Рішення

від 24.09.2019 по справі 922/2565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2565/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудреформ", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Мілкфуд", м.Харків, про стягнення 31661,00 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудреформ", м.Київ, 13.08.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Мілкфуд", м.Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 31661,00 грн., з яких: 18319,08 грн. - сума основного боргу; 1651,88 грн. - сума втрат від інфляційних процесів; 11690,04 грн. - сума відсотків річних за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов усного Договору поставки № ФР-15.03.2018-01 від 13.03.2018 та приписів чинного законодавства, не було оплачено товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № 563 від 22.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.08.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/2565/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.08.2019 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні за відсутності представника позивача.

У судові засідання з розгляду даної справи, які відбулися 12.09.2019 та 24.09.2019, представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав; про причину неявки в судові засідання суд не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал від 15.08.2019 та від 12.09.2019 на юридичну адресу останнього: 61054, м. Харків, вул. Василя Стуса, 4-А, зазначену в позовній заяві, і яка зазначена як місцезнаходження підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте, станом на 24.09.2019 доказів отримання (неотримання) відповідачем копій ухвал до суду не надійшло.

Як вбачається з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", поштові відправлення № 6102229340262 та № 61002229251995, якими було відправлено на адресу відповідача копії ухвал від 15.08.2019 та від 12.09.2019 відповідно, не були вручені адресатові під час доставки з "інших причин".

Крім того, ухвали суду від 15.08.2019 та від 12.09.2019 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, відповідач не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, і відповідно мав змогу надати суду відзив на позовну заяву або клопотання відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з обґрунтованими поясненнями причин неможливості бути присутнім у судових засіданнях. Тобто відповідач мав змогу ознайомитися зі змістом ухвал самостійно, навіть якщо ухвалу в паперовому вигляді ним не було отримано.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому відповідач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи доказами, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудреформ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Мілкфуд" (відповідач), було укладено усний Договір поставки № ФР-15.03.2018-01, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов`язався передати товар у власність відповідача, як покупця, а відповідач зобов`язався прийняти та платити його відповідно до умов цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу передбачену умовами Договору продукцію на суму 18319,08 грн (з ПДВ).

Факт поставки підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № 563 від 22.05.2018 та товарно-транспортною накладною № Р0563 від 22.05.2018.

Вищевказані первинні документи підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Продукція була прийнята відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо її кількості, якості, асортименту, правильності оформлення видаткової накладної чи щодо інших умов поставки.

У видатковій накладній № 563 від 22.05.2018 сторони узгодили термін сплати за цією накладною - протягом одного календарного дня, якщо інше не передбачено письмовим договором.

Проте, всупереч умовам договору, оплату за отриману за вказаною накладною продукцію відповідач не здійснив.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

При цьому, законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У видатковій накладній № 563 від 22.05.2018 сторони встановили плату за користування грошима на рівні облікової ставки НБУ, а саме в розмірі потрійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за період прострочення з 23.05.2018 по 05.08.2019, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 11690,04 грн процентів річних законними та обґрунтованими.

Проте, перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат (1651,88 грн) за допомогою онлайн-сервісу "Ліга-Закон", суд встановив, що розмір інфляційних втрат за вказаний період прострочення має становити 1532,06 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 119,82 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню як неправомірно нараховані.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 31541,18 грн, у тому числі: 18319,08 грн - основний борг, 11690,04 грн - проценти річних та 1532,06 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудреформ" в частині стягнення з відповідача 18319,08 грн основного боргу, 11690,04 грн процентів річних та 1532,06 грн інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення 119,82 грн інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Мілкфуд" (61054, м.Харків, вул. Василя Стуса, буд. 4-А; код ЄДРПОУ: 41080889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудреформ" (02140, м. Київ, вул. О.Мишуги, буд. 12, оф. 358; р/р НОМЕР_1 в Печерській філії КБ "Приватбанк" м.Київ, МФО 300711) - заборгованість у розмірі 31541,18 грн (у тому числі: основний борг у розмірі 18319,08 грн; інфляційні втрати в розмірі 1532,06 грн; відсотки річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11690,04 грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1913,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 119,82 грн інфляційних втрат у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "26" вересня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар