплати послуг за договором (платіжного доручення № 2841 від 06.03.2019); 3) надання довідки з Господарського суду Харківської області про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за подання заяви про видачу судового наказу, до якої додати виписку про зарахування.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 24.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

30.07.2019 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач надав докази відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, довідку з Господарського суду Харківської області про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за подання заяви про видачу судового наказу та виписку про зарахування. Щодо вимоги суду про надання доказів часткової оплати послуг за договором, то позивач надав банківську виписку по рахунку, як доказ здійснення часткової оплати послуг за договором.

31.07.2019 Позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/9228/19 за правилами спрощеного провадження.

21.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він ставить під сумнів достовірність поданих позивачем копій документів, оскільки оригінали відповідачу від філії відповідача йому не передані. Відповідач також посилається на пропуск строку позовної давності позивачем за актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-51 від 28.02.2015, про яку відповідач заявляє та просить на цій підставі відмовити в задоволенні даної вимоги.

28.08.2019 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві, зокрема, позивач посилається на часткову оплату послуг за актом лютого 2015 року, а також підтвердження наявної заборгованості (вчинило дії по визнанню боргу), що на думку позивача свідчить про переривання строку позовної давності.

03.09.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та застосувати позовну давність до позовних вимог.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 22.07.2014 між ДП Управління ВОХОР , як виконавцем та ПАТ Укртрансгаз в особі директора філії Управління магістральних газопроводів ДОНБАСТРАНСГАЗ , як замовником, укладено договір № 1407000344 (далі за текстом - договір), предметом якого є надання послуг, пов`язаних з особистою безпекою (охорона особливо важливих об`єктів СПЗГ Червонопопівська Сєвєродонецького ВУПЗГ УМГ ДОНБАСТРАНСГАЗ ) силами двох стаціонарних постів охорони на об`єкті замовника, адреса та розташування яких зазначені сторонами у Дислокації (додатку № 1 до договору). Замовник зобов`язався прийняти послуги виконавця і щомісячно сплачувати виконавцю оплату за отримані послуги.

В п. 1.3. договору сторони погодили, що послуги надаються замовнику з 21.09.2014 протягом 12 місяців.

Місце надання послуг: с. Червонопопівка, Кремінський район, Луганська область (п. 1.4. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору вартість охоронних послуг по договору на місяць розраховується на підставі Розрахунку вартості послуг з охорони об`єкту (додаток № 2 до договору) та складає 44 095, 51 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 7349, 25 грн.

Згідно з п. 2.4. договору до 05 числа кожного місяця виконавець складає і надсилає замовнику акт про надання послуг за попередній місяць та рахунок про оплату послуг по договору, замовник протягом 5 календарних днів підписує ці акти, та повертає один примірник виконавцю.

Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку протягом 120 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 2.5. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок виконавця (п. 2.6. договору).

В п. 11.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 21.09.2014 та діє протягом 12 місяців, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу послуги за договором, а останній їх оплачував впродовж вересня 2014 року - лютого 2015 року, зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків за договором № 1407000344 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 до 01.10.2017, на якому міститься відбиток печатки відповідача.

Зокрема, позивачем були надані відповідачу послуги за договором в лютому 2015 році на загальну суму 44 095, 51 грн, про що сторони 28.02.2015 підписали акт № 1-51 приймання - передачі послуг з охорони за лютий 2015 року. На підтвердження вказаного позивач надав суду засвідчену ним копію відповідного акту, із якої вбачається, що акт № 1-51 містить підписи відповідальних осіб та відтиски печаток сторін.

06.03.2015 відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг за договором в розмірі 4095, 51 грн, зазначивши в призначенні платежу: оплата за послуги охорони за лютий 2015 р., зг. Акту 1-51 від 28.02.2015, дог. 1407000344 від 22.07.2014… .

В своєму листі вих. 2101ВИХ-17-1066 від 21.11.2017, оригінал якого наявний в матеріалах справи, відповідач визнав факт наявності заборгованості за договором в розмірі 40 000, 00 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за договором складає 40 000, 00 грн. Відповідач доказів сплати заборгованості в матеріали справи не надав.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 40 000, 00 грн заборгованості за договором.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав відсутності у позивача оригіналу акту № 1-51 приймання - передачі послуг з охорони за лютий 2015 року. Також відповідач заявляє про сплив строків позовної давності щодо вимог позивача.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався здійснювати розрахунки за договором є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався здійснювати розрахунки за договором згідно рахунку протягом 120 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці.

Отже, послуги надані позивачем відповідачу в лютому 2015 року за актом № 1-51 від 28.02.2015 останній був зобов`язаний оплатити у строк до 28.06.2015.

Як встановлено судом відповідач свої зобов`язання по оплаті наданих йому за договором, в лютому 2015 року, послуг на загальну суму 44 095, 51 грн виконав не належним чином (сплатив лише частину заборгованості в розмірі 4 095, 51 грн), і допустив заборгованість у розмірі 40 000, 00 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 40 000, 00 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 40 000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 40 000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання йому послуг позивачем за договором в лютому2 015 року та доводи щодо відсутності в матеріалах справи та у позивача оригіналу акту № 1-51 від 28.02.2015, з тих підстав, що суд оцінює зібрані у справі докази надаючи оцінку кожному доказу окремо, а також оцінює їх в цілому, враховуючи взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Так, копія акту надана позивачем містить інформацію про його підписання з боку відповідача, відповідач здійснив часткову оплату за надані йому в лютому 2015 року позивачем послуги за договором. При цьому, в призначенні платежу відповідач зазначив номер та дату акту, копія якого була надана позивачем до матеріалів справи, а також, що оплата здійснюється ним саме за лютий 2015 року. Відповідачем, в тому числі, був підписаний акт звірки взаєморозрахунків з позивачем, який також містив посилання на акт, копія якого наявна в матеріалах справи та посилання на платіжне доручення, яким була здійснена часткова оплата. А часткова оплата здійснена відповідачем 06.03.2015 в розмірі 4 095, 51 грн. Вищевказані обставини свідчать про наявність у відповідача на момент здійснення часткової оплати підписаного як з його боку так і з боку позивача акту № 1-51 від 28.02.2015, про прийняття відповідачем послу наданих йому позивачем за договором у лютому 2015 року, про намір відповідача округлити суму заборгованості та про згоду відповідача оплатити відповідні послуги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо застосування до позовних вимог строку давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вказана стаття встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. У статті йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. При цьому, чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав акт звіряння розрахунків за договором № 1407000344 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 до 01.10.2017, в якому визнав заборгованість за договором в розмірі 40 000, 00 грн. Крім того, в своєму листі вих. 2101ВИХ-17-1066 від 21.11.2017, оригінал якого наявний в матеріалах справи, відповідач також визнав факт наявності заборгованості за договором в розмірі 40 000, 00 грн.

Таким чином, відповідач 01.10.2017 та 21.11.2017 вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за договором в розмірі 40 000, 00 грн. отже строк позовної давності за відповідними вимогами переривався, і його перебіг почався від 22.11.2017 заново.

Позивач звернувся до суду із позовом з вимогою про стягнення з відповідача 40 000, 00 грн заборгованості за договором 15.07.2019 - у межах строку позовної давності, перебіг якої почався з 22.11.2017, відповідно у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності та відмови у позові на цій підставі.

Стосовно заяви позивача, в якій він просив суд поновити пропущений процесуальний строк позовної давності, суд зазначає, що позовна давність, відповідно до наведених вище норм цивільного законодавства не підлягає поновленню, вказаний строк не є процесуальним строком, і сплив позовної давності не є перешкодою для звернення до суду із позовною заявою. Відтак відповідна зава позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення 40 000, 00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловзький узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (вул. Культури, буд 20-А, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 25698645) на користь Державного підприємства Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 02072239) 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко