Рішення

від 30.09.2019 по справі 922/2226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2226/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (код ЄДРПОУ 36560849, адреса: 49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 5) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081305, код філії 592, адреса: 64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, 5) про стягнення 129 573,21грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню в розмірі 83239,89грн., 3% річних в розмірі 13 873,32грн. та інфляційні втрати в сумі 32460,00грн. за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18,734)ю від 09.11.2018. Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 943,60грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн. покласти на відповідача.

В якості матеріально-правової підстави своїх вимог посилається на ст.ст.525, 526, 530, 625, 655, 692,712 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 16.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 16.07.2019.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 30.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на порушення з боку позивача п.4.2 договору в частині надання повного комплекту документів, зокрема, документів якості на поставлений товар. Також відповідач посилається на неналежне оформлення позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, оскільки в них відсутній код товару згідно УКТ ЗЕД. Як зазначає відповідач у п.4.2 договору сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Таким чином, відповідач вважає, що не зважаючи на здійснену ним оплату за поставлений позивачем товар, його обов`язок по оплаті не настав, а тому у позивача відсутні підстави стверджувати про порушення з боку відповідача строків оплати, передбачених п.4.2 договору.

Також відповідач заперечує проти покладення на нього судових витрат, понесених позивачем по сплаті професійної правничої допомоги, оскільки до позовної заяви позивачем не додано жодного доказу факту надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем. З огляду на викладене відповідач посилається на відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

28.08.2019 на адресу суду, у встановлений строк позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснити оплату поставленого товару через неподання необхідних документів не відповідають фактичним обставинам справи. Як зазначає позивач, відповідачем прийнято товар та підписано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні відповідачем без будь-яких зауважень та застережень.

Що стосується надання доказів, що підтверджують понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на наданий ним до суду, відповідно до ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, попередній (орієнтовний) розрахунок. Також позивач зазначив, що всі необхідні документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до суду в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

28.08.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про подання доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 18 000,00грн. на професійну правничу допомогу.

Дана заява приймається судом до розгляду як така, що подана у встановлений законом строк.

04.09.2019 відповідач надав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначив, що акти приймання-передачі № 8 та № 9 від 12.12.2018 не містять відомостей про передачу позивачем документів, визначених п.4.2 договору. Як вважає відповідач, відсутність претензій з боку відповідача щодо ненадання позивачем документів на товар, не доводять факту надання цих документів відповідачу та не спростовують обставини, на які відповідач посилається у відзиві.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.734)ю (надалі - Договір), відповідно до умов якого пози0вач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача продукцію (товар), відповідно до Специфікації № 1, а відповідач прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 1.7 договору сторони визначили, що вантажоодержувачем та платником товару є Філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Кількість та асортимент товару узгоджується сторонами в Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.3 договору).

06.11.2018 між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 до спірного договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити відповідачу балку хребтову (код товару за класифікатором ТМР 7420230) в кількості 10 шт. на загальну суму 3 246 000,00грн.

У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна цього договору зазначається у специфікації та становить 3 246 000,00грн та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

У п.4.2 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов`язався здійснювати позивачу оплату за кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної, за умови своєчасного надання позивачем належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений Товар.

Датою поставки товару вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується позивачем та надається разом з товаром відповідачу (п. 5.1.4. Договору).

Відповідно до п.5.2.5 договору підтвердженням отримання товару відповідачем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками Сторін.

Даний договір, за умовами 10.1 договору, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного його виконання.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв обумовлений спірним договором товар, що підтверджується видатковими накладними № 133 від 12.12.2018 на суму 1 623 000,00грн. та № 134 від 12.12.2018 на суму 1 623 000,00грн., товарно-транспортними накладними № Г1201 та № Г1202 від 12.12.2018.

Всього позивачем було поставлено товару на загальну суму 3 246 000,00грн.

12.12.2018 між сторонами підписано Акти приймання-передачі № 8 та № 9.

26.12.2018 позивач зареєстрував в органах Державної податкової служби України податкові накладні на переданий товар № 4 та № 5 від 12.12.2018.

Як зазначає позивач, відповідач прострочив оплату товару на загальну кількість 52 днів за сумами, що були сплачені 18 лютого 2019.

Оскільки відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався з порушенням строків, визначених у п.4.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 83 239,89грн., 3% річних в розмірі 13 873,32грн. та збитки від інфляції в сумі 32 460,00грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст.ст.525,526,629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, а саме: поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 3 246 000,00грн.

Факт поставки товару підтверджується наявними у справі видатковими накладними № 133 та № 134 від 12.12.2018 на загальну суму 3 246 000,00грн., товарно-транспортними накладними № Г1201 та №1202 від 12.12.2018, а також Актами приймання-передачі № 8 та № 9 від 12.12.2018, підписаними з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Як вже зазначалось вище, за умовами п.4.2 договору зобов`язався сплатити позивачу товар не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач 26.12.2018 зареєстрував податкові накладні на переданий товар № 4 та № 5 від 12.12.2018 в органах Державної податкової служби України, у зв`язку з чим саме цей день є кінцевим терміном оплати відповідачем товару за спірним договором.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав несвоєчасно, за отриманий у грудні 2018 товар розрахувався з порушенням строків, визначених умовами договору, а саме 18.02.2019.

Таким чином, загальна кількість прострочених відповідачем днів становить 52 дні.

Факт здійснення відповідачем оплати з порушенням строків, передбачених умовами п.4.2 договору підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у справі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами п.7.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

На підставі зазначеного, оскільки відповідачем було порушено строк здійснення оплати за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 28.12.2018 по 17.02.2019 становить 83 239,89грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за період з 28.12.2018 по 17.02.2019 на суму 83 239,89грн., який відповідає умовам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 873,32грн. та збитків від інфляції в розмірі 32 460,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, керуючись наступним.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Отже, виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату процентів річних та збитків від інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору та відшкодуванні матеріальних втрат постачальника електроенергії від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів .

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період з 28.12.2018 по 17.02.2019 в розмірі 13 873,00грн. та збитків від інфляції за січень 2019 в розмірі 32 460,00грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

У своїх запереченнях відповідач посилається на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки вважає, що строк оплати для відповідача за спірним договором не настав, оскільки обов`язок по сплаті товару у відповідача виникає за умови своєчасного надання позивачем документів якості на поставлений товар та інших належним чином оформлених документів, чого позивачем зроблено не було. Крім того, у видаткових та товарно-транспортних накладних позивачем не зазначено код товару УКТ ЗЕД, що також, на думку відповідача, свідчить про недотримання позивачем умов п.4.2 договору. Як зазначив відповідач, здійснюючи оплату за поставлений товар він лише скористався своїм правом його оплатити.

Суд не приймає дані заперечення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вже було встановлено судом вище, відповідач отримав товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 133 та № 134 від 12.12.2018, а також товарно-транспортними накладними № Г1201 та №1202 від 12.12.2018, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Також суд звертає увагу, що в товарно-транспортних накладних зазначено перелік супровідних документів, що передаються разом з товаром. Так, в товарно-транспортній накладній № Г1201 від 12.12.2018 зазначено, що разом з вантажем передаються наступні супровідні документи: рахунок № 145 від 12.12.2018, видаткова накладна № 133 від 12.12.2018, сертифікати якості, акт № 8. В товарно-транспортній накладній № Г2102 від 12.12.2018 зазначено, що разом з вантажем передаються рахунок № 146 від 12.12.2018, видаткова накладна № 134 від 12.12.2018, сертифікати якості, акт № 9. У податкових накладних № 4 та № 5 від 12.12.2018 зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8607998000.

Відповідно до ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві, зокрема, документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, п.6.2.4 Договору передбачено право відповідача повернути рахунок позивачу без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п.4.2 цього Договору.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що відповідач жодних претензій щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань щодо передачі документів на товар на адресу позивача не направив, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та Акти приймання-передачі товару підписані та скріплені печатками без заперечень та зауважень, жодного повідомлення або застереження в приймально-передавальних документах щодо відсутності документів відповідачем зроблено не було.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні. Відповідач не надав суду жодних документів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд зауважує, що а ні чинним законодавством України, а ні умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язку позивача передавати необхідну документацію за окремими актами приймання-передачі, а тому факт передачі товару та супровідних документів без будь-яких застережень або зауважень з боку відповідача свідчить про передачу позивачем всіх передбачених п.4.2 договору документів разом з поставленим товаром.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснити оплату поставленого товару через неподання необхідних документів є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" та Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп" укладено договір про надання правової допомоги від 06.05.2019, відповідно до якого останнє взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу/послуги з юридичного супроводження судових спорів позивача та представництва його інтересів в судах.

30.05.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп" укладено Додаткову угоду № 4 до договору про надання правової допомоги від 06.05.2019, яка є невід`ємною частиною зазначеного договору. Сторони домовилися про комплексне юридичне супроводження Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп" спору позивача із відповідачем за позовною заявою про стягнення коштів за договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.734)ю від 09.11.2018 (п.1 додаткової угоди № 4), визначили вартість послуг (п.2) і граничний розмір винагороди (гонорару), а також порядок здійснення оплати (п.4), інші умови.

Заявник зазначає, що ним були виконані умови договору та надана правова допомога у справі, що підтверджується Актом наданих послуг від 21.08.2019 до договору про надання правової допомоги від 06.05.2019. До Акту заявником доданий детальний опис наданих Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп" послуг із зазначенням витраченого часу і вартості послуг, а також загальної суми наданих послуг за комплексне юридичне супроводження спору і сума послуг, що підлягає оплаті позивачем.

Згідно акту наданих послуг від 21.08.2019 та додатку № 1 до нього загальна сума наданих послуг за комплексне юридичне супроводження спору склала 15 000,00грн.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 4 від 30.05.2019 до Договору про надання правової допомоги від 06.05.2019 розмір винагороди (гонорару) не може перевищувати 10% від майнової вимоги позову за супроводження спору в окремій судовій інстанції. Загальний розмір майнових вимог позивача у справі № 922/2226/19 складає 129 573,21грн.; 10% від зазначеної суми становить 12 957,32грн.

При цьому, як зазначає позивач, загальна сума наданих послуг на професійну правничу допомогу, що підлягає оплаті позивачем згідно Акту наданих послуг складає 15 000,00грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що оплата послуг виконавця здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг, на підставі виставленого виконавцем рахунку. Замовник має право здійснювати авансові платежі по даному договору.

Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп" було виставлено позивачу рахунок № 28 від 21.08.2019 на оплату позивачем послуг правової допомоги на суму 15 000,00грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що позивачем фактично витрати на правову допомогу понесені не були, оскільки позивач не надав відповідних доказів. В той же час, відповідно до п.4 додаткової угоди № 4 від 30.05.2019р., граничним строком оплати наданих послуг є 19.09.2019. Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для покладення цих витрат на відповідача у справі.

Аналогічна правова позиція, відповідно до якої ненадання доказів на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу (їх оплати) є підставою для відмови в здійсненні компенсації таких витрат викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.02.2019 у справі № 906/194/18 та від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, № 19/54/2012/5003 від 31.01.2019, у справі № 906/194/18 від 05.01.2019, у справі № 917/1071/18 від 19.02.2019.

Так, Верховний Суд при розгляді вищевказаних справ зазначав, що на підтвердження фактичного здійснення учасником судових витрат на професійну правничу допомогу має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги .

Такими документами, зокрема є квитанції про оплату послуг адвоката, видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату, виписки рахунків тощо.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 15 000,00грн., суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/2226/19 у розмірі 15 000,00грн. відмовити повністю.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 943,60грн. суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081305, код філії 592, адреса: 64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (код ЄДРПОУ 36560849, адреса: 49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 5) - 83 239,89грн. пені, 13 873,32грн. 3% річних, 32 460,00грн. збитків від інфляції та 1 943,60грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "30" вересня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк